Статистичний аналіз результатів діяльності промислових підприємств

курсовая работа

1.2 Суть фінансового стану підприємства, проблеми визначення та розміщення фінансових ресурсів

Підприємства, які працюють в умовах ринкових відносин, несуть повну відповідальність за своїми зобовязаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобовязання характеризує фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути добрим чи навіть поганим.

Кожне підприємство спрямовує свою увагу на позитивний фінансовий стан, а саме, створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що в свою чергу виступає гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку.

Метою оцінки фінансового стану підприємства виступає пошук резервів підвищення його прибутковості, доходності, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства повинна здійснюватись за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансовий стан господарюючих субєктів.

Основними показниками, які характеризують фінансовий стан підприємства, є:

прибутковість (рентабельність);

оптимальний розподіл прибутку;

наявність оптимальних розмірів власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

платоспроможність підприємства.

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках оптимальних параметрів, його фінансовий стан стійкий. Якщо ж підприємство не отримує, скажемо, прибуток у розмірах, які б забезпечували необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозвязку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим.

Прибутковість - являє собою доходність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Прибуток, хоч і є результатом діяльності підприємства, але не характеризує рівня ефективності роботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник - рентабельність.

Отже, рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Рентабельність поділяється на такі види: рентабельність продукції, рентабельність виробництва, рентабельність продажу, рентабельність виробничих фондів; рентабельність вкладень у виробництво.

Показник рентабельності реалізованої продукції дає уяву про те, скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню витрат, вкладених для отримання цього прибутку.

Рентабельність реалізованої продукції (продажу) - це відношення прибутку до виручки (обороту) від реалізації продукції.

Рентабельність виробничих фондів - це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів.

Показник рентабельності фондів означає, скільки прибутку отримано на одиницю вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Його збільшення перш за все вказує або на збільшення балансового прибутку, або на зниження вартості матеріальних оборотних активів.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді участі на паях в інших підприємствах) підприємств визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і участі на паях в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок вищевказаних показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих субєктів і підприємцям орієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань, ведення господарства та прийняття необхідних заходів щодо поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними оборотними коштами та ефективність їх використання.

Все ж таки кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві повязаний як із обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обсягу.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані субсидії, кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Матеріальні ресурси є основою процесу виробництва. Їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел, а саме: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів.

При цьому власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яким не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобовязань.

Отже, позичені кошти - це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок коротко і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Найвагомішу роль у концентрації та забезпеченні раціонального використання фінансових ресурсів відіграють комерційні банки. Саме в них розміщується переважна частина фінансових ресурсів суспільства. Це і власні кредитні ресурси банків, і ресурси, залучені на позиковій основі, і розміщені у банках гроші підприємств та держави. Тому саме комерційні банки відіграють провідну роль у забезпеченні потреб економіки у фінансових ресурсах. До того ж банки не лише концентрують кошти, які знаходяться на рахунках підприємств, організацій, установ, бюджету й цільових фондів (подібну функцію виконують також інвестиційні фонди та компанії), а й трансформують їх у кредитні ресурси, які спрямовуються на розвиток економіки.

Отже, можна сказати, що комерційні банки відіграють ключову роль у постачанні економіки фінансовими ресурсами. Це головні інститути ресурсного забезпечення, центри оптимального розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, кредитна форма яких є передумовою їх ефективного використання. А також бажано узагальнити, що виробничо-господарська діяльність підприємства починається із формування фінансових ресурсів, які в свою чергу створюють передумови для стабільного процесу виробництва.

Делись добром ;)