1.2 Класифікація та склад прибутку підприємства
На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів належать: природні умови, транспортні умови, соціально-економічні умови, рівень розвитку зовнішньоекономічних звязків,ціни на виробничі ресурси тощо.
До внутрішніх факторів зміни прибутку належать:
- основні фактори: обсяг продажу, собівартість продукції, структура продукції і затрат, ціна продукції;
- неосновні фактори, повязані з порушенням господарської дисципліни: цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції (робіт, послуг), які ведуть до штрафів і економічних санкцій [25, с 145].
Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства отримують закінчену грошову оцінку в системі показників прибутку. Узагальнено ці показники представлено в “Звіті про фінансові результати” (форма №2). Основними показниками прибутку є: загальний прибуток звітного періоду - балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг); прибуток від фінансової діяльності; прибуток від інших позареалізаційних операцій; оподаткований прибуток; чистий прибуток [31, с 108].
Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:
- прибутку (збитку) від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);
- прибутку (збитку) від іншої реалізації;
- прибутку (збитку), отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спеціальних підприємств);
- прибутку (збитку) від інших позареалізаційних операцій [15, с 486].
Справжнім доходом підприємства є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Він розраховується за формулою:
ЧД = Д - ПДВ - АЗ - ІЗП - ІВ, (1.1)
де ЧД - чистий дохід;
Д - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
ПДВ - податок на додану вартість;
АЗ - акцизний збір;
ІЗП - інші збори або податки з обороту;
ІВ - інші вирахування з доходу.
Валовий прибуток - це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції, тобто він розраховується за формулою:
ВП = ЧД - С, (1.2)
де ВП - валовий прибуток;
С - собівартість реалізованої продукції.
Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) - це поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію, виражені в грошовій формі. Собівартість - це один з основних економічних показників підприємства, тому є необхідність єдиної методики розрахунку бухгалтерського, статистичного й управлінського обліку. Перелік витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) від 02.02.01 р.
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат [17, с 362].
До складу інших операційних доходів включають: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів та ін.
До складу адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, повязані з управлінням та обслуговуванням підприємства: основна та додаткова заробітна плата управлінського (керуючого) персоналу з відрахуванням на соціальне страхування; витрати на службові відрядження апарату управління підприємством; витрати на управління основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання та інше); витрати на звязок; витрати, повязані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів та інші витрати загальногосподарського призначення.
До складу витрат на збут включаються: витрати, повязані з реалізацією продукції, (товарів, робіт, послуг); витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, товарів, робіт, послуг; витрати на рекламу продукції, товарів; витрати на доставку продукції споживачам; витрати на пакувальні матеріали, які витрачаються для затарювання готової продукції; витрати на оплату праці продавців, торгових агентів і працівників підрозділів, що забезпечують збут, а також витрати на відрядження цих працівників; витрати на транспортування готової продукції, товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, повязаних зі збутом продукції, товарів та інші витрати.
До складу інших операційних витрат включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги; збитки від уцінки запасів та від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення майбутніх операційних витрат, інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг [19, с 63].
При цьому до складу доходу від участі в капіталі включають дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства.
У складі інших фінансових доходів враховуються дивіденди, проценти та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.
До складу інших доходів включають: дохід від реалізації фінансових інвестицій та необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не повязані з операційною діяльність підприємства.
У складі фінансових витрат враховуються витрати на сплату відсотків за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними за фінансовою орендою, та інші витрати підприємства, повязані з залученням позикового капіталу.
У складі витрат від участі в капіталі враховуються збитки, що спричинені інвестиціями в асоційовані або спільні підприємства.
До складу інших витрат включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не повязані з операційною діяльністю підприємства.
Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).
В економічній теорії велика увага приділяється таким видам прибутку: балансовий та чистий (розрахунковий).
Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів виробничої і невиробничої діяльності, яка відображається в його балансі. Він включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) і позареалізаційних операцій [15, с 163].
Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій - це різні надходження коштів, видатки і витрати, які прямо не повязані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.
До складу позареалізаційних прибутків відноситься також прибуток, що є результатом операцій з тарою (коли різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари); прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафів від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного терміну; надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув.
Слід зауважити, що законодавство України не передбачає віднесення до категорії позареалізаційних збитків сум оплачених фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, інших штрафів, пені, неустойок, включаючи ті, які повязані з порушенням господарських договорів. Ці збитки, які сплачені підприємством або відносно сплати яких є рішення суду, відшкодовуються в порядку розподілу прибутку підприємства, тобто за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків [11, с 23].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.1 - Схема формування балансового прибутку
Під доходами розуміють збільшення вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
У бухгалтерському обліку визнання доходу повязане із принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти, і результати господарських операцій відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у тому періоді, до якого вони відносяться. Принцип нарахування застосовується одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються на підставі прямого звязку між ними та отриманими доходами [11, с 61].
На рис. 1.2. показано порядок визнання доходів.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.2 - Визнання доходів у фінансових звітах
Для визнання доходу повинно відбутись не лише надходження активу або зменшення зобовязання, але й фінансовий наслідок цих подій - збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Доходами не визнаються сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обовязкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції, сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
Доходи підприємства класифікуються за різними ознаками. На рис. 1.3 зображено класифікацію доходів [40, с 235].
Отже, в залежності від виду діяльності розрізняють доходи від: звичайної діяльності, надзвичайної діяльності.
Доходи можуть виникати в результаті: операційної діяльності, фінансової діяльності, інвестиційної діяльності.
За метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють доход від:
- реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);
- надання послуг;
- використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті.
Дохід від реалізації товарів і продукції визнається за таких умов:
- підприємство передало покупцеві суттєвий ризик і вигоди, повязані з правом власності на товар;
- підприємство не бере подальшої участі у керівництві, повязаному з володінням, та не здійснює ефективного контролю за реалізованими товарами;
- ймовірне отримання підприємством економічних вигод;
- витрати, які були або будуть понесені в звязку з операцією , можуть бути достовірно визначені [38, с 52]
Рисунок 1.3 - Класифікація доходів за видами діяльності
Размещено на http://www.allbest.ru/
Будь-який аванс, вже отриманий за продаж продукції чи товарів, визнається як зобовязання.
Дохід, повязаний з наданням послуг, має визнаватися за ступенем завершеності операцій з надання послуг на дату балансу.
Результат від надання послуг може бути визнаний за наявності таких умов:
- можливості достовірної оцінки доходу;
- ймовірності отримання підприємством економічних вигод від надання послуг;
- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
У разі сумніву щодо отримання суми, раніше визнаної як дохід, неоплачена сума, стосовно якої перестає існувати ймовірність оплати, визнається як витрати.
Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо:
1) ймовірне отримання підприємством економічних вигод;
2) дохід може бути достовірно оцінений.
При цьому:
- відсотки визнаються у періоді, до якого вони належать, пропорційно часу, виходячи з бази їх нарахування;
- роялті визнаються на основі нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
- дивіденди визнаються, коли виникає право акціонерів на їх отримання.
Важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан. Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності. Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого субєкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.
Виручка від реалізації продукції розраховується у діючих цінах. У нинішніх умовах господарювання обсяг виручки від реалізації продукції перетворився на важливий показник фінансово-господарської діяльності. Тому підприємство повинно бути зацікавленим не тільки у збільшенні кількісного обсягу продукції, що випускається, але й у збільшенні обсягу реалізованої продукції (з урахуванням скорочення залишків нереалізованої продукції). Тобто повинна вироблятися така продукція, яка відповідає вимогам споживачів та користується більшим попитом. Для цього необхідно вивчати ринкові умови господарювання та можливості розміщення виготовленої продукції на ринку при збільшенні обсягів її випуску [14, с 131].
Важливим моментом у господарській діяльності підприємства є своєчасне надходження виручки. По-перше, виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є для підприємства основним регулярним джерелом надходження коштів. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією продукції і надходженням виручки, що означає відшкодування витрачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення наступного кругообігу.
На рис. 1.4 зображено фактори, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції.
Від надходження виручки залежить стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних засобів, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками підприємства. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, впровадження економічних санкцій, що в кінцевому підсумку означає не лише втрату прибутку, але й затримку в роботі [20, с 328].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.4 - Фактори впливу на розмір виручки
Балансовий прибуток є одним із головних якісних показників, який планується підприємством та відбивається в його балансі.
Розрахунковий прибуток - це частина балансового прибутку, що залишилась після відрахування на спеціальні першочергові цілі (плата за землю, фіксовані рентні платежі, процент з прибутку за банківський кредит та інші), і відрахування додаткового прибутку від реалізації продукції, одержаного від необґрунтованого підвищення цін і порушення законів. Він використовується в системі економічного стимулювання як показник взаємовідношень господарчого органу з бюджетом.
Чистий прибуток - це частина балансового прибутку, що залишається у господарстві після покриття всіх платежів і витрат, які здійснюються з прибутку. Він визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. Чистий прибуток спрямовується на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного (страхового) фонду, сплату в бюджет економічних санкцій, повязаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цілі [15, с 125].
Чистий прибуток - це остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, він формується внаслідок взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним значенням. Господарюючий субєкт самостійно визначає напрямок використання чистого прибутку.