1.1 Економічний зміст та класифікація запасів підприємства

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Наявність запасів на підприємстві - невідємна частина виробничого процесу. Формування певних розмірів запасів забезпечує безперервність процесу діяльності підприємства, надає можливість переробляти сировину на готову продукцію в оптимальному режимі, знижує залежність підприємства від коливань ринкової конюнктури та постачальників. Крім того, запас, який формується на окремих ланках (цехах) підприємства знижує залежність структурних одиниць один від одного, оптимізує технологічні процеси.

Дослідженнями проблем ефективності використання запасів та забезпеченості ними підприємства займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Барабаш Н.С., Мних Є.В., Тридід О.М., Шебанін В.С., Іванов М.І., Бреславцев О.І., Бажин І.І., Сисоєв В.В. Сухоруков А.І., Іваненко В.В. та ін.

Слід зазначити, що в спеціальній економічній літературі ототожнюються категорії “матеріальні ресурси”, “матеріальні цінності”, “предмети праці”, “виробничі запаси”, “матеріальний потік”.

За результатами опрацювання літературних джерел, можна дійти висновку, що термін “матеріальні цінності” обєднує предмети праці, засоби праці, готову продукцію, тобто все, що є цінністю підприємства і має матеріальну форму.

Предмети праці - це матеріальні елементи, які обробляються людиною в процесі матеріального виробництва. Вони відповідно до загальноприйнятої в плануванні, статистиці і бухгалтерському обліку термінології розподіляються на наступні види: сировина (продукція видобувних галузей промисловості і сільськогосподарська сировина); матеріали (продукція наступної переробки сировини); напівфабрикати (вироби, що підлягають подальшій переробці або приєднанню до якогось виробу в якості додаткової або комплектуючої частини).

Відповідно, виробничі запаси - це лише частина предметів праці, які складають основу продукції, що виготовляється, або надають їй необхідної якості.

Своєрідним за змістом є поняття “матеріальний потік”, яке виникло внаслідок широкого запровадження на зарубіжних підприємствах логістичних систем управління матеріальними ресурсами. Під матеріальним потоком слід розуміти сукупність сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що рухаються від постачальників, як предмети праці надходять у виробничі підрозділи і, перетворюючись у готову продукцію, через систему збуту надходять до споживачів.

До матеріальних ресурсів, окрім основних засобів і виробничих запасів, необхідно віднести енергію (електричну, теплову) та воду, які теж є ресурсами, але не перебувають у запасах.

Згідно з П (С) БО 9, запаси - це активи, які:

ь призначені для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг;

ь зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

ь перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Запаси вважаються активом за таких умов: якщо є імовірність отримання економічної вигоди в майбутньому від використання такого запасу і якщо їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо хоча б одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду.

Оскільки обсяги запасів у більшості підприємств значні, їх складові мають різне призначення та споживаються і оновлюються нерівномірно, виникає необхідність виокремлення та детального вивчення окремих видів та категорій запасів, їх класифікації.

В економічній літературі класифікація за певними ознаками розглядається як інструментарій аналізу: чим більше класифікаційних ознак, тим більше можливостей здійснити глибокий, всебічний аналіз обєкта дослідження. Окремі автори виділяють до 20 класифікаційних ознак, за якими вивчають склад запасів.

Основні ознаки класифікацій запасів, а також види та типи їх наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація запасів

Така класифікація найбільш часто використовується в практиці облікової, аналітичної та планової роботи підприємства. Розглянемо детальніше характеристику наведених вище запасів.

Загальні матеріальні запаси формуються як результат безперервного руху продуктів праці від місця виробництва до місця споживання. Обєктивними умовами їх утворення є розрив у просторі та часі стадій виробництва, розподілу, обліку та споживання окремих продуктів. Вони поділяються на запаси засобів виробництва, запаси предметів споживання, державні резерви.

Запаси предметів споживання у своєму складі містять товарні запаси промислових підприємств, транспортні запаси, запаси оптової та роздрібної торгівлі, товарні запаси у підприємств невиробничої сфери, запаси товарів індивідуального споживання у населення.

Запаси засобів виробництва перебувають на різних стадіях процесу відтворення продуктів та засобів праці. Їх призначення - забезпечення безперервності виробництва. Складовою запасів засобів виробництва є: збутові запаси, транспортні, товарні та виробничі запаси.

Державні резерви мають предметну структуру.

Залежно від місця знаходження в процесі просування від підприємства-постачальника до підприємства - виробника й до споживача виділяються такі види запасів:

Ш Транспортні запаси - це вартість продукції, що перебуває в процесі переміщення між підприємствами-постачальниками та споживачами. Їх величина визначається часом транспортування та регламентується нормативними термінами транспортування вантажів різними видами транспортних засобів.

Ш Виробничі запаси - це найважливіша складова запасів виробництва. У структурі товарно-матеріальних цінностей підприємства вони мають найбільшу питому вагу. До них відносяться предмети та засоби праці, які надійшли на підприємство, оформлені актом прийомки, але ще не використані в процесі виробництва й не піддані переробці.

Ш Збутові запаси (запаси готової продукції) - це готова продукція, що зберігається на складах або навантажена на транспортні засоби, але на яку ще не оформлена остаточно необхідна документація.

Ш Запаси незавершеного виробництва - це продукція, не закінчена в процесі виробництва в межах даного підприємства.

Останні запаси містять грошову вартість залишків виробництва - сировини, матеріалів, палива, які перебувають у процесі обробки і ще не є готовою продукцією. Величина запасів незавершеного виробництва може мати значну питому вагу в загальному обсязі запасів. Їх величина найчастіше залежить від обсягів виробництва та тривалості виробничого циклу. Цей вид запасів, їх аналіз та нормування мають для підприємства велике значення. Підприємства зацікавлені у скороченні цих запасів, тому що значні залишки знижують оборотність обігових коштів, призводять до порушення рівномірного процесу виробництва, до простоїв обладнання суміжних дільниць.

Сукупні запаси - виробничі та збутові запаси, що формуються в процесі матеріально-технічного постачання та містять у своєму складі також запаси готової продукції на складах, у дорозі. Сукупні запаси розглядаються в процесі оптимізації запасів. Оптимізація структури сукупних запасів - це кінцева мета раціонального управління запасами. Змінюючи їх структуру, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів.

Наступна класифікаційна ознака - предметний склад запасів. Вона є типовою для всіх галузей виробництва та використовується в процесі обліку виробничих засобів та при складанні статистичної звітності і регламентується відповідними документами Міністерства фінансів та Комітету з статистики (План рахунків бухгалтерського обліку, П (С) БО №9 "Запаси", П (С) БО № 2 "Баланс", Положення про складання статистичної звітності промислового підприємства).

До сировини та матеріалів відносяться основні матеріали, що входять до складу продукції, яка виробляється, або є необхідним компонентом при її виготовленні.

До покупних напівфабрикатів та комплектуючих відносяться напівфабрикати, готові комплектуючі, які придбані для комплектування продукції, що виготовляється і потребують витрат праці з їх обробки та складання.

До палива належать усі види, які заготовлюються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва електроенергії, опалення будівель.

До тари і тарних матеріалів відносять усі види тари, крім тари, що використовується як господарчий інвентар, а також матеріали та деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

До запасних частин відносять куплені та виготовлені запасні частини, готові деталі, які використовуються для проведення ремонту обладнання, транспортних засобів.

Класифікації запасів за ступенем групування матеріалів та залежно від організаційної структури управління повязані із обліком запасів, статистичним та економічним аналізом. Застосовуються в процесі прийняття управлінських рішень щодо поповнення або скорочення обсягів залишків товарно-матеріальних цінностей.

За характером оцінки запаси можуть бути фактичними (на певний момент), перспективними (розрахованими на підставі загальних тенденцій на перспективну дату з метою оцінки можливостей забезпечення виробництва), середніми. Показник, який характеризує запаси у середньому за певний період, у практиці планування та обліку визначається при розрахунку періоду оборотності активів.

Найскладніше оцінити перспективну величину запасів. При визначенні запасів цього виду оцінюють очікувані на певну дату та перехідні запаси.

Перехідні запаси - це запаси на кінець певного періоду, які будуть забезпечувати безперервність роботи підприємства до першого надходження матеріалів у майбутньому періоді.

Очікувані запаси на певну перспективну дату розраховують за наявності постійного, систематичного поповнення.

Виробничі запаси є обєктом нормування. Для визначення найбільш оптимальної їх величини, в процесі нормування запаси поділяються на умовно спеціальні види за їх призначенням.

Підготовчий запас - це складова частка запасу, що виокремлюється при його нормуванні. Він формується на час, необхідний для підготовки (доставки) матеріалів до місця виробничого споживання або на час підготовки до відпуску споживачам зі складу постачальників. Підготовчий запас передбачає такі запаси:

- пересічний запас - утворюється під час кількісного та якісного відпуску матеріалів споживачам, їх документального оформлення, сортування, навантаження на транспортні засоби. Він визначається за нормативним методом залежно від мінімального часу здійснення цих операцій;

- спеціальний запас - утворюється для виконання додаткових операцій, які потребують значного часу для підготовки матеріалів (сушка, нарізка, комплектування). Його величина визначається на підставі поточних спостережень (статистичних даних) про фактичні витрати часу на виконання конкретних операцій.

Поточний запас - це частина загального запасу, що призначена для нормальної роботи виробництва в інтервалі між поставками, за умов їх рівномірності за величиною та періодичністю. При визначенні поточного запасу на підприємстві до уваги беруться тільки виробничі потреби.

Страховий запас - друга складова, що виокремлюється в процесі нормування. Його призначення - забезпечення виробництва в період непередбачених відхилень у процесі надходжень матеріальних ресурсів або відхилень споживання від визначених на підприємстві норм.

На підприємствах у певному періоді можуть формуватись аномальні запаси, які в свою чергу поділяються на наднормативні та запаси, які не використовуються. Наднормативні - наявні матеріальні цінності, вартість яких перевищує норму запасу. Наявність таких запасів призводить до зниження ефективності використання оборотних коштів підприємства.

До запасів, які не використовуються належать матеріальні цінності, що придатні до використання, але не потрібні підприємству Основними причинами їх утворення є: зміни в структурі та обсягах виробництва, помилки у визначенні потреби в сировині та матеріалах, заміна матеріалів на інші, більш прогресивні, поставка неякісної продукції тощо.

Сезонні запаси - це різновид матеріальних запасів на утворення яких впливають сезонні фактори виробництва та споживання продукції. Загальна величина сезонних запасів повинна забезпечувати нормальну роботу виробництва на весь період сезонної перерви в споживанні чи надходженні. [57; 43-51]

Наявні запаси підприємства повинні відповідати попиту на ринку сировини, матеріалів та готової продукції. За цією ознакою визначають запаси необхідні для задоволення очікуваного попиту (вони формуються для прогнозованого попиту) та гарантійні запаси (формуються для непередбаченого зростання попиту).

Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:

Забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.

Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.

Забезпечення відповідності складських запасів нормативом.

Достовірна оцінка запасів.

Розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків.

Відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.

3. Аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, повязаних із заготівлею запасів.

6. Оптимізації обсягу основних груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства.

8. Створення ефективної системи контролю за рухом запасів на підприємстві.

9. Контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів.

10. Підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обсягу господарських операцій з надходження та витрачання запасів.

11. Своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.

Обсяг та структура запасів промислового підприємства формується під впливом таких факторів, як: обсяг потреби підприємства в матеріальних ресурсах; асортиментна структура виробництва; періодичність запуску матеріалів у процес виробництва (або безперервність його споживання); фізичні втрати матеріалів у процесі тривалого зберігання (чи моральне старіння); умови та розміри транзитних норм постачання; співвідношення складської та транзитної форми постачання; сезонність виробництва, споживання та постачання; якість виконання постачальниками договірних зобовязань; спекулятивні моменти в політиці управління запасами; рівень інфляції на ринках матеріальних ресурсів; економія ресурсів у звязку із закупівлею великих партій зі знижками.

Напрями та інтенсивність впливу факторів різні, але найбільш важливими факторами є обсяги виробництва та організація технологічного процесу на підприємстві. Так, надходження на підприємство матеріально-технічних ресурсів організовується службами ресурсного забезпечення. Їх головна ціль - своєчасно постачати на підприємство необхідні види ресурсів в потрібній кількості та якості.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що дослідження забезпеченості субєкта господарювання запасами та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства є першочерговим завданням на шляху досягнення максимальної ефективності господарської діяльності, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного підприємства.