1.3 Народногосподарське значення лізингового кредиту

Народногосподарське значення лізингового кредиту полягає в тому, що він є особливою фінансово-кредитною формою розвитку технологічного базису виробничого процесу. Лізинг дозволяє проводити якісне технічне переозброєння виробництва в умовах дефіциту капіталу у товаровиробників, що особливо важливо за умов кризової економіки.

Кожен із субєктів лізингового кредитування має у ньому свої переваги.

Так, підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що:

з його допомогою підтримується тісний звязок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки у використовуваному устаткуванні находить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції, та розширює можливість її збуту;

збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище;

створюються передумови для скорочення витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів. Тут за виробника все це робить лізингова компанія, а він може сконцентрувати свої зусилля, в тому числі фінансові, на вирішенні виробничих завдань щодо зниження собівартості продукції;

в особі лізингової компанії виробник знаходить постійного оптового споживача, який готовий оплатити 100-відсоткову вартість замовлення зразу, тому виробник може надати знижку у звязку з відсутністю ризику неплатежу;

збільшуються обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне обладнання, оснащення, інструмент, що використовується під час експлуатації обєктів лізингової угоди. [18, c. 606].

З погляду лізингоодержувача переваги лізингового кредиту такі:

лізинг припускає 100% фінансування придбання основних фондів на відміну від банківського кредитування, де грошовими ресурсами забезпечується тільки частина їхньої вартості;

він дає можливість використовувати нове обладнання та інше майно, що може бути обєктом лізингу, без значних одноразових витрат власного капіталу;

зменшується ризик морального старіння обєкта лізингу, тому що лізингоодержувач бере його не у власність, а в лізинг;

підприємству простіше отримати майно в кредит, ніж кредит на його придбання, тому що обєкт лізингового кредиту є заставою і право власності на нього належить лізингодавцю;

лізинговий кредит створює лізингоодержувачу більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, виробленої на взятому в лізинг обладнанні;

лізингові платежі входять до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток лізингоодержувача;

лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує його ліквідність;

надається право придбання лізингоодержувачем майна за залишковою вартістю після закінчення строку договору;

лізингоодержувач, укладаючи договір лізингового кредиту, може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових послуг, зокрема інформаційних, консультативних та юридичних [19, c. 353].

Щодо лізингодавця, то нині доцільність створення лізингових компаній банками пояснюється тим, що для проведення лізингових операцій потрібні великі кошти для закупівлі сучасної техніки і устаткування. Комерційні банки мають необхідні ресурси, тому лізинговий бізнес міг би стати вигідною сферою вкладення капіталів і одержання додаткового прибутку.

Так, у лізингових операціях можна виділити наступні переваги для комерційного банку:

вигідне вкладення коштів шляхом фактичного кредитування прибуткових інвестиційних проектів;

упровадження на внутрішньому ринку банківських технологій нового зручного інструменту, підвищення своєї конкурентоспроможності;

розширення сфери активних операцій і залучення додаткової кількості фінансово забезпечених клієнтів;

посилення контролю за цільовим використанням коштів; мінімізацію кредитних та інших ризиків [33, c. 83-85].

Отже, можемо дійти висновку, що лізинг має позитивний вплив на економіку будь-якої країни, оскільки він дозволяє прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, підприємств аграрно-промислового комплексу, підвищити обсяги реалізації нового обладнання, збільшити обсяги інвестицій у національну економіку, поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку, здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави.