1.1 Основні макроекономічні показники
Згідно з даними Ростату, станом на 1 січня 2013 року, чисельність населення Росії складає 143 347 059 млн. людей, показник густоти населення - 8,38 люд./ км?, а кількість міського населення - 74%.
За 2012 рік в Росії:
· народилося 1 896 263 млн. чоловік (на 102 435 тис. осіб більше, ніж за 2011 рік);
· померло 1 898 836 млн. чоловік (на 26 200 тис. осіб нижче, ніж за 2011 рік);
· міграційний приріст населення: 294 930 тис. чоловік (у 2011 році 320 100 тис.). [14]
Населення Росії у 2012 році
Одиниця виміру |
Всього |
||
Чисельність населення |
тис. люд. |
143 347 059 |
|
Густота населення |
люд./кв. км. |
8,38 |
|
Народжуваність |
люд./1000 мешкан. (‰) |
13,3 |
|
Смертність |
люд./1000 мешкан. (‰) |
13,3 |
|
Натуральний приріст |
люд./1000 мешкан. (‰) |
0,0 |
|
Механічний приріст (сальдо міграції) |
люд./1000 мешкан. (‰) |
1,9 |
|
Середня продовжуваність життя |
років |
66 |
|
Сумарний коефіцієнт народжуваності |
дітей/жінку |
1,7 |
|
Рівень урбанізації |
% |
74,03 |
Джерело: http://www.indexmundi.com [14]
В останні пять років у світовій і російській економіці відбувалися якісні зміни. Криза 2008-2009 рр.. зафіксувала зміну двох етапів. Перший характеризувався підйомом, який почався в 2001 р. в результаті зміни політики ФРС США, що знизила облікову ставку з б до 1%. Це помякшення грошової політики сприяло пожвавленню ділової активності до 2008 р. у всьому світі.
Криза, яка розгорнулася в 2008 р., показала, що методи грошового помякшення не приносять довгострокових результатів. Так почався другий етап, на якому зараз спостерігаються зниження темпів росту і збільшення нестійкості практично у всій світовій економіці.
Росія після важкої трансформаційної кризи в умовах сприятливої конюнктури вступила в смугу відновлювального зростання, використовуючи як свої внутрішні резерви, так і можливості, повязані з підвищенням цін на нафту та інші товари російського експорту.
Росія відреагувала на кризу найбільшим спадом (-7,8 % ВВП), але, мабуть, вона була дещо посиленою попереднім перегрівом російської економіки.[13] (Див. додаток Г)
У 2010-2011 рр. темпи зростання російської економіки склали 4,3 - 4,5 %. У підсумку реальний обсяг ВВП повернувся на рівень середини 2008 р., а показники макроекономічної стабільності помітно покращилися. Федеральний бюджет 2011 р. був виконаний з профіцитом 0,8 % ВВП, а середньорічні темпи інфляції в першій половині 2012 р. знизилися до 4%. Ці результати дозволили Росії піднятися на 22- е місце за розділом « макроекономіка » у рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за 2012 р.
Однак в 2012 р. економічне зростання почало затухати, особливо помітно з середини року. В цілому за минулий рік російський ВВП зріс на 3,4 %, але до початку 2013 р. темпи зростання знизилися до 1,0-2,0 % рік до року. [14] (Див. додат. А)
Поточне уповільнення темпів економічного зростання обумовлено декількома причинами.
1). Припинення зростання цін на вуглеводні і стабілізація фізичних обсягів зовнішніх поставок палива.
2). Драматичне скорочення інвестиційної активності в 2012 р., обумовлене як зовнішніми, так і внутрішніми причинами.
3). Низькі темпи підвищення продуктивності (3,0 % за 2012 р.) та ефективності. [2, 156-159 c.]
Щодо рівня соціально-економічного розвитку, то Росія залишається країною з депресивними показниками соціального розвитку, які за останні 20 років хронічно відстають від рівня її економічного розвитку. Як причини називаються як старі диспропорції економіки, так і недооцінка ключових соціальних сфер в сучасному суспільстві. Головним негативним наслідком дисбалансу постсоціалістичного розвитку країни, є небувале зростання диференціації доходів населення. Від економічного розвитку виграли, перш за все, категорії населення з найвищими доходами, а найменше зростання рівня життя спостерігається у малозабезпечених груп. Крім того, при швидкому зростанні поточних доходів і споживання досі не досягнуто радянського рівня житлового будівництва і суттєво погіршилися демографічні показники, особливо показники здоровя, смертності, інвалідності та тривалості життя.[4, 179-183 c.]
У цілому за весь пострадянський період соціальний ефект від економічного розвитку залишається низьким, неадекватним, неефективним, що суперечить загальнолюдським тенденціям. Стара модель економічного розвитку веде Росію в глухий кут, все більше збільшуючи її відставання за основними економічними і соціальними показниками, у звязку з чим необхідна нова модель, що передбачає всебічну модернізацію соціально-економічної системи.[4, 195 c.]
Міжнародні рейтинги, в яких порівнюються економічні та соціальні показники різних країн, свідчать про велике відставання Росії.Тільки освіта знаходиться практично на рівні економічного розвитку.
Що стосується реальних доходів у розрахунку на душу населення, то їх місце виявилося нижчим, ніж рівень економічного розвитку (50 -е в порівнянні з 43- м). Причина - висока питома вага споживання держорганів у складі валового внутрішнього продукту, яка становить в Росії близько 20 % в порівнянні з 5-10 % у більшості інших країн. Тому питома вага кінцевого споживання домашніх господарств у складі ВВП Росії виявляється досить низькою - близько 50 % проти 60 % і більше в більшості розвинених країн.[30]
Індекс соціального розвитку, який ООН вважає головним комплексним показником розвитку соціальної сфери, істотно відстає від рівня економічного розвитку - 65-е.. Головна причина - вкрай низький показник очікуваної тривалості життя в Росії в порівнянні з іншими країнами. По цьому найважливішому показнику, що характеризує рівень життя населення, Росія посідає лише 105-е місце, відстаючи не тільки від всіх розвинених країн, а й від більшості, країн що розвиваються, в тому числі тих, рівень економічного розвитку яких в 1,5-2 рази нижче, ніж у Росії.[16]
Особливість становища Росії в тому, що з точки зору конкурентоспроможності її економіка поступається багатьом країнам, що розвиваються, оскільки у останніх є переваги по витратах, насамперед на робочу силу, по співвідношенню ціни і якості. Росія поступається і розвиненим країнам за інноваційним потенціалом. Але політика модернізації і покликана скоротити дане відставання. Поки сильна сторона російської економіки повязана в основному з природними ресурсами, нафтою і газом. Але це ж і її слабка сторона, оскільки можна не вживати великих зусиль з розвитку інноваційного потенціалу, відчуваючи спокусу направляти невиправдано велику частку ресурсів на підтримку традиційних галузей (в тому числі з соціальних міркувань) - символів колишньої імперської могутності.[32]
- 4. Економічна думка в Росії ( 19 поч 20 ст)
- Тема 10. Економічна думка в Росії ( 19 поч 20 ст)
- Тема 10. Економічна думка в Росії (XIX – поч. XX ст.)
- Розділ X економічна думка в росії
- Тема 10. Економічна думка в Росії ( 19 поч 20 ст)
- 2. Економічна думка в Росії XIX — початку XX ст.
- 54. Історико-економічна характеристика Росії
- 72. Історико-економічна характеристика Росії.
- 17. Економічна думка Росії та України в добу Середньовіччя
- Тема 10. Економічна думка в Росії (хіх – хх ст.)