1.2 Основні етапи процесу управління доходами підприємства від операційної діяльності

Управління доходами - це частина економічної стратегії торговельного підприємства.

Управління доходами спрямовано на створення економічних умов, які забезпечують відшкодування постійних витрат торговельного підприємства, покриття змінних операційних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної та своєчасної сплати всіх видів податків та обовязкових платежів та забезпечення отримання цільового чистого прибутку.

Досягнення цих умов повязано:

по-перше, з обґрунтування цін на товари, які закуповуються;

по-друге, з раціональністю умов комерційних угод (вибору місця розташування постачальника, умов транспортування та страхування, характеру розрахунків, валюти та термінів платежу та ін.);

по-третє, з встановленням економічного обґрунтованих цін продажу товарів, стимулюючих збільшення попиту (реалізації);

по-четверте, із скороченням кількості ланок товароопросування, яке дозволяє збільшити розміри доходів, які отримуються, за рахунок скорочення кількості посередників;

по-пяте, з формуванням оптимального асортименту реалізуємих товарів, які відповідають структурі споживчого попиту та забезпечуючи отримання необхідного обєму доходів;

по-шосте, з диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат доходу у випадку несприятливих змін по окремим товарним, регіональним ринкам, чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності.

Таким чином, управління доходами торговельного підприємства передбачає:

Обґрунтування видів діяльності, доцільних для здійснення торговим підприємством.

Встановлення критеріїв ефективності укладених комерційних угод для закупівлі товарів.

Формування гнучкої цінової політики під час закупівлі та продажу товарів.

Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, які дозволяють забезпечити розширення обсягів реалізації товарів (під час надання знижок покупцям) чи збільшення обємів доходів (під час узгодження знижок, які подаються постачальникам).

Встановлення економічно обґрунтованого розміру торговельних надбавок (знижок).

Торговельне підприємство може застосовувати як єдиний розмір торговельної надбавки, так і диференціювати його за товарними групами з врахуванням витратоміскості їх реалізації. У цьому випадку асортиментна структура обороту справляє суттєвий вплив на обєми формування доходу.

Управління доходами, як і іншими економічними показниками, передбачає:

створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

проведення аналізу обсягу, складу отриманих доходів; чинників, які визначають їх розмір та рівень; ступеню достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

формування політики отримання доходів та вибір інструментів та важелів її реалізації;

розробка прогнозу різних можливих варіантів отримання доходів за видами діяльності та їх експертиза з оцінкою доцільності реалізації;

формування оптимального варіанту плану доходів підприємства.

Розробка стратегії управління доходами торговельного підприємства передбачає попереднє дослідження процесу формування доходів, визначення основних тенденцій та закономірностей, які притаманні; виявлення та кількісну оцінку факторів, що обумовлюють обсяг та рівень доходів.

Інформаційною основою аналізу доходів торговельного підприємства є матеріали бухгалтерської звітності - Ф №2 “Звіт про фінансові результати діяльності”, Ф №1 “Баланс”, оборотна відомість по рахунках, на яких ведеться аналітичний облік отриманих доходів; статистичної звітності - Ф №3 - торг. “Звіт про надходження, реалізацію та залишки товарів”, Ф №1 - кр. “Звіт про товарооборот", матеріали оперативного та управлінського обліку, що повязані з цінами закупівлі та продажу товарів, договору оренди торговельних приміщень та обладнання, договору фінансових інвестицій тощо.

Аналіз операційних доходів торговельного підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи (рис.1.3).

Мал. 1.3. Послідовність проведення аналізу операційних доходів торговельного підприємства [7]

Метою першого етапу аналітичної роботи є дослідження загального обсягу операційних доходів підприємства. Для цього виконуються так завдання: досліджується його абсолютна і відносна зміна, порівняно з попереднім періодом, аналізується склад даного виду доходів, тобто питома вага формування доходів в їх загальному обсязі, та джерела його отримання підприємством.

Метою другого етапу проведення аналізу операційних доходів є вивчення основних джерел формування виручки від реалізації товарів (вроздріб, дрібний опт, платні послуги тощо). Тобто досліджується обсяг формування виручки від кожного джерела, їх питома вага в загальному обсязі.

Наступний третій етап передбачає визначення комерційного доходу підприємства, його рівня та розрахунок його зміни порівняно з попереднім періодом.

Метою четвертого етапу аналізу є оцінка рівня доходів інших видів діяльності підприємства. Тобто, виконуються такі завдання: проводиться розрахунок і аналіз динаміки відносних показників отримання доходів від таких видів діяльності, як інвестиційна, кредитна, орендна, посередницька. Рівень доходності даних видів діяльності порівнюється з рівнем валового доходу для визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства, його диверсифікації. Порівняння та оцінка здійснюється за допомогою розрахунків доходності витрат (співвідношення між сумами доходів і витрат) та доходності активів (обсяг формування доходів на одиницю активів, що використовуються) різних видів діяльності підприємства.

Пятий етап дослідження -кількісна оцінка факторів - має на меті наступне:

А. Аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх, а також якісних і кількісних факторів на обсяг і структуру операційних доходів підприємства; Б. Оцінка впливу кількісних факторів на обсяг комерційного доходу підприємства.

Для виконання шостого етапу аналітичної роботи - оцінка невикористаних можливостей по отриманню доходів від операційної діяльності - необхідна наявність інформації стосовно ціни продажу окремих видів та різновидностей товарів на підприємствах-аналогах і конкурентах, або інформація стосовно ціни придбання по альтернативних каналах постачання.

При наявності даної інформації розраховуються невикористані можливості по отриманню операційних доходів за рахунок удосконалення політики товаропостачання через зменшення ціни закупівлі, або цінової політики, якщо є можливість збільшення цін реалізації.

Оцінка невикористаних можливостей по отриманню операційних доходів проводиться вибірково, по окремих товарних групах, котрі мають для підприємства найбільш вагоме значення.

На завершальному сьомому етапі проводиться аналіз та оцінка достатності формування операційних доходів. Достатність формування оцінюється в цілому по підприємству на основі аналізу напрямків використання отриманих доходів (на сплату податків, покриття поточних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напрямку використання доходів в загальному обсязі їх формування, аналізуються показники доходності витрат та прибутковості даних доходів.

Оцінка достатності формування операційних доходів дозволяє зробити висновок стосовно вимог самоокупності та самофінансування розвитку торговельного підприємства.

На практиці в залежності від використовуваних методів розрізняють такі основні системи проведення аналізу на підприємстві як горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз коефіцієнтів.

І. Горизонтальний (або трендовий) аналіз доходів базується на вивченні динаміки окремих його показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) загального обсягу доходу та його складових, визначаються загальні тенденції його зміни (або тренда). На практиці найбільше поширення одержали такі види горизонтального (трендового) аналізу:

1. Порівняння показників доходу звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, із показниками попереднього місяця, кварталу, року).

2. Порівняння показників доходу звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників третього кварталу звітного року з аналогічними показниками третього кварталу попереднього року). Цей вид аналізу застосовується на підприємствах із яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності.

3. Порівняння показників за ряд попередніх періодів. Ціллю цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих досліджуваних показників в динаміці.

Всі види горизонтального (трендового) аналізу доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних показників. Використовуючи результати таких досліджень, можна побудувати відповідні факторні моделі, які потім можна застосувати в процесі планування окремих показників.

Вертикальний (або структурний) аналіз доходу базується на його структурному розкладанні на складові. У процесі застосування цієї системи аналізу розраховуються питомі ваги окремих структурних складових доходу.

Порівняльний аналіз доходу базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних його показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. У практиці управління найбільше поширення одержали такі види порівняльного аналізу:

1. Порівняльний аналіз показників даного підприємства і середньогалузевих підприємств-аналогів.

2. Порівняльний аналіз показників даного підприємства і підприємств - конкурентів.

3. Порівняльний аналіз показників окремих центрів відповідальності (структурних підрозділів підприємства).

4. Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) показників.

Аналіз коефіцієнтів (БІ-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різноманітних абсолютних показників між собою.

Достатність формування доходів оцінюється в цілому по підприємству на основі аналізу напрямків використання отриманих доходів (на сплату податків, покриття постійних та змінних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напрямку використання доходів в загальному обсязі їх формування, аналізуються показники дохідності витрат та прибутковості доходів.

Оцінка достатності формування доходів дозволяє зробити висновок стосовно виконання вимог самоокупності та самофінансування розвитку торговельного підприємства.

Важливою складовою політики управління доходами підприємства є розробка плану доходів підприємства, який забезпечується комплексом заходів щодо проведення розрахунків окремих видів доходів на майбутній період.

Основними вихідними передумовами планування доходів підприємства є: розроблений план реалізації, що визначає обсяги та склад торговельної продукції на майбутній період; цільова сума прибутку, що забезпечує умови ефективного розвитку підприємства в плановому періоді; розроблена цінова політика підприємства.

Обґрунтування та розрахунок показників плану господарсько-фінансової діяльності підприємства здійснюється шляхом використання різних методів планування.

Дохід від реалізації товарів планується в залежності від наявності (на момент розробки плану) необхідної інформації за допомогою методу прямих техніко-економічних розрахунків або факторно-аналітичного методу.

При застосуванні факторно-аналітичного методу визначення планового розміру доходів відбувається наступним чином:

Проводиться оцінка тенденції зміни рівня комерційного доходу за низку попередніх плановому періодів на основі побудови та аналізу динамічного ряду.

Здійснюється прогнозування рівня комерційного доходу на плановий період, виходячи з базового рівня валового доходу, темпу його зміни, який склався в проаналізованому періоді чи на основі формування трендової економіко-математичної моделі. Прогнозований таким чином рівень комерційного доходу відображає умови здійснення торговельної діяльності (зміни в асортиментній структурі товарообігу, їх складі, джерелах отримання товарів і т.і.), який склався у ретроспективному періоді.

Визначається сума комерційного доходу при плановому обсязі товарообігу (Тпл) та прогнозованому рівні комерційного доходу (РКДпл).

4. Оцінюються можливі резерви збільшення комерційного доходу за рахунок управління окремими чинниками, які визначають його розмір.

Застосування методу прямих техніко-економічних розрахунків передбачає наявність інформації про обсяг продажу товарів за окремими товарними групами і відповідного до них рівня комерційного доходу чи обсягу угод на закупівлю товарів за взятими контрактами, рівень цін закупівлі та прогнозованих цін реалізації.

У першому випадку розрахунок планового розміру комерційного доходу здійснюється за наступною формулою:

Плановий рівень комерційного доходу за товарними групами визначається, виходячи з розрахункового розміру торговельної надбавки у % до ціни закупівлі:

Ркд=

Під час використання інформації про комерційні угоди розрахунок планового розміру комерційного доходу роблять за наступною формулою:

КДпл=

Дохід від реалізації виробленої продукції (роботи, послуги) планується, виходячи з обсягів виробничої програми підприємства та прийнятих цін реалізації з урахуванням базових цін та наданих цінових знижок.

Для проведення розрахунку використовується наступна формула:

Дп=,

Запланований дохід від продажу матеріальних цінностей і майна розраховується як різниця між вартістю їх придбання (за балансовою оцінкою) та продажною ціною їх реалізації, яка передбачається, з урахуванням нормального зносу основних фондів і витрат підприємства, повязаних з їх демонтажем, передпродажною підготовкою та реалізацією. Розрахунок здійснюється за наступною формулою:

Аналогічно визначається дохід від продажу брокерських місць, якщо їх має підприємство, а також його нематеріальних активів.

Доходи від посередницької діяльності підприємства планують, виходячи з обсягів цієї діяльності і прийнятої форми оплати за послуги підприємства (розміру та порядку визначення винагороди):

Доходи від перепродажу матеріальних цінностей (продукції, товарів, послуг) не власного виробництва, які також відносяться до посередницької діяльності, плануються як правило, виходячи з обсягів завершення таких операцій і запланованої маржі (різниці в цінах).

Дохід підприємства, який отримано від пайової участі в спільних підприємствах та у створенні інших підприємств, планується на основі інформації про рентабельність їх діяльності, обсяг отримання чистого прибутку, а також закріпленого в засновницьких документах принципу (пропорції) його розподілу. Для проведення розрахунку може використовуватися наступна формула:

Дохід підприємства від цінних паперів, які належать підприємству, планується виходячи з виду цінного паперу (акція, облігація, сертифікат та інш.) та характеру доходу (гарантований, не гарантований).

Якщо підприємство являється власником акцій інших підприємств, то рівень отримання доходу не гарантується і визначається за результатами господарсько-фінансової діяльності цього підприємства з урахуванням прийнятої ним дивідендної політики.

Для оцінки прогнозу отримання дивідендів із простих акцій може використовуватися наступна формула:

Якщо підприємство є власником привілейованих акцій, облігацій, сертифікатів та інших видів цінних паперів з гарантованим розміром отримання доходу, то його розмір планується виходячи з номінальної вартості цих паперів, рівня гарантованого доходу (відсотку) та терміну його виплати.

Необхідний розрахунок може бути здійснений за наступною формулою:

Загальний план отримання доходів розраховується як сума їх планового отримання за всіма джерелами утворення.

Плановий розмір отримання доходів повинен бути достатнім для:

формування фонду грошових коштів, необхідних для розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість;

покриття постійних та змінних витрат на виробництво продукції;

отримання необхідної суми чистого прибутку, достатньої для вирішення виробничих та соціальних завдань підприємства.

Якщо доходи, які отримало підприємство будуть відповідати всім вище перерахованим потребам, то це створить основу для самофінансування підприємства і таки й розмір доходів є необхідною (цільовою величиною).

З урахуванням цієї вимоги загальний плановий розмір отримання доходів (можливий) повинен бути порівняний з його цільовим чи необхідним розміром.

Розмір необхідного доходу підприємства може бути розрахований наступним чином:

Якщо розрахунки свідчать про те, що плановий розмір доходів відповідає їх необхідному розміру, тобто виконується умова:

Дможл Днеобх, ( 1.12 )

то розроблений план може бути прийнятий до реалізації.

В протилежному випадку, коли

Дможл Днеобх, , ( 1.13)

необхідно провести роботу щодо пошуку і мобілізації наявних резервів росту доходів підприємства.

1.3 Фактори, що обумовлюють обсяги доходів торговельного підприємства

Господарча діяльність підприємств залежить від ряду взаємоповязаних факторів організаційного, економічного і технічного характеру. В економічних дослідженнях під факторами розуміють умови для здійснення господарських процесів та причини, які впливають на них. Фактори взаємоповязані між собою та впливають на результати господарської діяльності в різноманітних напрямках: одні - позитивно, інші - негативно. Вони діють взаємозвязано, і негативні дії одних можуть знизити, або звести нанівець позитивний вплив інших факторів. В процесі аналізу проявляється та змінюється вплив кожного фактора на показники, що досліджуються, визначається причини їх виникнення, взаємозвязку, взаємозалежності між аналізуємими показниками.

Всі явища та процеси господарської діяльності підприємства знаходяться у взаємозвязку, взаємозалежності та взаємообумовленості, причому деякі з них - безпосередньо повязані між собою, а інші -- опосередковано. Кожний результативний показник залежить від численних і різноманітних факторів. Оскільки операційний дохід торговельного підприємства є якісним показником його діяльності, то його розмір, структура та склад, а відповідно і рівень формуються під впливом цілої низки факторів як внутрішнього,1 так і зовнішнього середовища підприємства. Саме тому процес аналізу доходів торговельного підприємства поряд з дослідженням процесу їх формування, визначення основних тенденцій та закономірностей розвитку передбачає також виявлення та кількісну оцінку факторів, що обумовлюють обсяг та рівень доходів.