1.2 Методика визначення економічної ефективності господарювання підприємств

В умовах ринкової економіки, конкурентної боротьби зявляється необхідність постійного контролю за впровадженням у виробництво останніх досягнень науково-технічного прогресу, тобто нової техніки, технології й організації виробництва. Для цього на підприємствах складаються плани організаційно-технічного розвитку і підвищення економічної ефективності виробництва. Впровадження включених у ці плани заходів дозволяє збільшити випуск продукції і поліпшити її якість, підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції і т.д.

При аналізі виконання планів організаційно-технічних заходів підприємства в першу чергу розглядають повноту і своєчасність їхнього виконання, і, що особливо важливо, - фактичну економічну ефективність. При невиконанні чи несвоєчасному виконанні будь-якого передбаченого в плані заходу малому підприємству наноситься збиток. Воно не зможе в цьому випадку досягти наміченого планом рівня організації виробництва, одержати передбачену економічну вигоду (прибуток), а це може негативно позначитися на фінансовому стані малого підприємства і мати інші небажані наслідки [3].

Основні виробничі фонди являють собою сукупність вироблених суспільною працею матеріальних цінностей, що діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду, неодноразово беруть участь у процесі виробництва та втрачають свою вартість у міру зношування [4].

Підвищення ефективності виробництва підприємства в першу чергу залежить від більш високих темпів розвитку активної частини основних виробничих фондів. Аналіз структури і росту основних виробничих фондів дозволяє визначити, у якому напрямку йшов їхній розвиток.

Фондовіддача є узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів. Ефективність використання фондів характеризують і такі показники, як коефіцієнт використання потужності, продуктивність окремих видів устаткування в натуральних вимірниках і т.д.

Впровадження нової техніки, передової технології, механізації й автоматизації виробничих процесів з метою збільшення обсягу виробництва продукції і підвищення продуктивності праці приводять до росту основних виробничих фондів підприємства, зміцненню його матеріально-технічної бази. У звязку з цим з кожним роком зростає частка основних виробничих фондів, що припадає на одного працюючого. Отже, підвищується фондоозброєність праці, яку визначають як відношення вартості основних виробничих фондів до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу. Ріст фондоозброєності праці повинний супроводжуватися ростом продуктивності праці. При цьому темпи росту продуктивності праці мають бути вищими за темпи росту фондоозброєності праці [5].

У процесі аналізу продукції малих підприємств вивчають зміни в номенклатурі й асортименті продукції в порівнянні з попереднім роком, а також установлюють причини зміни, які залежать, так і не залежать від роботи підприємства [6].

Номенклатура - це перелік найменувань товарів, робіт, послуг. Асортимент - перелік найменувань виробів, робіт, послуг із вказанням кількості по кожному з них.

Відсоток виконання по асортименту продукції, що випускається, у порівнянні з попереднім роком - це відношення суми вартості фактично випущеної продукції за звітний рік у межах виробництва попереднього року до суми вартості фактично виробленої продукції за попередній рік у цінах звітного року.

Величина середнього відсотка асортименту продукції менша за 100 свідчить про асортиментні зрушення у виробництві продукції в порівнянні з попереднім роком. Аналогічним способом може визначатися середній відсоток по асортименту в порівнянні з планом [7].

Забезпеченість кадрами підприємства, особливо робітниками, залежить від їхнього руху протягом аналізованого періоду. Інтенсивність руху робочих кадрів характеризується коефіцієнтами: обороту по прийому; обороту по вибуттю; загального обороту; змінюваності кадрів; плинності кадрів; сталості кадрів; стабільності кадрів.

Плинність робітників відіграє велику роль у діяльності підприємства. Постійні кадри, що тривалий час працюють на підприємстві, удосконалюють свою кваліфікацію, освоюють суміжні професії, швидко орієнтуються в будь-якій нетиповій обстановці, створюють ділову атмосферу в колективі й тому активно впливають на рівень продуктивності праці. Для вивчення причин плинності кадрів варто періодично проводити соціологічні дослідження і спостереження з метою вивчення змін, що відбуваються, у якісному складі робітників, керівників і фахівців, тобто в кваліфікації, стажі роботи, спеціальності, віці і т.п. Звільнення робітників при скороченні обсягу виробництва при розрахунку показників плинності кадрів не враховуються.

Продуктивність праці - це показник, що характеризує рівень витрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Його можна також визначати як кількість виробленої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу чи одного робітника за одиницю часу (рік, квартал, місяць, день, годину). Цьому показнику необхідно приділяти особливу увагу, тому що саме від нього залежить рівень багатьох інших показників - обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати й ін.

При аналізі продуктивності праці варто встановити ступінь виконання плану і динаміку росту, причини зміни рівня продуктивності праці. Такими причинами можуть бути зміна обсягу продукції і чисельності промислово-виробничого персоналу, використання засобів механізації й автоматизації, наявність усунення внутрізмінних і щоденних простоїв, стан нормування праці й ін.

Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробництво на одного працюючого чи одного робітника) у значній мірі залежить від матеріалоємності окремих видів продукції, обсягу постачань, структури продукції. Більш обєктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений по чистій продукції, тобто по обсягу продукції за винятком матеріальних витрат і амортизації основних фондів [9].

Аналіз структури прибутку (збитку) дозволяє оцінити вплив окремих її доданків на кінцевий фінансовий результат - прибуток (збиток) від діяльності підприємства за звітний рік. Найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства складає прибуток від реалізації, тому його зниження буде свідчити про зниження ефективності основної діяльності підприємства. У звязку з цим однієї з найважливіших задач аналізу прибутку від реалізації є оцінка впливу окремих факторів на його зміну в порівнянні з попереднім роком [10].

Ступінь вигідності продукції для малого підприємства характеризує показник її рентабельності. Цей показник обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної її собівартості.

Рентабельність усієї реалізованої продукції залежить від рівня рентабельності окремих видів продукції і їхньої питомої ваги в загальному обсязі реалізованої продукції.

На підставі даних балансу і звіту про фінансові результати діяльності підприємства та їхнє використання також визначаються показники ефективності використання капіталу (майна) підприємства.

Рентабельність капіталу (майна) підприємства характеризує прибуток, отриманий підприємством з кожної гривні, вкладеної в майно (активи) підприємства і визначається по формулі:

де Р_кап. - рентабельність капіталу (майна) підприємства, %;

П_розп - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, тис. грн.;

К - середня величина капіталу підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність поточних активів показує ефективність використання поточних активів підприємства і показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в поточні активи підприємства і визначається по формулі:

де Р_акт. - рентабельність поточних активів, %;

А_пот. - середня величина поточних активів підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність засобів (джерел) підприємства характеризує ефективність використання власного капіталу й інвестованих позикових засобів.

Рентабельність власного капіталу характеризує прибуток, одержуваний підприємством з кожної гривні власного капіталу, і визначається по формулі:

де П_{кап. влас.} - рентабельність власного капіталу, %;

К_влас. - середня величина джерел власних засобів підприємства, розрахована за даними ІІІ розділу пасиву балансу, тис. грн.

Рентабельність інвестованих позикових засобів (Рзал. к.) можна визначити методом різниць:

Р_зал.к. = Р_кап.Р_{кап. влас.} (1.4)

Рентабельність інвестицій (Р_{к. інв.}) характеризує ефективність інвестування власних і довгострокових позикових засобів:

де Пб - прибуток балансовий, тис. грн.;

К_довг. - довгострокові кредити і позики за даними балансу, тис. грн.

При зниженні показника рентабельності всієї реалізованої продукції необхідно провести аналіз впливу рентабельності окремих видів продукції з метою виявлення низькорентабельної продукції й аналіз стійкості попиту на цю продукцію для обґрунтування оптимального управлінського рішення.

Аналіз рентабельності поточних активів необхідно повязати з оцінкою показників їхньої оборотності [11].

Зіставлення рентабельності капіталу і рентабельності власного капіталу дозволить дати оцінку рентабельності позикових джерел засобів підприємства:

Р_{кап. зал.}=Р_кап. Р_{кап. улас.} (1.6)

Якщо Р_{кап влас.} > Р_кап., то використання позикових джерел засобів менш ефективне, чим використання власного капіталу підприємства.

Важливою характеристикою ефективності роботи підприємства є показник рентабельності виробничих фондів і показник рентабельності засобів, авансованих у виробничі ресурси.

Рентабельність виробничих фондів (Р_ф) визначається по формулі:

де Ф_оз. - середньорічна вартість виробничих основних засобів, тис. грн.;

Ф_{м. об.} - середньорічна вартість матеріальних оборотних коштів, тис. грн.

Рентабельність засобів, авансованих у виробничі ресурси (Р_{вир .рес.}) визначається по формулі:

де З - витрати на оплату праці, що включаються у витрати на виробництво продукції, тис. грн.

Аналіз рентабельності виробничих фондів дозволяє визначити напрямки для подальшого підвищення рівня рентабельності виробництва та загального покращення фінансового становища малого підприємства.