2.1 Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

Графічний метод оцінки конкурентоспроможності базується на побудові так званої “Радіальної діаграми конкурентоспроможності” або “Багатокутника” конкурентоспроможності”. На рис. 2.1 співставлено багатокутники конкурентоспроможності чотирьох підприємств (умовні назви - “Союз-Україна”, “Рапід”, “Прогрес” та “Грант”) по девяти критеріях.

Рис. 2.1 - Багатокутник конкурентоспроможності[7].

Побудова багатокутників здійснювалася наступним чином: коло було поділене радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв (у даному випадку - 9); шкали на радіальних прямих було градуйовано так, щоб всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола; значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола; на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання було позначено точки, що відповідали значенням критеріїв; по точках відповідно для кожного з підприємств проведено ламану лінію, яка і сформувала багатокутник. Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змоги встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства [12].

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці - таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома матриця БКГ (“Бостонської консалтингової групи”) (рис. 7.4), побудована за принципом системи координат: по вертикалі - темпи росту місткості ринку, що розміщуються по рядках матриці у лінійному масштабі; по горизонталі, тобто по стовпцях матриці - в логарифмічному масштабі відкладається відносна частка виробника продукції на ринку. Найбільш конкурентноздатними вважаються підприємства, що займають значну частку на швидко зростаючому ринку.

Рис. 2.2 - Принциповий вигляд БКГ

Переваги методу: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та при наявності достовірної інформації про обсяги реалізації дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки; як недолік відзначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, внаслідок чого ускладнюється вироблення управлінських рішень. Окрім матриці БКГ існує достатньо багато матричних моделей, які можуть бути використаними для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства:

- матриця “Привабливість ринку/конкурентоспроможність” (модель GE/McKinsey);

- матриця “Привабливість галузі/ конкурентоспроможність” (модель Shell/DPM);

- матриця “Стадія розвитку ринку/конкурентнапозиція” (модель Hofer/Schendel);

- матриця “Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція” (модель ADL/LC) тощо.

Табличний метод оцінки рівня конкуренто спроможності підприємства фактично являє собою варіацію матричного і тому не виділяється тут у окрему категорію.

Розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства є вельми численними. Вони поділяються на:

- специфічні методи - методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності - виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;

- комплексні методи - методи, що базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінки визначальне місце посідають:

1. метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства;

2. метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів;

3. метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції;

4. інтегральний метод;

5. методика матриці удосконалення бізнесу (ВІМ)).[14].

Стисла характеристика комплексних методів представлена у Додатку А.

Одним з методів оцінки конкурентоспроможності підприємства є Бенчмаркинг. У найбільш загальному розумінні це мистецтво виявлення того, що інші роблять краще. В його основі лежить порівняння продукції підприємства з продукцією конкурента з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства. Процедура бенчмаркінгу:

1. Вибір цілей і визначення обєкта бенчмаркінгу. Встановлюються потреби підприємства в змінах і поліпшення, проводиться оцінка діяльності підприємства, вивчаються основні фактори, що впливають на підприємство, визначається необхідність бенчмаркінгу.

2. Нова оцінка обєкта бенчмаркінгу. Вивчаються додаткові можливості підвищення конкурентоспроможності підприємства продукція і т.п.).

3. Вибір фірми-еталона (або порівняльної компанії). Визначається тип бенчмаркінгу (зовнішній чи внутрішній). Якщо зовнішній - то визначається або реальна фірма-конкурент, або кілька таких фірм, або гіпотетичний обєкт.

4. Визначення методів збору інформації. Збір інформації. Використовується різноманітна інформація, (статистика, звітність, аудитори. Незалежні експерти, друк, семінари, власний аналіз і т.п. /)

5. Впровадження результатів. Розробка плану впровадження, процедури контролю, управління процесом впровадження. Далі оцінюється ефективність процесу впровадження. Наскільки мета була реально досягнута.

До ключових методів оцінки конкурентоспроможності підприємства відносяться методи, в основі яких лежить: життєвий цикл товару (послуги); оцінка конкурентоспроможності одиниці продукції; частка ринку; теорія ефективної конкуренції; конкурентна перевага; метод бенчмаркинга; споживча вартість тощо.