Формування програми розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання

дипломная работа

1.1 Сутність, етапи та принципи стратегічного управління

Сьогодні розробка та реалізації програми розвитку підприємства є необхідною умовою для виживання в сучасних умовах господарювання. Програма розвитку підприємства визначає стратегію компанії, її мету діяльності та основні цілі. Стратегічне планування задає перспективні напрямки розвитку підприємства, визначає основні види його діяльності, дозволяє повязати в єдину систему маркетингову, проектну, виробничу і фінансову діяльність. Стратегічний план забезпечує адаптацію підприємства до зовнішнього середовища, до розподілу ресурсів і внутрішню координацію діяльності з метою виявлення сильних і слабких сторін.

Слово «стратегія» (від грец. Strategos , «мистецтво генерала») вперше зявилося у вживанні воєначальників. Методи управління, що широко застосовувалися військовими, в 1950- х рр.. стали проникати у сферу управління компаніями. Події Другої світової війни і подальше за нею протистояння двох систем, капіталістичної і соціалістичної, призвели до появи фінансового планування, програмування та бюджетування, ділових ігор, проектного управління та ряду інших методів управління. Причин для цього було достатньо: перебудова економіки, економічне зростання, ускладнення економічної конюнктури, укрупнення компаній, - все це вимагало побудову адекватних методів управління, основи яких зародилися при вирішенні бойових та військово - промислових завдань [3].

Стратегічне планування - це одна з функцій управління, яка являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їх досягнення. Воно забезпечує всі управлінські рішення, функції підприємства, мотивацію і контроль, які орієнтуються на формування стратегічних планів [2].

Першим і самим відповідальним рішенням при стратегічному плануванні та формуванні програми розвитку підприємства є вибір місії і цілей підприємства. Місія і цілі - є орієнтиром для всіх наступних етапів побудови програми розвитку і в той же час формують певні обмеження на напрям діяльності підприємства при аналізі альтернатив розвитку [2].

Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завданням є забезпечення процесу впровадження необхідних змін на підприємстві, що направлені на підвищення ефективності його функціонування. Можна виділити чотири основні види управлінської діяльності в рамках процесу побудови стратегічної програми розвитку підприємства:

Розподіл ресурсів включає в себе розподіл обмежених організаційних ресурсів , таких як фонди , дефіцитні кадри і технологічний досвід.

Адаптація до зовнішнього середовища охоплює всі дії стратегічного характеру, які покращують відносини підприємства з його оточенням. Підприємствам необхідно адаптуватися до зовнішніх як сприятливим можливостям, так і небезпекам, виявляти відповідні варіанти і забезпечувати ефективне пристосування стратегії до навколишніх умов.

Внутрішня координація включає координацію стратегічної діяльності для відображення сильних і слабких сторін підприємства з метою досягнення ефективної інтеграції внутрішніх операцій [ 3].

Усвідомлення організаційних стратегій передбачає здійснення систематичного розвитку мислення менеджерів шляхом формування організації підприємства, яке може вчитися на минулих стратегічних рішеннях. Здатність вчитися на досвіді дає можливість підприємству правильно коректувати своє стратегічне напрям і підвищувати професіоналізм у сфері стратегічного управління. Роль керівника вищої ланки полягає в більшому, ніж просте ініціювання процесу стратегічного планування, вона також повязана із здійсненням, обєднанням і оцінкою цього процесу.

Методологія стратегічного управління як інструмент управління розвитком підприємства в умовах невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища передбачає як формування стратегії, так і оцінку економічної ефективності її реалізації в процесі стратегічного планування. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивації і контролю, орієнтованих на вироблення стратегічних планів. Стратегічна програма як результат стратегічного планування формується в рамках певного напрямку розвитку підприємства, обраного з безлічі сукупностей стратегічних альтернатив, і забезпечує вирішення стратегічних завдань. Стратегічні альтернативи - варіанти спрямованої зміни внутрішнього середовища в результаті реалізації комплексу технічних, технологічних та організаційних рішень при певній витраті ресурсів. Сформовані і економічно оцінені в процесі стратегічного планування альтернативи є основою для формування програми розвитку підприємства на довгострокову перспективу [4].

Важливо відзначити, що концепція стратегічного планування програм розвитку та концепція стратегії виникли і розвивалися порізно, без методологічного звязку між собою. Стратегічне планування відразу ж після адаптації до ділового середовища стало застосовуватися як концепція корпоративного управління, тоді як концепція стратегічного менеджменту, яка виникла трохи пізніш, грунтувалася на ідеології корпоративної стратегії. Протиріччя цих двох концепцій не відразу вдалося вирішити. Стратегічне планування остаточно оформилося як метод управління в кінці 1970 - х рр.., Тоді як стратегічний менеджмент придбав теоретичну повноту тільки на початку 1990- х рр.. [ 1].

У 1990-ті роки організація і методи стратегічного планування отримали настільки потужний розвиток , що ця концепція стала основним методом управління компаніями в сучасних умовах [3]. За період свого півстолітнього існування концепція стратегічного планування критикувалася і допрацьовувалася, удосконалювалася і видозмінювалася . При цьому, до цих пір, жоден метод управління не має такого внутрішнього потенціалу вдосконалення, як стратегічне планування.

Початок третього тисячоліття можна назвати розквітом методології стратегічного планування, яка проникла в усі сфери соціально-економічної діяльності суспільства. Сфера застосування методів стратегічного планування в даний час надзвичайно широка: комерційні організації, групові форми діяльності, громадські організації, державні установи. Величезну роль відіграє стратегічне планування в управлінні розвитком мегаполісів і регіонів.

До теперішнього часу склалися обєктивні передумови для переосмислення концепції стратегічного планування. Можна виділити ключові аспекти сучасного підходу до концепції стратегічного планування, та побудови програми розвитку підприємства.

1. Планування і реалізація можливостей. Призначення стратегічного планування полягає в тому, щоб виявити і оцінити можливості розвитку бізнесу, встановити стратегічні цілі та виробити заходи щодо їх реалізації. Все це, в кінцевому рахунку, являє собою визначення шляхів і способів вкладення ресурсів у розвиток обєкта, щодо якого здійснюється планування, - компанії, корпорації, мегаполісу або регіону. Однак ключова ідея стратегічного планування полягає не в розробці стратегії або стратегічного плану, які описували б діяльність організації в майбутньому; сенс у тому, щоб виявити, опрацювати і оцінити всі наявні можливості розвитку організації і спланувати їх реалізацію.

2. Стратегічне мислення та творчий підхід. В організації повинні бути постійно діючі групи, які виробляють нові ідеї, займаються оцінкою поточного стану, займаються інноваціями. Потрібно організувати діяльність таких груп у рамках процесу стратегічного планування, тобто залучити їх в розробку і реалізацію стратегії розвитку. Працівники повинні бачити, що їхні ідеї сприймаються і послідовно матеріалізуються.

3. Стратегічна логіка. Власники та вище керівництво повинні виробити стратегічну логіку, тобто сукупність принципів, які зумовлюють процес розробки, зміст, розуміння і форми реалізації стратегії розвитку. Досягнувши згоди щодо стратегічної логіки. Стратегічна логіка складається з таких компонентів: передумови створення стратегії, основні можливості організації, стратегічні ініціативи, очікування учасників діяльності, вихідні умови стратегії. Документально стратегічна логіка оформляється у вигляді концепції розвитку.

4. Створення синергетичних ефектів. Стратегічний план повинен передбачати створення і реалізацію сукупності важливих для організації ефектів. Справа навіть не в тому, що план повинен бути принципово новим, а в тому, що він повинен бути спрямований на поетапне формування якісно нового стану організації. Інакше кажучи, потрібно придумати таку послідовність кроків з розвитку організації, яка дозволяла б створювати синергетичні ефекти.

5. Портфель проектів. Організаційний механізм виконання стратегії (програми розвитку) полягає в управлінні проектами, кожен з яких спрямований на виконання конкретної стратегічної мети і дає запланований синергетичний ефект.

6. Проектний підхід до організації процесу стратегічного планування. Переваги проектного підходу до стратегічного планування очевидні. По-перше, вдається уникнути рутинності і формальності процесу планування, що демотивує його учасників. По-друге, підбирається команда керівників і фахівців, які спільно оцінюють альтернативи розвитку, виробляють стратегічні цілі та заходи з їх досягнення. При правильній організації роботи проектної команди вдається домогтися найкращих результатів при вирішенні завдань стратегічного планування. По-третє, немає необхідності в утриманні великого штату плановиків , а керівники різного рівня організаційної ієрархії виявляються залученими в процес планування.

7. Децентралізація і залучення керівників. Децентралізація процесу стратегічного планування означає, що спочатку виробляється генеральна лінія поведінки - концепція розвитку та корпоративна стратегія.

8. Чіткий взаємозвязок з оперативним плануванням. Розробляти стратегію або стратегічний план має сенс тільки в тому випадку, коли сформовані оперативні плани і бюджети. Процес стратегічного планування може бути результативним тільки тоді, коли завершився цикл стратегічного планування і розпочався цикл оперативного планування. коли виконання оперативного плану оцінюється з позиції стратегічних цілей і завдань.

9. Стратегічний контроль. Важливим аспектом сучасного підходу до стратегічного планування та побудови програми розвитку підприємства є розуміння того, як контролювати виконання стратегічного плану. Стратегічний контроль - це контроль над змінами ключових параметрів, на підставі яких формувалися гіпотези, вибиралися стратегічні альтернативи, визначалися цілі і завдання, формулювалася програма розвитку. Предметом стратегічного контролю є бізнес -модель і основні можливості організації, стратегічні ініціативи учасників діяльності, система мотивації вищого керівництва на виконання стратегічних цілей, вплив корпоративної культури на процеси планування.

На рисунку 1.1 зображено схему процесу стратегічного управління підприємством. Ми бачим, що аналізуючи поточний стан підприємста та основні тенденцій його розвитку, здійснюється аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

Аналіз зовнішнього середовища включає в себе оцінку наступних напрямків: економіка, технологія, політика, геополітичне та міжнародне становище, соціально-культурні умови а також конюнктуру ринку. Дослідження зовнішнього середовища повинно включати межі підприємства, ідентифікувати його господарську, адміністративну, фінансову сфери, тощо.

Рис. 1.1. Схема процесу стратегічного управління підприємством

Результат моніторингу зовнішнього середовища організації - це оцінка стратегічного клімату, який був створений цим середовищем.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства дає змогу оцінити унікальність використовуємих ресурсів та технологій, кожну складову системи управління організацією, корпоративну культури та етику, тощо.

Тобто, діагностика внутрішнього середовища підприємства визначає його стратегічний потенціал. Таким чином, стратегічний потенціал підприємства характеризується сукупністю стратегічних ресурсів, що є в розпорядженні компанії, які визначаютьль можливостей і межі функціонування підприємства.

Таким чином, розробка комплексної програми розвитку підприємства вчітко визначає пріоритетні для організації завдання, визначаає місію та головну мету діяльності, в свою чергу стратегія визначає цілі та способи досягнення їх, таким чином, щоб обрати для підприємства його напрямок розвитку.

Делись добром ;)