Аналіз використання оборотних засобів

курсовая работа

1.1 Оборотні кошти підприємства: сутність, склад і структура

Для здійснення безперервного процесу фінансово-господарської діяльності підприємством, випуску і реалізації продукції необхідне поєднання виробничих фондів, оборотних фондів та самої праці. Виробничі та оборотні фонди у процесі виробництва нерозривно повязані між собою і утворюють єдине ціле - виробничі фонди, що є матеріальною основою виробництва. Для того, щоб підприємство працювало безперебійно і могло розширювати свою діяльність воно повинно мати відповідні оборотні кошти у будь-який момент часу. Саме така роль відводиться оборотним фондам. На відміну від основних фондів оборотні фонди беруть участь у виробничому циклі лише один раз, споживаються в одному виробничому циклі, не зберігають в процесі виробництва своєї початкової форми і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, що буде використана споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість у речовій формі в продукт праці не входить (пальне для транспорту, мастильні матеріали для обладнання).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

Колектив авторів у [5] зазначає, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Найчастіше можна зустріти такі два визначення оборотних коштів, а саме:

- оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції;

- оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

У економічній літературі можна зустріти прирівняння терміну оборотні кошти до терміну оборотний капітал. Проте це не так, зарубіжні автори «капітал» визначають як активи компанії мінус її боргові зобовязання [6]. Взагалі капітал виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Грошова є найбільш застосовуваною, тому можна припустити, що саме це призводить до сплутування оборотних коштів і оборотного капіталу.

Оборотні кошти у своєму русі проходять послідовно три стадії кругообігу: грошову, виробничу і товарну. Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і повязані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тому ж розмірі, що і на другій стадії. Лише після того. Як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов від реалізації продукції. Інша її частина суми складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена для розширення оборотних коштів, приєднується до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Варто зауважити, що збиток підприємства, або згортання ділової активності також може відобразитися на оборотних коштах, але на противагу прибутку не збільшенням, а їх зменшенням [7]. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів [8].

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Г - Т … В … Т - Г, де

Г - авансовані грошові кошти,

Т - засоби виробництва,

В - виробництво,

Т - готова продукція,

Г - грошові кошти, отримані від продажу продукції.

Оборотні кошти одночасно перебувають на всіх стадіях і у всіх формах, що забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства. Метою управління при цьому є приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Причому, чим менше часу витрачається на кожну стадію і форму, тим вища ефективність використання авансованих коштів, і навпаки.

Склад і розміщення оборотних засобів залежать від того до якої сфери функціонування належить організація - виробнича, торгово-посередницька чи надання послуг. На виробничих підприємствах також відіграє роль характер виробництва, використовувані технологія, техніка, тривалість виробничого циклу, досконалість організації праці, обсяги і склад випуску продукції, склад та властивості матеріалів, що використовуються і т.д..

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворюють оборотні кошти. Під структурою - співвідношення між окремими елементами оборотних коштів.

У складі оборотних коштів виділяють оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис.1.1.).

Рисунок 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів

Кошти перебуваючи в оборотах повинні забезпечити безперервність процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Таким чином, оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні кошти, які авансуються у сферу виробництва і сферу обігу неоднакові для різних сфер діяльності, а для комерційних підприємств залежать і від галузевої належності. Це пояснюється метою діяльності організації, на виробничих підприємствах особливостями організації, постачання і збуту, а також системою розрахунків. Більшість досліджень показують, що структура оборотних коштів по народному господарству України має такі співвідношення: оборотні виробничі фонди - 70 %, фонди обігу - 30%. У підручнику [5] приводиться структура за більш зручною класифікацією з використанням річної звітності підприємств: матеріальні оборотні кошти-30%, відвантажена продукція -5%, грошові кошти - 2%, дебіторська заборгованість - 60%, інші активи -3%.

Проте галузева належність відображається на структурі оборотних коштів наступним чином: у вугільній промисловості значну питому вагу займатимуть витрати майбутніх періодів (великий підготовчий запас до початку видобутку), у легкій та харчовій промисловості висока питома вага запасів і сировини (необхідність створення великої бази необхідних матеріальних запасів для виробництва), у машинобудуванні та металообробці - незавершене виробництво (галузі відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції), у нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари (технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача).

Структура оборотних коштів є предметом оптимізації на підприємствах, в організаціях, установах, тому що від відлагодженого функціонування оборотних коштів залежать фінансові показники і можливості підприємств, організацій, установ не тільки в сьогоденні, але й в майбутньому. Вважається оптимальним збільшення дебіторської заборгованості, якщо матеріальні запаси за абсолютною величиною не зменшуються.

Оборотні кошти класифікують за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх в кругообігу:

а) оборотні кошти авансовані в оборотні виробничі фонди,

б) оборотні кошти авансовані у фонди обігу;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання:

а) нормовані,

б) ненормовані;

3) за джерелами формування:

а) власні та прирівняні до власних,

б) залучені.

Планування оборотних коштів дає можливість економічно обґрунтувати і оптимізувати витрати підприємства. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

Класифікація на власні і залучені оборотні кошти дає можливість господарюючому субєкту визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Організація функціонування системи оборотних коштів будується на принципах:

1) самостійності господарюючого субєкта щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів;

2) визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Тобто розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів);

3) коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків;

4) раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

5) контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Тобто проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

Делись добром ;)