Аналіз кредитоспроможності ПАТ "Одеський коньячний завод" у 2009 році
2.3.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства є запорукою виживання компанії наринку.
Стабільні, сильні і стійкі підприємства мають більше переваг у боротьбі зі слабкими.
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Іншими словами, фінансова стійкість фірми - це стан її фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток фірми на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.
Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.
Оцінка фінансового стану підприємства буде неповною без аналізу фінансової стійкості. Аналізуючи ліквідність балансу підприємства, зіставляють стан пасивів зі станом активів; це дає можливість оцінити, якою мірою підприємство готове до погашення своїх боргів. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки підприємство незалежно з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням його фінансово-господарської діяльності. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована підприємницька організація у фінансовому відношенні.
Фінансова стійкість підприємства повязана із загальною фінансовою структурою підприємства та ступенем його залежності від кредиторів і дебіторів. Наприклад, підприємство, яке фінансується в основному за рахунок грошових коштів, взятих у борг, в ситуації, коли кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої кредити назад, може збанкрутувати. У даному випадку структура підприємства «власний капітал - позиковий капітал» має значну перевагу в бік останнього. Таким чином, можна зробити висновок про те, що фінансова стійкість підприємства в довгостроковому плані характеризується співвідношенням його власних і позикових коштів. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є основою фінансової стійкості.
Далі в цьому розділі ми розглянемо як визначається загальна фінансова структура підприємства та його фінансова стійкість і зробимо відповідні висновки. Також ми розглянемо чи може наше підприємство стати банкротом.
Розглянемо основні з цих показників:
Коефіцієнт (К1) співвідношення залучених та власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на одну гривню власних. Інша назва : К1- коефіцієнт фінансового лєвєрєджу чи фінансового ризику:
(III р. + IV р.) ПБ ( р. 480 + р.620)
К1= -------------------------------------------- ;
I р. ПБ (р. 380)
Теоретичне значення не більш 1.
Коефіцієнт (К2) фінансової незалежності характеризує співвідношення власних коштів і загальної заборгованості підприємства (зворотній попередньому ):
I р. ПБ (р.380 )
К2= -------------------------------------------- ;
( III р. + IV р.) ПБ ( р. 480 + р. 620)
3) Коефіцієнт автономії ( К3) - це частка власних коштів у всіх фінансових джерелах підприємства:
I р. ПБ ( р. 380)
К3= --------------------------- ;
? ПБ ( р. 640)
Частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 ( 60% ).
4) Коефіцієнт фінансової залежності (К4)- зворотний попередньому - коефіцієнту автономії ( К3):
? БА ( р.280)
К4= ------------------------- ;
? I р. ПБ ( р. 380)
5) Коефіцієнт маневреності власного капіталу ( К5 ) - характеризує мобільність використання власних коштів, тобто це відношення наявності власних оборотних коштів до всіх власних коштів.
(I р) ПБ - ( I р.) АБ
К5 = ------------------------- ;
I р. ПБ
Чи
( р. 380 ) - ( р. 080)
К5= ------------------------ ;
р. 380
Теоретичне значення не менше 0,5.
Аналіз показників фінансової стійкості ПАО «Одеський коньячний завод» у 2009 році представлено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Аналіз показників фінансової стійкості ПАО «Одеський коньячний завод» у 2009 році
№ п/п |
Назва показника та його економічна сутність ( у т. ч. рекомендоване значення) |
На початок року |
На кінець року |
Зміни за рік ( +, -) |
|
1. |
К1 |
2,44 |
2,57 |
0,13 |
|
2. |
К2 |
0,41 |
0,40 |
-0,01 |
|
3. |
К3 |
0,39 |
0,28 |
-0,11 |
|
4. |
К4 |
2,56 |
3,57 |
1,01 |
|
5. |
К5 |
0,24 |
0,32 |
0,08 |
Висновок: Значення К1, тобто коефіцієнту фінансового ризику не відповідає теоретичному і ще й зростає на 0,13 за досліджуваний період. Тобто на одну одиницю власних коштів припадає близько 2,5 залучених. Це не є позитивною стороною для інвестора, у нашому випадку для банка.
Значення К2 або коефіцієнт фінансової незалежності також не співпадає з рекомендованими даними, і протягом досліджуваного періоду часу зменшився на 0,01, що сталося за рахунок збільшення поточних зобовязань.
Коефіцієнт автономії або КЗ далеко не віповідає рекомендованим значенням, яка дорівнює 0,6, а за досліджуваний період скоротився на 0,11 і в кінці року склав лише 0,28. Тобто можемо зробити висновок, що наше підприємство не є фінансово стійким і є високо залежним від кредиторів.
Коефіцієнт фінансової залежності також не є позитивним для нашого підприємства, тому що він зростає за досліджуваний період на 1,1.
Коефіцієнт маневреності в кінці року склав 0,32 і за досліджуваний період зріс на 0,08.. Так як в динаміці він у нас зріс то ця кількість коштів росте.
Ми можемо зробити загальний висновок, що підприємство не є фінансово стійкими, тому що в структурі капіталу переважають залучені кошти, немає достатньої кількості коштів, якими ми б змогли розпоряджатися і існує велика залежність від зовнішніх кредиторів і інвесторів.
2.4 Прогнозні оцінки ймовірності банкрутства
Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства субєктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного і явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства субєктів господарювання. У звязку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.
Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:
Z = -0,3877-1,0736kзл + 0,579qпк
де kзл -- коефіцієнт загальної ліквідності;
qпк -- частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.
За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого субєкта господарювання є дуже малою за будь-якого відємного значення коефіцієнта Z і великою -- за Z > 1.
Більш обґрунтованою та більш поширеною є пятифакторна модель Альтмана.
Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити субєкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.
Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише пятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.
Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою
Z= 1,2К1 + 1,4К2 + 3,36К3 + 0,6К4 + 1,0К5,
К1 -- характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;
К2 -- відображає дохідність субєкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);
К3 -- визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів);
К4 -- відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;
К5--характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів субєкта господарювання.
Для визначення ймовірності банкрутства того чи того субєкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 2.5.
Таблиця 2.5
Інтерпретації значень Z-показника
Значення «Z» |
Імовірність банкрутства |
|
До 1,8 |
Висока |
|
1,8--2,67 |
Не можна однозначно визначити |
|
2,67 і вище |
Низька |
Зрозуміло, що в процесі ранжирування (розподілу) підприємств та інших субєктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана звязане з певними труднощами.
По-перше, коефіцієнти регресії К,--К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.
По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання.
По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів.
Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу «Z» треба обовязково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).
Визначимо ймовірність банкрутства для ПАТ «Одеський коньячнй завод» за двофакторною моделлю Е. Альтмана.
Z= 1,2*0,08 + 1,4*0,04 + 3,36*0,22 + 0,6*0,39 + 1,0*0,47
Z= 1,6
Користуючись таблицею 2.5 можемо зробити висновок, що у нашого підприємства є висока ймовірність того, що воно стане банкрутом. Це може статися через те, що у структурі джерел фінансування майна переважають зобовязання, питома вага яких становить майже 80% від загальної суми валюти балансу.
При використанні моделі Альтмана можливі два типи помилок:
1. Прогнозується збереження платоспроможності підприємства, а в дійсності відбувається банкрутство;
2. Прогнозується банкрутство підприємства, а воно зберігає платоспроможність.
Можливо в нашому випадку як раз і стався другий тип помилки і підприємство зможе вчасно платити по своїм зобовязанням.