1.1 Економічна сутність та поняття стратегії у плануванні розвитку підприємства

З поглибленням ринкових відносин перед вітчизняними підприємствами постає вкрай серйозне питання - як не тільки втриматися "на плаву" серед безлічі конкурентних компаній, але й примножити здобутки та потенціал підприємства в даному середовищі.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін "аналіз" (від гр. analysis) означає "розділяти", "розчленовувати". Поняття "стратегія" - військового походження і відображає сукупність повязаних між собою дій для успішного проведення широкомасштабних військових операцій як у просторі, так і у часі.

Сучасне визначення стратегії важко сформулювати одним реченням. Багато авторитетних вчених, які досліджували це питання, визначають "стратегію" як комплексний план, правила, прийоми, процедури, тобто процес управлiння з метою досягнення стратегiчних цілей у будь-якiй сферi дiяльностi господарюючого субєкта. Часто термiн “стратегiя” ототожнюється з планом перспективних дiянь, спрямованих на досягнення якiсно нових цiлей i дiй [5, С.34-35].

У науковій літературі останніх років стратегії економічного розвитку приділено значну увагу.

Формування теорії стратегії підприємств поклали наукові праці 60-х років минулого століття, що давали перші визначення основних положень стратегічного планування, хоча вони й привязувались до теорії інституціоналізму. Існувало кілька підходів до розгляду стратегії підприємств, проте усі вони трактували поняття стратегії здебільшого з огляду на економічний потенціал.

Перші праці, в яких згадується стратегічний аналіз, трактують його суть в широкому аспекті. Зокрема, Ансофф І.Х. поняття стратегічного аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як єдине ціле. Він видiляє такi рiшення, якi потрібно приймати при формуваннi стратегії: внутрiшня оцiнка підприємства; оцiнка зовнiшнiх можливостей; формулювання цiлей і вибiр завдань; вибiр конкурентної стратегії; формування компонента стратегії диверсифiкацiї i конкурентної стратегiї у виглядi окремих проектiв.

І все ж поняття стратегії багато разів уточнювалось.А. Чандлер, зокрема, писав: "Стратегія… є визначенням основних довгострокових цілей підприємства та адаптацією курсів дій і розміщенням ресурсів, необхідних для досягнення цілей" [1, С.23].

Після виходу у світ 1980 року книги М. Портера "Конкурентна стратегія" розпочався новий етап у розгляді та тлумаченні стратегії як базового поняття. Відтепер стратегію підприємства розглядають лише в контексті конкурентного для нього середовища, і будь-який досягнутий підприємством результат обумовлюється вибором стратегії для забезпечення конкурентної переваги.

Нерідко поняття стратегії тлумачать саме в аспекті довгостроковості. На нашу думку, період, на який визначається стратегія, є похідною величиною і залежить від мети діяльності підприємства, сутності та обсягу стратегічних дій, які передбачаються до реалізації. Тобто можна сказати, що стратегія не є функцією часу, а передусім виступає функцією змісту, напрямку розвитку. На відміну від довгострокових планів, стратегія може бути переглянута в будь-який момент.

Отже, можна стверджувати, що стратегія - це довгостроковий, якісно визначений напрям розвитку підприємства, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей. Його розробляють, щоб визначити курс розвитку компанії. Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності підприємства - забезпечення впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності. Стратегія підприємства постійно розвивається і повинна поєднувати в собі заплановану й продуману лінію поведінки, а також можливість реагування на все нове, ще незаплановане.

Розробка стратегії представляє собою складний, ітеративний процес розгляду певної кількості альтернатив розвитку підприємства, постійної переоцінки та періодичної перевірки здійснюваної стратегії в залежності від стану середовища діяльності. Стратегічний план є інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження у поточну діяльність елементів стратегії підприємства.

Стратегічне планування - це процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства. Оцінка очікуваного виконання перспективних планів та програм - важливе завдання стратегічного аналізу. Вона ґрунтується на результатах вивчення фактичних чинників формування показників на минулу частину планового періоду і прогнозування їх прояву на частину періоду що залишилася. У ході аналізу встановлюється напрямки дії чинників - позитивних або негативних, їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток.

Стратегічний план, з одного боку, зорієнтований на віддалену перспективу, а з іншого боку - повинен бути досить гнучким, щоб при необхідності можна було внести в нього зміни. Практично це програма діяльності підприємства протягом тривалого часу; її необхідно пристосовувати до постійно мінливої ділової і соціальної ситуації.