Ефективне використання трудових ресурсів

2.1 Продуктивність праці, її вимірювання і показники

Продуктивність праці - це кількість продукції, випущеної в одиницю часу на одного працюючого.

Виділяють такі фактори, що впливають на продуктивність праці:

· ступінь розвитку науки і міра її використання у виробництві

· кваліфікація працівників

· організація виробничого процесу

· стан виробництва

На практиці використовують 3 вимірники продуктивності праці: натуральний, трудовий і вартісний.

Натуральний вимірник характеризує кількість продукції в натуральному виразі:

П=N/Т_ж

Обсяг випуску в натуральних одиницях Витрати живої праці

Т_ж=Чис.прац.*Ф_д

чисельність працівників дійсний фонд роботи 1-го середньоспискового

працівника

Дійсний фонд роботи розраховується на основі складання балансу робочого часу:

№ п/п	Показники	Дні/години
1.	Календарний фонд роботи (Ф_к), дні	365
2.	Вихідні і святкові дні	110
3.	Номінальний фонд робочого часу 1-го робітника (Ф_н)	255
4.	Втрати робочого часу в днях через: чергові відпустки додаткові відпустки виконання державних обовязків декретні відпустки невиходи по хворобі	32 20,5 3,5 1 2 5
5.	Явочне число днів (Ф_н-32)	223
6.	Номінальна тривалість робочої зміни, год: пятиденка шестиденка	8,2 7
7.	Скорочення тривалості робочої зміни, год: для підлітків для годуючих матерів	0,1 0,1
8.	Фактична тривалість робочої зміни, год (8,2-0,2)	8
9.	Дійсний фонд робочого часу 1-го середньоспискового робітника, год (223*8)	1784

Трудовий вимірник характеризує кількість продукції в трудовому вираженні на 1-го робітника. Він визначається через трудомісткість:

П_т=(?N_i*t_i)/Т_ж

Трудомісткість

?N_i*t_i=Т_є

трудоємність виробничої програми

Вартісний вимірник характеризує кількість продукції в грошовому виразі на 1-го працюючого:

П_в=(?N_i*Ц_і)/Т_ж

Для характеристики динаміки продуктивності праці використовують індекс продуктивності праці:

І_пп=П_пл/П_баз

продуктивність планова продуктивність базова

Рівень продуктивності праці характеризується показником „виробіток”, який показує, скільки продукції виготовляється за одиницю часу на 1-го працюючого:

В=обсяг в-ва/чисельність працівників

Оберненим показником до виробітку є трудомісткість.

У звязку із обмеженістю усіх видів ресурсів і трудових зокрема головним чинником нарощування в-ва є забезпечення ефективності їх використання. Для забезпечення росту продуктивності праці на п-ві здійснюють її планування, що знаходить практичне відображення в складанні плану по праці і кадрах, одним із розділів якого є план підвищення продуктивності праці. В процесі планування продуктивності праці виділяють такі етапи:

1. аналіз показників росту продуктивності праці

2. визначення міри впливу факторів на ріст продуктивності праці

3. розробка організаційно-технічних заходів для підвищення продуктивності праці

4. розрахунок потреби в робочій силі

5. визначення рівня і індексу продуктивності праці на плановий період.

Ріст продуктивності праці повинен випереджати ріст заробітної плати.

Існують 2 методи планування продуктивності праці:

1. метод прямого рахунку (обсяг в-ва продукції поділити на кількість ПВП)

2. метод непрямого рахунку (пофакторний метод) дає змогу визначити вплив техніко-економічних факторів на рівень продуктивності праці. До цих факторів належать:

· підвищення технічного рівня в-ва (впровадження нової техніки, модернізація)

· покращення організації в-ва (скорочення непродуктивних втрат, втрат від браку тощо)

· зміна обсягу і структури продукції, що випускається (покращення в-ва).

По кожному із даних факторів розраховують показник відносної економії чисельності робітників, на базі якої визначається сумарна чисельність, і розраховують приріст продуктивності праці у %:

?П=Э_?/(Ч_вих - Э_?)*100%

економія сумарна чисельність вихідна

Ч_вих=Q/П_б - чисельність працівників, розрахована на плановий обсяг випуску при базовій продуктивності праці.

?П=(?Т_є ? (100 - ?Т_є))*100%

%зниження трудоємкості виробничої програми

Содержание