2.1 Аналіз формування та розвитку

Для України 2001 рік був роком закріплення позитивних економічних зрушень, започаткованих у попередні роки. Поліпшення ситуації в економіці визначалося збалансованою макроекономічною політикою Уряду та Національного банку України, спрямованою на виконання завдань, визначених Посланням Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки".

За офіційними даними Держкомстату України, зростання реального ВВП у 2001 році становило 9.1%, що на 3.2 процентного пункту більше, ніж у 2000 році. Цей показник в Україні був найвищим серед країн Центральної і Східної Європи. У номінальному вираженні обсяг ВВП становив 202 млрд. грн.

Рис.3.1. Реальний валовий внутрішній продукт України в 1991-2001 рр.

Високі темпи економічного зростання забезпечувалися підвищенням як зовнішнього, так і внутрішнього попиту. При цьому якщо в першому півріччі 2001 року економічне зростання ґрунтувалося на подальшому піднесенні експортних галузей промисловості унаслідок поліпшення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту українського експорту, то в другому півріччі - на збільшенні внутрішнього попиту та зростаючому заміщенні імпорту.

Приріст ВВП у звітному році було одержано завдяки збільшенню валової доданої вартості за всіма видами економічної діяльності, крім охорони здоровя та соціальної допомоги, де вона знизилася на 1.2%. Найвищі темпи приросту валової доданої вартості спостерігалися в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, наданні послуг з ремонту (25%) та в обробній промисловості (16.5%), що зумовлювалося пожвавленням внутрішнього попиту на кінцеву продукцію унаслідок зростання реальних грошових доходів населення.[11]

Упродовж 2001 року зберігалися позитивні структурні пропорції економічного зростання - приріст валової доданої вартості в обробній промисловості (16.5%) у 5 разів перевищив темпи зростання валової доданої вартості в добувній (3.3%) та майже у 2 рази - приріст ВВП. Темпи зростання чистих податків на продукти (10.6%) перевищили темпи збільшення ВВП, що було результатом скасування необґрунтованих податкових пільг і сприяло зміцненню економічної бази бюджетної системи.

У структурі ВВП, розрахованому за виробничим методом, найбільша частка валової доданої вартості створювалась у зорієнтованій на кінцеву продукцію обробній промисловості - 20.6% від загального обсягу ВВП. Питома вага доданої вартості сільського господарства, мисливства та лісового господарства в загальному її обсязі становила 14.7%, транспорту - 11.3%.

Закріпилася тенденція, що розпочалася у 2000 році, до зниження частки чистих податків на продукти: питома вага чистих податків на продукти (крім субсидій) у 2001 році зменшилася порівняно з попереднім роком на 3.5 процентного пункту і становила 11.7%. Це позитивно вплинуло на підвищення ділової активності, оскільки відбулось послаблення податкового навантаження на субєкти господарювання.[15]

Аналіз даних, наведених у таблиці 3.1, про співвідношення між випуском товарів та послуг і валовою доданою вартістю або проміжним споживанням, свідчить про зростання витратомісткості виробництва. Подолання негативної тенденції до скорочення частки валової доданої вартості сприятиме поліпшенню економічних результатів виробничої діяльності.

У структурі ВВП за використанням (табл. 3.2) питома вага кінцевих споживчих витрат у 2001 році становила 77.9%, або збільшилася порівняно з 2000 роком на 2.1 процентного пункту. Найбільшу частку в кінцевих споживчих витратах становили витрати домашніх господарств - 55.4%, що на 1.1 процентного пункту вище, ніж у 2000 році. Більше, ніж у попередньому році (на 1.3 процентного пункту) зросли кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління, які в загальному обсязі становили 20.5%.

Таблиця 3.1

Структура випуску товарів та послуг

Відбулися позитивні зміни в структурі кінцевого використання, у результаті чого частка валового нагромадження основного капіталу збільшилася з 19.7% у 2000 році до 20.4% у 2001 році. Це свідчить про активізацію інвестиційної діяльності як стратегічно важливої умови економічного зростання. Обсяги капітальних вкладень - одного з вагомих компонентів валового нагромадження основного капіталу - у 2001 році зросли порівняно з 2000 роком на 17.2%. Це сприяло збільшенню обсягів валового нагромадження основного капіталу на 8.3%.

Таблиця 3.2

Структура ВВП за категоріями використання (у фактичних цінах)

У структурі ВВП за категоріями кінцевого використання у 2001 році частка чистого експорту становила 1.7%, або зменшилася на 2.7 процентного пункту порівняно з попереднім роком. Це зумовлено зменшенням у 2 рази сальдо товарів та послуг порівняно з попереднім роком, яке становило 613 млн. дол. США порівняно з 1301 млн. дол. США у 2000 році, а також зростанням вищими темпами обсягу імпорту порівняно з експортом відповідно на 14 та 10.8%.

Як свідчить аналіз структури ВВП за категоріями доходу в 2001 році (табл. 3.3), питома вага оплати праці найманих працівників збільшилася з 42.3% у 2000 році до 43%. Частка валового прибутку і змішаного доходу до ВВП становила 44.1%, або збільшилася на 3.2 процентного пункту, і характеризувала зростання фінансових можливостей щодо забезпечення відтворювальних процесів економіки.

Таблиця 3.3

Структура ВВП за категоріями доходу (у % до підсумку)

Частка чистих податків на виробництво та імпорт зменшилася з 16.8% у 2000 році до 12.9% у звітному, що також сприяло активізації підприємницької діяльності.

Дефлятор ВВП у 2001 році становив 108.8 порівняно з 123.1% у 2000 році.

Динаміка макроекономічних індикаторів у 2002 р. (табл. 3.4) була позитивною, але приблизно вдвічі уповільнилася порівняно з 2001 р. Реальне зростання ВВП становило 4,1% . Така динаміка є цілком природною, оскільки утримувати високі (9-10%) показники збільшення ВВП, якими ознаменувався 2001р., вкрай складно. Щоправда, досвід деяких країн Південно-Східної Азії протягом 60-80-х років минулого сторіччя свідчить про таку можливість, але для цього необхідно невпинне потужне зростання, орієнтоване на експорт, якого в Україні сьогодні, на жаль, не відбувається.

Таблиця 3.4

Динаміка макроекономічних індикаторів, зміна до попереднього року, %

Реальний приріст виробництва у промисловості склав 7%. Загальний показник капіталовкладень становив лише 6,2%.[17]

В цілому, 2002 р. розпочинався не зовсім благополучно через складну зовнішньоекономічну конюнктуру (українська економіка дуже чутлива до її змін, оскільки на експорт припадає до 56% ВВП), практично вичерпану цінову конкурентоспроможність (наслідок девальвації 1997-1998 рр.) і недостатні темпи модернізації економіки, які спричинили уповільнення динаміки інвестицій в основний капітал і нарощування обсягів ВВП. Відповідно показники І кварталу, зокрема експорту та імпорту, були відносно низькими (табл. 3.5).

У другому півріччі зовнішньоекономічна ситуація почала виправлятися. Завдяки відновленню експорту металів та підвищенню зовнішнього попиту на зерно вдалося вийти на високі, навіть не очікувані показники: приріст експорту склав 8%, а імпорту -- 5,5%. Крім того, українські експортери отримали конкурентні переваги на світових ринках з огляду на девальвацію гривні в умовах дефляції в Україні при суттєвому зростанні цін в країнах -- основних торгових партнерах. Відбулася певна диверсифікація ринків збуту, збільшилася частка в структурі українського експорту ринків США, ЄС та деяких країн Азії, а питома вага країн СНД (у тому числі Росії) протягом року зменшувалась.

Таблиця 3.5

Динаміка макроекономічної ситуації у 2002 р.

Щодо структури українського імпорту частка чорної металургії скоротилася до 40%. Зменшення питомої ваги цієї сировинної галузі є позитивним явищем, тоді як зменшення частки експорту продукції машинобудівної галузі до 9,7% і збільшення -- мінеральних продуктів не викликає захоплення.

За підсумками 11 місяців темпи зростання експорту товарів перевищували темпи зростання імпорту, сальдо торгівлі товарами склало 1039,8 млн. дол. США. Це, а також суттєве збільшення надходжень в 2002 р. у валюті від трансфертів сприяло тому, що пропозиція валюти перевищувала попит на неї. Протягом 2002 р. НБУ на Міжбанківському валютному ринку (МБВР) викупив 1,73 млрд. дол. США і рівень міжнародних валютних резервів НБУ перевищив 4 млрд. дол. США. За оцінками Мінекономіки, міжнародні валютні резерви НБУ на кінець 2002 р. дорівнювали 10,3 тижня імпорту проти 7,9 тижня у 2001 р. Водночас номінальна девальвація гривні на 0,6% (реальна девальвація -- 1,2%) забезпечила збільшення цінової конкурентоспроможності українських товарів на ринках інших країн.[12]

Зростання заробітної плати протягом усього року становило понад 18%, тобто приріст реальних доходів громадян у 5-6 разів перевищував приріст ВВП. Таким чином, дещо змінився вплив чинників зростання і уряд докладав зусиль для підвищення реальних доходів населення та внутрішнього попиту, щоб компенсувати втрати в звязку з погіршенням зовнішньоекономічної конюнктури.

У 2002 р. було двічі підвищено розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня до 140 грн. і з 1 липня до 165 грн.; на 20% збільшився розмір пенсій. Реальна заробітна плата за період з січня по листопад 2002 р. зросла на 18,4%, а реальні доходи громадян -- на 21,9%. Це суттєво вплинуло на темпи зростання внутрішнього ринку. Пропозиція товарів на ньому, яка збільшувалась досить високими темпами, та сприятливі умови, що склалися протягом 2002 р. у сільському господарстві, зумовили зниження цін на продовольчі товари (-2,3%), що й стало основною причиною дефляції -- певною мірою не очікуваної. Це було зумовлено, з одного боку, адміністративним впливом на місцеві органи влади щодо контролю динаміки цін, з іншого -- високим врожаєм, завдяки чому ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися приблизно на 10%. Неабияке значення мало й те, що практично не підвищувалися тарифи на електроенергію, газ та житлово-комунальні послуги -- для населення вони залишаються низькими, а для виробництва -- високими. Таким чином, рівень перехресного ціноутворення у 2002 р. підвищився, протягом року індекс споживчих цін становив 99,4%.

Протягом усього періоду незалежності дефляція спостерігалась лише в окремі літні місяці, а в 2002 р. дефляційними були шість місяців. Але необхідно зазначити, що йдеться про дефляцію лише у групі продовольчих товарів (питома вага витрат на придбання цих товарів є найбільшою в загальних споживчих грошових витратах населення -- 63,9%). Зростання доходів населення зумовлює зміни у структурі споживання, і приріст доходу реалізується головним чином на непродовольчому ринку, де спостерігалася інфляція.

Вагомим чинником, який також частково зумовив дефляційну динаміку споживчих цін у 2002 р., була тривала стабільність курсу гривні відносно курсу долара США.[14]

На цінах споживчого ринку не позначилось значне збільшення монетарних агрегатів (у 2002 р. монетарна база зросла на 33,6%, грошова маса -- на 41,6%), оскільки у відповідь на розширення пропозиції валюти на ринку емісія коштів була забезпечена відповідним зростанням виробництва і не носила інфляційного характеру.

Ситуація в бюджетній сфері не створювала жодних передумов для прискорення інфляційних процесів. При формуванні державного бюджету передбачалося, що в 2002 р. дефіцит загального фонду державного бюджету становитиме 2,9 млрд. грн., що призвело б до збільшення грошової маси на споживчому ринку. За оцінками Мінекономіки, профіцит загального фонду становить більше 1 млрд. грн. Отже, сукупний попит державного сектора скоротився у порівнянні із запланованим майже на 4 млрд. грн.[13]

З іншого боку, якщо розглянути явище у більш довгостроковій ретроспективі, то дефляційна динаміка споживчих цін у 2002 р. частково є наслідком близької до нульової (0,9% протягом року) динаміки цін виробників у 2001 р. За словами заступника держсекретаря, такий профіцит значною мірою є штучним, оскільки його було досягнуто за рахунок недофінансування багатьох видаткових статей бюджету -- залишилася заборгованість по заробітній платі, по соціальних виплатах сімям з дітьми та малозабезпеченим сімям, ще за 2001 р. недофінансовані видатки на науку. Рівень виконання річного плану по доходах склав 87,9%, а по видатках -- 74,6%, і ця різниця є істотнішою за таку в попередньому році.

Кредити, надані комерційними банками, зросли на 38,4% (динаміка гірша, ніж у минулому році), тим часом вклади населення в банках збільшились, за оперативними даними, приблизно на 60%. Цей показник також трохи менший, ніж у 2001 р. Однак вклади населення все ж таки зростають, і одне з головних завдань міністерства та суміжних відомств, як вважає Л. Мусіна, полягає в тому, щоб трансформувати їх в ефективні інвестиції і шляхом залучення до реального сектора "підживити" зростання економіки.[16]

У листопаді 2003 року порівняно з листопадом 2002 року реальний валовий внутрішній продукт зріс на 12.1% і в номінальному вираженні становив 24.7 млрд. грн. Незважаючи на незначне уповільнення темпів зростання реального ВВП у листопаді порівняно з жовтнем, темпи зростання реального ВВП за січень - листопад поточного року порівняно з відповідним періодом попереднього року прискорились і становили 107.7% (у січні - жовтні - 107.2%).

Рис. 3.2. Динаміка реального ВВП

(наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

Зростання ВВП за 11 місяців цього року було зумовлене значним приростом виробництва в будівництві та обробній промисловості, а також подальшим уповільненням скорочення обсягів виробництва у сільському господарстві.

За січень - листопад 2003 року найбільше зростання валової доданої вартості відбулось у будівництві (на 23.3%), обробній промисловості (на 17.7%), оптовій та роздрібній торгівлі (на 12.5%) і транспорті (на 12%).[18]