logo
Адаптація діяльності ПАТ "Концерн-Електон" до умов ринкового середовища

1.1 Суть та зміст адаптації як економічної категорії

Термін адаптація походить від латинського аdаpto - "пристосовую", і в Великій Радянській Енциклопедії визначається як "процес пристосування побудови та функцій організмів до умов середовища".

Разом з тим, цей термін вже довгий час, починаючи з 50-60-х років, застосовується не тільки до обєктів живої природи, але і в таких галузях знань як кібернетика. Зокрема, здійснюється проникнення термінології адаптації в інформатику, програмування, системи управління. Звичайно, термінологія відображає суть проблеми, що вирішується в цих областях, і її проникнення повязане з проблемами адаптації до навколишнього середовища і обумовлене ним.

В теперішній час ця термінологія вже зустрічається і в окремих сферах економіки та управління. Задачі адаптації висуваються в статистиці, банківській справі, фінансах, бухгалтерському обліку, тобто в тих сферах, без трансформацій яких неможливе формування ринку і де вже назріли відповідні практичні потреби [31].

Як і будь-який інший економічний процес, адаптація має свою структурну логіку, яку ми представили на рис.1.1 Розглянемо більш докладно основні елементи механізму адаптації.

Метою адаптації є забезпечення виживання та ефективного функціонування підприємства в умовах зовнішнього мінливого середовища, досягнення стратегічної стійкості господарюючого субєкта.

Відповідно, основними завданнями є: по-перше, забезпечення реакції підприємства на дію зовнішніх чинників, по-друге, скорочення часу стратегічної реакції. На думку вітчизняних вчених, є три основні варіанти виконання даних завдань, а отже, три типи адаптивних процесів:

1. Прогнозування змін, підготовка до них і, як наслідок, швидка реакція при їх виникненні.

2. Розвиток "імунітету" до змін, управляти якими складно або неможливо шляхом підвищення економічної стійкості системи та зосередження основних зусиль на факторах, що піддаються впливу та контролю.

3. Управління змінами, а не реакція на них.

Рисунок 1.1 Структурна схема механізму адаптації

Безумовно, адаптація є складним процесом, що має здійснюватись у відповідності до певних принципів. Вважаємо, що основними принципами адаптації є наступні:

• комплексність - передбачає врахування усіх сфер та аспектів діяльності підприємства;

• системність - зумовлює необхідність застосування системного підходу до вивчення, аналізу та запровадження заходів по адаптації;

• результативність - передбачає наявність кінцевого результату процесу пристосування;

• ефективність - передбачає оцінювання бюджету адаптації та його порівняння з можливими втратами підприємства у випадку відсутності проведення заходів;

• стратегічна спрямованість - орієнтація на забезпечення стійкості підприємства у довгостроковій перспективі;

• контрольованість - враховує наявність контролю на усіх етапах проведення адаптаційних

змін;

• принцип основної ланки - передбачає орієнтацію на першочерговий пошук і розвязання основної проблеми.

Невміння реагувати оперативно та управляти змінами може стати причиною кризи підприємства, спричиненої невідповідністю внутрішнього середовища системи зовнішнім вимогам.

Адаптація субєкта господарювання до змінного зовнішнього середовища і повязаними з ним впливами окремих факторів середовища може бути параметричною і структурною. Параметрична адаптація припускає зміну параметрів внутрішніх систем підприємства, таких як освоєння виробництва нової продукції чи нової технології, зміна ринків збуту чи цінової політики підприємства. Структурна адаптація передбачає зміну самої структури внутрішньої системи підприємства, появу нових внутрішніх систем, реорганізацію чи ліквідацію існуючих [31].

Залежно від ролі і значення адаптаційних елементів, а також готовності підприємства до реалізації адаптивної реакції можна виділити три моделі поведінки субєктів господарювання:

- модель активного поводження - підприємство готове до адаптації, її темп високий. Наявні розроблені принципи адаптації, моделі, що враховують характер та масштаб змін. Характер адаптації системний (охоплює всі сфери і всі підрозділи).

- модель консервативного поводження - підприємство пасивне, його поведінка багато в чому інерційна. Відсутні активні кроки на ринку. Проблеми, що виникають, вирішуються або традиційним способом або очікується їх розвязання на державному рівні. Низький темп адаптації. Моделі та принципи адаптації не розроблені. Адаптація носить, як правило, локальний характер (зміни відбуваються в окремих підрозділах).

- модель змішаного поводження - адаптація виборча, тобто залежить від виду та інтенсивності впливу факторів зовнішнього середовища. Темп адаптації нижчий, ніж при активній моделі. Наявні загальні принципи адаптації та способи поводження, але модель не розроблена.

Основними методами адаптації підприємства у сучасних умовах є модель управління "за слабкими сигналами", модернізація, реструктуризація, реінжиніринг, управління на основі імпульсів, кожен з яких має свої особливості застосування, переваги та недоліки.

Управління "за слабкими сигналами" наголошує на необхідності відстежування та врахування за високих рівнів мінливості середовища так званих "слабких сигналів" про зміни в ньому, і, орієнтуючись на ці сигнали, заздалегідь готувати відповідні альтернативні рішення менеджменту. Основними стадіями реалізації даної моделі є: моніторинг зовнішнього середовища; визначення відносної сили сигналів; зниження вразливості та підвищення гнучкості підприємства; розробка підготовчих планів і впровадження попереджувальних заходів. Якщо система працює з урахуванням слабких сигналів, то в неї час підготувати відповідні заходи до моменту, коли нова загроза або можливість висвітяться повною мірою. Організація буде в змозі підготувати та запустити відповідну програму, яка й буде реакцією на зміни [12].

Модернізація - це системний та цілеспрямований процес удосконалення, оновлення, поліпшення на інноваційній основі існуючих обєктів модернізації, створення нових обєктів з метою забезпечення посилення конкурентних переваг підприємства в умовах мінливого економічного середовища. Обєктом модернізації є, зазвичай, часткові елементи виробничої або організаційної системи підприємства. Вона передбачає безперервне проведення малих за тривалістю змін, що мають напрямок "знизу-вверх" та має в цілому висхідний вектор розвитку.

Вважаємо, що найбільш доцільним використання даного методу є за умови відсутності значних труднощів у сучасний момент, але передбачення їх неминучості внаслідок появи нових конкурентів, зміни навколишнього середовища [5].

Наступний метод - реструктуризація, яка являє собою здійснення заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, елемент технології виявлення резервів, використання яких дозволяє підвищити ефективність діяльності організації. Характерними особливостями реструктуризації є комплексність або частковість перетворення та зміни у структурі обєкта. Зміни при реструктуризації можуть набувати різних характеристик в залежності від обєкту, проте відбуваються за напрямком "зверху-вниз". Питання щодо реструктуризації постає тоді, коли спостерігається зниження ефективності роботи, якщо у діяльності підприємства вже наявні проблемні аспекти [12].

Реінжиніринг являє собою метод радикальної перебудови бізнес-процесів організації, що носить стрімкий характер, забезпечує якісне покращення організаційно-економічного механізму підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності за умови застосування адаптивних можливостей. Зміни при реінжинірингу носять кардинальний характер, відбуваються за напрямком "зверху-вниз" та є тривалими і одночасними. Застосування реінжинірингу є необхідним і доцільним у наступних випадках:

1. Компанії, що знаходяться на межі банкрутства у звязку з тим, що ціни на товари значно вищі та/або їх якість (сервіс) істотно нижчі, ніж у конкурентів. Якщо ці компанії не застосують рішучих заходів, їм загрожує крах.

2. Компанії, що не мають в поточному існуванні ускладнень, але передбачають неминучість виникнення складних проблем, повязаних, наприклад, з появою нових конкурентів, зміною вимог споживачів, зміною економічного середовища та ін.

3. Компанії, що не мають проблем та не прогнозують їх у найближчому майбутньому. Це компанії-лідери, що проводять агресивну наступальну маркетингову політику, не задовольняються гарним поточним станом та бажають за допомогою реінжинірингу досягти кращого положення [10].

Модель управління на основі внутрішніх імпульсів розвитку побудована з позиції функціонального підходу, ключову роль в якій відіграє процес генерації нових імпульсів до розвитку підприємства. При цьому найбільше значення для забезпечення направленого та постійного розвитку мають усвідомлені імпульси, тобто імпульси з боку персоналу та керівництва у вигляді пропозицій та ідей. Очевидно, що не всі ідеї та пропозиції можуть бути імпульсами розвитку. Представимо основні вимоги до ідей, які являють собою імпульси, вони є наступні: ідеї збільшують цінність продукту для суспільства; стосуються задоволення певних потреб суспільства, які не задоволені конкурентами в даній сфері; ідеї стосуються створення нових продуктів або послуг, що задовольняють виникаючі потреби суспільства; реалізація ідей є ефективною з позиції співставлення витрат та результатів. За допомогою отриманих імпульсів підприємство здобуває можливість вийти на нову траєкторію росту [9].

Умови розвитку вимагають від підприємств таких нових якостей, як здатність вижити, гнучкість чи пристосованість до зміни умов середовища. А це - законодавство, податки, конюнктура ринку, екологія і т.д. Крім того, перед підприємствами стоїть завдання обовязкового забезпечення ефективності у виробництві, управлінні, а також реалізації продукції. В результаті це означає забезпечення стабільного та ефективного функціонування і розвитку підприємства. Складними ці завдання є не лише для підприємств промисловості України, але і для будь-якого підприємства, де б воно не знаходилось, особливо на перехідних, нестабільних етапах розвитку економіки. В світовій економіці періоди підйому змінюються застоєм, а деколи і спадами, що відмічають в усіх підручниках політекономії. Але, оскільки ці процеси відбуваються з певною циклічністю і тривалість їх уже більше ста років, то держави, підприємці, суспільство в цілому навчилися залагоджувати негативні процеси, зменшувати застійні явища і навіть протидіяти їм, включаючи можливі спади.

Зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі, здійснюють значний вплив на підприємство, що викликає невідповідність внутрішнього середовища зовнішнім вимогам. Відсутність швидкої реакції на зміни може спричинити кризовий стан господарювання, чим і зумовлений високий ступінь значимості адаптації для будь-якої організації. Отже, зауважимо, що основною метою адаптації є забезпечення високого рівня ефективності діяльності підприємства та його стратегічної стійкості. Як і будь-якому іншому складному соціально-економічному процесу, адаптації властивий механізм її реалізації, що включає мету, завдання, принципи, моделі та інструменти. Таким чином, ефективне застосування адаптації в сучасних умовах потребує досконалого вивчення її складових та особливостей.