Аналіз кредитоспроможності ПАТ "Одеський коньячний завод" у 2009 році

курсовая работа

2.3.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства є запорукою виживання компанії наринку.

Стабільні, сильні і стійкі підприємства мають більше переваг у боротьбі зі слабкими.

Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Іншими словами, фінансова стійкість фірми - це стан її фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток фірми на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Оцінка фінансового стану підприємства буде неповною без аналізу фінансової стійкості. Аналізуючи ліквідність балансу підприємства, зіставляють стан пасивів зі станом активів; це дає можливість оцінити, якою мірою підприємство готове до погашення своїх боргів. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки підприємство незалежно з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням його фінансово-господарської діяльності. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована підприємницька організація у фінансовому відношенні.

Фінансова стійкість підприємства повязана із загальною фінансовою структурою підприємства та ступенем його залежності від кредиторів і дебіторів. Наприклад, підприємство, яке фінансується в основному за рахунок грошових коштів, взятих у борг, в ситуації, коли кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої кредити назад, може збанкрутувати. У даному випадку структура підприємства «власний капітал - позиковий капітал» має значну перевагу в бік останнього. Таким чином, можна зробити висновок про те, що фінансова стійкість підприємства в довгостроковому плані характеризується співвідношенням його власних і позикових коштів. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є основою фінансової стійкості.

Далі в цьому розділі ми розглянемо як визначається загальна фінансова структура підприємства та його фінансова стійкість і зробимо відповідні висновки. Також ми розглянемо чи може наше підприємство стати банкротом.

Розглянемо основні з цих показників:

Коефіцієнт (К1) співвідношення залучених та власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на одну гривню власних. Інша назва : К1- коефіцієнт фінансового лєвєрєджу чи фінансового ризику:

(III р. + IV р.) ПБ ( р. 480 + р.620)

К1= -------------------------------------------- ;

I р. ПБ (р. 380)

Теоретичне значення не більш 1.

Коефіцієнт (К2) фінансової незалежності характеризує співвідношення власних коштів і загальної заборгованості підприємства (зворотній попередньому ):

I р. ПБ (р.380 )

К2= -------------------------------------------- ;

( III р. + IV р.) ПБ ( р. 480 + р. 620)

3) Коефіцієнт автономії ( К3) - це частка власних коштів у всіх фінансових джерелах підприємства:

I р. ПБ ( р. 380)

К3= --------------------------- ;

? ПБ ( р. 640)

Частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 ( 60% ).

4) Коефіцієнт фінансової залежності (К4)- зворотний попередньому - коефіцієнту автономії ( К3):

? БА ( р.280)

К4= ------------------------- ;

? I р. ПБ ( р. 380)

5) Коефіцієнт маневреності власного капіталу ( К5 ) - характеризує мобільність використання власних коштів, тобто це відношення наявності власних оборотних коштів до всіх власних коштів.

(I р) ПБ - ( I р.) АБ

К5 = ------------------------- ;

I р. ПБ

Чи

( р. 380 ) - ( р. 080)

К5= ------------------------ ;

р. 380

Теоретичне значення не менше 0,5.

Аналіз показників фінансової стійкості ПАО «Одеський коньячний завод» у 2009 році представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз показників фінансової стійкості ПАО «Одеський коньячний завод» у 2009 році

п/п

Назва показника та його економічна сутність

( у т. ч. рекомендоване значення)

На початок

року

На кінець року

Зміни за рік

( +, -)

1.

К1

2,44

2,57

0,13

2.

К2

0,41

0,40

-0,01

3.

К3

0,39

0,28

-0,11

4.

К4

2,56

3,57

1,01

5.

К5

0,24

0,32

0,08

Висновок: Значення К1, тобто коефіцієнту фінансового ризику не відповідає теоретичному і ще й зростає на 0,13 за досліджуваний період. Тобто на одну одиницю власних коштів припадає близько 2,5 залучених. Це не є позитивною стороною для інвестора, у нашому випадку для банка.

Значення К2 або коефіцієнт фінансової незалежності також не співпадає з рекомендованими даними, і протягом досліджуваного періоду часу зменшився на 0,01, що сталося за рахунок збільшення поточних зобовязань.

Коефіцієнт автономії або КЗ далеко не віповідає рекомендованим значенням, яка дорівнює 0,6, а за досліджуваний період скоротився на 0,11 і в кінці року склав лише 0,28. Тобто можемо зробити висновок, що наше підприємство не є фінансово стійким і є високо залежним від кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності також не є позитивним для нашого підприємства, тому що він зростає за досліджуваний період на 1,1.

Коефіцієнт маневреності в кінці року склав 0,32 і за досліджуваний період зріс на 0,08.. Так як в динаміці він у нас зріс то ця кількість коштів росте.

Ми можемо зробити загальний висновок, що підприємство не є фінансово стійкими, тому що в структурі капіталу переважають залучені кошти, немає достатньої кількості коштів, якими ми б змогли розпоряджатися і існує велика залежність від зовнішніх кредиторів і інвесторів.

2.4 Прогнозні оцінки ймовірності банкрутства

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства субєктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного і явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства субєктів господарювання. У звязку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z = -0,3877-1,0736kзл + 0,579qпк

де kзл -- коефіцієнт загальної ліквідності;

qпк -- частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого субєкта господарювання є дуже малою за будь-якого відємного значення коефіцієнта Z і великою -- за Z > 1.

Більш обґрунтованою та більш поширеною є пятифакторна модель Альтмана.

Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити субєкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише пятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою

Z= 1,2К1 + 1,4К2 + 3,36К3 + 0,6К4 + 1,0К5,

К1 -- характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 -- відображає дохідність субєкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);

К3 -- визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів);

К4 -- відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К5--характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів субєкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того субєкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 2.5.

Таблиця 2.5

Інтерпретації значень Z-показника

Значення «Z»

Імовірність банкрутства

До 1,8

Висока

1,8--2,67

Не можна однозначно визначити

2,67 і вище

Низька

Зрозуміло, що в процесі ранжирування (розподілу) підприємств та інших субєктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана звязане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії К,--К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання.

По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу «Z» треба обовязково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

Визначимо ймовірність банкрутства для ПАТ «Одеський коньячнй завод» за двофакторною моделлю Е. Альтмана.

Z= 1,2*0,08 + 1,4*0,04 + 3,36*0,22 + 0,6*0,39 + 1,0*0,47

Z= 1,6

Користуючись таблицею 2.5 можемо зробити висновок, що у нашого підприємства є висока ймовірність того, що воно стане банкрутом. Це може статися через те, що у структурі джерел фінансування майна переважають зобовязання, питома вага яких становить майже 80% від загальної суми валюти балансу.

При використанні моделі Альтмана можливі два типи помилок:

1. Прогнозується збереження платоспроможності підприємства, а в дійсності відбувається банкрутство;

2. Прогнозується банкрутство підприємства, а воно зберігає платоспроможність.

Можливо в нашому випадку як раз і стався другий тип помилки і підприємство зможе вчасно платити по своїм зобовязанням.

Делись добром ;)