Кейнсіанський варіант виходу з кризи. "Новий курс" Ф.Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україні

контрольная работа

Розділ 2. Основні принципи та етапи «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта

Кейнсіанський підхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта при реалізації "Нового курсу", так званої системи заходів для подолання економічної кризи 1929-1933 рр. Суть «Нового курсу», перш за все полягала у послідовності проведення економічних реформ, зокрема американський уряд здійснив ряд наступних заходів. В першу чергу, для того, щоб якось налагодити банківську систему. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельт був змушений оголосити надзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківські канікули».

Згодом, 10 березня, президент видав указ, який забезпечував абсолютний державний контроль над золотом. Він передбачав заборону про вивіз американського золота за кордон, таким чином уряд отримав змогу збільшити золотий вміст долара, що згодом дало змогу закріпити долар, як найстабільнішу світову валюту економічних звязків. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд видав дозвіл розпочати діяльність спочатку 12 центральним банкам Федеральної резервної системи (ФРС), а згодом, ще 250 банкам, яких у різних містах було визнано “здоровими”, а 15 березня 1933 року почали функціонувати усі без винятку банки в США.

Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта, було зменшення кількості банків. У 1932 році їх було 6145, а через рік їх вже налічувалося 4897, а за даними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. доларів. Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на 15%, а обсяг їх активів зріс на 37 %.[3, c.79]

16 червня 1933 року було прийнято ще один “банківський” закон - закон “Гласа-Стігала”. Він поділяв депозитні та інвестиційні операції, тим самим недаючи можливість займатися спекулятивними операціями. Ще одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які, не перевищують 2500 доларів. У 1934 році суму, яка підлягає страхуванню підняли до 5000 доларів. У другій половині 1935 року, 14219 банків, які мали вклади на 45 млрд. доларів, повинні були страхувати усі вклади, які доходили до суми 5000 доларів. Згідно до банківського закону 1935 року, держава отримала контроль над резервом, який повинен залишатися в банках - членах ФРС. Це означало, що зі зниженням чи підвищенням рівня резерву, уряд мав змогу впливати на ділову активність банків.

31 січня 1934 року, Ф.Д.Рузвельт видав закон, за яким золотий вміст долара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 г., та встановлено ціну на золото у розмірі 35 доларів за унцію. Таким чином долар було девальвовано на 12%. Завдяки цим діям процент сплати по облігаціях знизився з 3,76 у 1932 році, до 2,39 у 1940 році. Банкіри також були змушені знизити процентні ставки в приватних операціях. Корпорації сплачували по кредитах 2,9 %, а не 4,25 % як раніше. Але банківська реформа - це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи. Під час кризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту. Наступним кроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування у розмірі 500 млн. дол.., яке було спрямоване на допомогу та підтримку безробітних. Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили Г. Гопкінса. Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд. доларів. Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі, а громадським роботам.

Першою отримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 року, почалось відправлення молоді до лісних таборів, де вони повністю були забезпечені державною підтримкою протягом 6 місяців. Одночасно з цим, вони отримували платню у розмірі 30 доларів, 25 з яких вони повинні були відіслати для своєї родини. За 1933-1939 роки через ці табори побувало близько 2 млн. людей віком до 25 років. Але безробітні це не єдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який передбачав два види страхування - у звязку з похилим віком та безробіттям. Фонди для виплат утворювались за рахунок податку з підприємців, робітників та службовців у розмірі 1% від їхніх отриманих доходів.

У 1933-1934 роках були прийняті два закони для регулювання біржової діяльності. На базі цих законів було створено “Комісію по торгівлі акціями”. До 1937 року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13 млрд. доларів. «Новий курс», зокрема, передбачав збільшення попиту. Для цього була введена допомога для безробітних, збільшувалась зайнятість за рахунок проведення громадських робіт: будівництва шляхів, шкіл, стадіонів та ін. Скорочувався робочий тиждень за рахунок обмеження його максимальної тривалості. Встановлювався мінімум зарплати. [1, c.15]

Золотий вміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшенню експорту, а в підсумку - зростанню попиту на товари виробництва США.

Щоб зменшити пропозицію товарів на ринку, частину продукції знищили: четверту частину посівів, 5 млн. голів свиней, спалили в топках або викинули в море мільйони тон пшениці.

Вводилися елементи планового регулювання економіки. Обєднання підприємців (так звані торгові групи) зобовязувалися прийняти "Кодекси чесної конкуренції", у яких передбачалися права робітників на організацію, заборона будь-якої дискримінації при найманні на роботу, встановлення мінімального рівня зарплати і максимально припустимої тривалості робочого тижня, рівень цін, нижче якого вони не могли встановлюватися, фіксувався рівень виробництва, розподілялися ринки збуту і т.п. До кінця 1933 року були прийняті близько 290 "Кодексів чесної конкуренції" - майже для всіх галузей промисловості.

Поступово економіка США вийшла з кризи. Валовий національний продукт, який з 709,7 млрд. дол. у 1929 році впав до.498,5 млрд. дол. в 1933 році, зріс у 1939 році до 716,6 млрд. дол. (в цінах 1982 року). [3, c.78]

Делись добром ;)