1. Сутність та причини виникнення фінансової олігархії

Фінансовий капітал - капітал, що виникає на основі зєднання, переплетення, зрощування монополістичного промислового і монополістичного банківського капіталів [12, с. 41]. Зєднання, переплетення, зрощування - це фактично кроки утворення фінансового капіталу. Умовно можна говорити, що спочатку промислові і банківські монополії в прагненні максимізувати власний прибуток зєднували свій бізнес (це не призводило до обєднання власності, мова йшла тільки про обєднання функції). Потім ці процеси стали супроводжуватися переплетенням власності, взаємним володінням акціями й іншими формами переплетення капіталів на рівні вже капіталу-власності. І, нарешті, відбулося зрощування, коли два типи різних монополістичних капіталів міцно зрослися у єдиний капітал, з єдиними інтересами і єдиними діями.

Виникла дійсно нова якість капіталу. Фінансовий капітал - не тільки монополістичний за своєю природою, але й охоплює всі стадії процесу руху капіталу і всі самостійні форми не тільки капіталу-функції, але і капіталу-власності. Фінансовий капітал - це історично нова форма організації капіталу, у якій неможливо відокремити виробництво, обіг товарів від виробництва і обіг грошей, капітал-власність від капіталу-функції. Якщо це і повернення до реалій часів промислового капіталу, то тільки зовнішнє, тому що фінансовий капітал - це така якість капіталу, яка неможливою була в епоху панування промислового капіталу [19, с. 162].

Конкретною формою організації фінансового капіталу стає фінансово-промислова група (ФПГ), під якою ми будемо розуміти надалі обєднання найбільших капіталів-монополій сфери виробництва і найбільших банківських монополій, що мають загальні інтереси, загальну стратегію і засоби її досягнення.

Не слід думати, що ступінь асоціації (обєднання) у рамках фінансово-промислової групи відповідає, наприклад, відносинам, що існують усередині фірми. Мова тут йде про інше - у рамках фінансово-монополістичної групи (ФМГ) не потрібно того рівня централізації, що має місце в рамках власне капіталів-монополій. Достатнім стає виділення (як правило, без організаційного оформлення) центра ФМГ, що формує виразну єдину стратегію, що враховує інтереси як капіталів-монополій реального сектора, так і капіталів-монополій банківського сектора, а також визначає і засоби її досягнення.

Таким чином, структура ФМГ зводиться до сукупності центра і периферії. Вона віддалено нагадує таку організаційну структуру капіталу-монополії, як концерн, однак слід відзначити, що у ФМГ ми не зіштовхуємося з організаційним оформленням існуючих (реальних) відносин.

Спочатку найбільші ФМГ формувалися навколо найбільших фамільних станів фінансових магнатів, наприклад таких, як Рокфеллери, Моргани, Дюпони, Меллони і т.д. Потім фінансово-монополістичні групи усе більше стали тяжіти до певних територій, поєднуючи різні фінансові капітали різних сімейних кланів (каліфорнійська, чикагська ФМГ тощо).

Післяреформена Україна не виявилася осторонь від загальних процесів створення фінансового капіталу і фінансово-промислових (монополістичних) груп. Незважаючи на очевидну нерозвиненість ФМГ, український фінансовий капітал, звичайно, являє собою досить авторитетну економічну силу, що впливає на всі сторони суспільного і політичного життя в Україні [3].

Становлення фінансового капіталу призвело до утворення і відповідного прошарку фінансових капіталістів - фінансової олігархії. Можна говорити, що фінансовий капітал персоніфікується у фінансовій олігархії.

Цей прошарок має досить складну, але зовні розмиту структуру, однак приналежність або неприналежність до фінансової олігархії - досить реальна річ. Ряди фінансової олігархії рухливі, нестрункі, відбувається постійно їх відновлення, але це не є істотною підставою для твердження, що фінансова олігархія - це просто вигадка. Факт приналежності до фінансової еліти - вища оцінка заможності конкретних капіталістів.

Однак підприємницька еліта - це тільки ядро фінансової олігархії. До нього примикають представники “неекономічного стану”, що, на перший погляд, не мають нічого спільного з представниками фінансового капіталу, але саме ці люди, обслуговуючи інтереси найбільших фінансових магнатів, перетворюють закритий елітний бізнес-клуб у реальність громадського життя конкретної країни.

До найбільших фінансових магнатів примикають, утворюючи в остаточному підсумку фінансову олігархію, найбільші власники-рантьє, що не беруть особистої участі в реальному бізнесі, верхівка (вузький прошарок) вищих найманих менеджерів, що розпоряджаються гігантськими капіталами фінансових магнатів, представники військової і державної еліти, безпосередньо повязані з фінансовими магнатами, а також вузький прошарок творчої і наукової інтелігенції, безпосередньо обслуговуючої і захищаючої інтереси фінансових магнатів у відповідних суспільних інститутах.

Фінансово-монополістичні групи і фінансова олігархія займають дуже важливе місце в житті суспільства. Це повязано і з концентрацією величезної економічної моці, а також можливістю безпосереднього впливу на політичні інститути і засоби масової інформації [10]. Отже, можна дійти висновку, що політична олігархія означає політичний режим, де вся влада належить певній обособленій еліті (військовим, латифундистам і т.д.). Разом з тим вживаються поняття “фінансова олігархія”, “промислова олігархія”, які вказують на громадську сферу і соціальний прошарок, який здійснює тут панування. При цьому фінансова олігархія - нечисленна група найбільших і найбагатших монополістів, які уособлюють панування фінансового капіталу. Фінансові олігархи утворюються на основі зрощування промислових і фінансових монополій. Методи їх панування - це особиста унія, довгострокові звязки і система участі.