Суспільне виробництво: сутність, фази, структура та результати

курсовая работа

1.4 Фактори суспільного виробництва

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови - фактори виробництва.

Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого і матеріально-речового.

Особистий фактор - люди, трудові колективи, які зайняті корисною працею, результатом якої є продукт або послуга, а матеріально-речовий фактор - засоби виробництва[19, с. 6].

Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ. В економічній науці поряд з поняттям «фактори виробництва» використовується категорія «ресурси виробництва». Вони становлять сукупність природних, капітальних і людських сил, які можуть бути використані в процесі виробництва. Фактори виробництва це вже реально використані в процесі виробництва ресурси.

В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва. У другій половині XIX ст. ряд західних економістів всупереч марксистській класифікації ввели в науковий обіг три фактори виробництва: працю, капітал, землю, кожен з яких створює його власнику певний вид доходу. На початку XX ст. А. Маршалл поряд з названими трьома факторами визначив четвертий - підприємницькі здібності. Економічна наука постійно розширює і доповнює класифікацію факторів виробництва[5, с. 121].

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію (рис. 1.7).

Рис.1.7 Фактори виробництва

Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами[13, c. 84].

Капітал - це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг. Цей фактор виявляється в основному в двох формах: натурально-речовій та грошовій.

Земля як фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі і має ряд специфічних ознак:

1. Земля є кількісно обмеженим фактором виробництва;

2. Вона є невідтворюваним фактором виробництва;

3. Цей фактор є фізично непереміщуваним фактором виробництва;

4. Має здатність не зношуватись фізично та не старіти морально;

5. Широко використовується і в несільськогосподарському виробництві як територія для будівництва виробничих будівель, розміщення транспортних та інших комунікацій, добування корисних копалин та ін.[5, с. 123].

В надрах землі України знаходиться близько 20 тис. родовищ 113 видів корисних копалин. Провідні позиції у світі Україна посідає за запасами вугілля, титану, урану, графіту, сірки, калійних солей, каоліну, декоративного каменю тощо.

Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Наука перетворилась на головну продуктивну силу суспільства, що інтегрує та постійно революціонізує всі інші фактори виробництва, збагачує їх якісно новим змістом.

Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері.

Екологічний фактор виробництва. В другій половині XX століття у звязку із змінами в навколишньому природному середовищі та якістю мінерально-сировинних ресурсів значно зросла роль екологічного фактора в процесі відтворення суспільного продукту та робочої сили. Екологічний фактор можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

Підприємницькі здібності - особливий, специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг[5, с. 125]. Далеко не кожен з нас має дар підприємця. тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що обєднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг[13, c. 87]. Підприємницька діяльність за своєю значущістю та результативністю прирівнюється до витрат інтелектуального капіталу.

Співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію. Виробнича функція - це технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва, з одного боку, і максимальним обсягом випуску продукції - з іншого і записується такою формулою:

Q = f(L,K)(1.1),

де Q -- обсяг випуску продукції; L - затрати праці; К - затрати капіталу; f - функція.

Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (працю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функція матиме такий вигляд:

Q = f(L,K,C,...,Xn) (1.2),

де С - витрати матеріалів; Хn - витрати інших факторів. Виробнича функція вказує на існування альтернативних можливостей, за яких різне поєднання факторів виробництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції (рис. 1.8).

Рис.1.8 Виробнича функція

Лінія Х1 - X характеризує рівень використання фактора А. Лінія А - А - кількість продукту, який може бути отриманий при оптимальному використанні фактора А. Лінія Q - Q характеризує реально вироблений продукт за наявності того чи іншого рівня використання фактора А. Якщо процес виробництва постійно відображається лінією А - А, то це означає, що фактор виробництва використовується оптимально. Якщо лінія опускається нижче, значить, фактор недовикористовується, якщо вище - використовується з надлишком[5, с. 127].

Отже, основними ознаками виробництва є:

1. Виробництво завжди виступає як суспільне виробництво;

2. У процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності;

3. Суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється, удосконалюється;

4. Виробництво є важливою складовою частиною тієї чи іншої економічної системи.

Результатом виробництва - є продукт, відповідне благо, або послуга. Блага та послуги, створені в суспільному виробництві, використовуються як предмети споживання та засоби виробництва. Перші надаються для задоволення життєвих потреб населення, а другі використовуються для продовження процесу виробництва і є предметами й засобами праці[6, с. 21].

Делись добром ;)