1.1 Процес керування, його сутність і функції

Керівництво - це механізм, що направляє зусилля колективу або особи на виконання загальних завдань. Воно спонукає людей до досягнення поставленої мети за допомогою впливу на їх потреби.

Це здатність впливати на поведінку групи людей або окремих індивідуумів, що дозволяє спонукати їх працювати для досягнення загальних цілей.

Керівництво вимагає уміння прогнозувати ситуації і висувати відповідні програми.

Керівник - це посадовий статус (положення) людини, яка зобовязана впливати на інших (підлеглих) так, щоб вони виконували роботу, доручену підприємством.

Керівник в системі управління займає ключове положення. Чим складніше і досконаліше система управління, тим вище і жорсткіше за вимогу до керівника.

Система управління - це взаємодія субєкта і обєкта управління підприємством.

Управління виробництвом - централізований вплив на колектив людей з метою організації їхньої діяльності в процесі виробництва. Оскільки робота на підприємстві поділена між підрозділами та окремими виконавцями, хтось повинен координувати їх дії, щоб досягти загальної мети.

Виникає необхідність відокремлення управлінської праці від виконавчої. Таким чином необхідність управління повязана з процесами поділу праці на підприємстві.

В основі керівництва підприємством лежать принципи, під якими прийнято розуміти управлінські напрямки й правила, покладені в основу рішення завдань, повязаних з управлінням. У принципах проявляються найбільш стійкі риси обєктивних закономірностей керування.

Найважливішими принципами організації керування виробництвом є:

1) Принцип цільової сумісності й зосередження. Полягає в створенні цілеспрямованої системи керування, орієнтованої на рішення загального завдання - організації виробництва тієї продукції, у якій тепер бідує споживач;

2) Принцип безперервності й надійності. Означає створення таких умов виробництва, при яких досягається стабільність і безперервність заданого режиму виробничого процесу;

3) Принцип планомірності, пропорційності й динамізму. Націлює систему управління на рішення не тільки поточних, але й довгострокових завдань розвитку підприємства за допомогою довгострокового, поточного й оперативного планування;

4) Демократичний принцип розподілу функцій керування. Заснований на методах і правилах суспільного поділу праці, згідно з яким за кожним функціональним підрозділом підприємства вимог: підготовка управлінського рішення й відповідальність за його реалізацію покладає на ту службу, що найкраще інформована про стан справ на відповідному обєкті й найбільше зацікавлена в реалізації й високій ефективності ухваленого рішення;

5) Принцип наукової обґрунтованості керування. Виходить із того, що засоби й методи керування повинні бути науково обґрунтовані й вивірені на практиці. Його дотримання можливо тільки на основі безперервного збору, переробки й аналізу різної інформації: науково-технічної, економічної, правової та ін. з використанням новітньої техніки й математичних методів;

6) Принцип ефективності керування. Припускає раціональне й ефективне використання ресурсів виробництва, випуск конкурентоспроможної продукції;

7) Принцип сумісності особистих, колективних і державних інтересів. Визначається суспільним характером виробництва;

8) Принцип контролю й перевірки виконання ухвалених рішень. Припускає розробку конкретних заходів щодо розкриття недоліків, що заважають виконанню виробничих завдань.

Підприємства різняться між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони, як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції керування - обєктивно зумовлені загальні напрямки або сфери управлінської діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Рисунок 1.1.Основні функції керування підприємством.

Планування - функція керування, що визначає перспективи розвитку економічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.

Організація - функція керування, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також звязків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозвязок і підвищує ефективність всіх інших функцій керування. Результатом здійснення функції організації є створення на основі обєктивних функцій керування відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату керування; обґрунтоване формування управлінських підрозділів; розробка положень про органи управління і посадових інструкцій; встановлення взаємозвязків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.

Мотивація- функція керування, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед субєктом господарювання мети.

Контроль - функція керування, яка завершує будь-яку діяльність і представляє собою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду. Він найщільніше переплетений з іншими елементами системи управління, відтак за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює підприємство. Контроль не є самоціллю, він лише коригує вироблену стратегію.

Процес контролю відбувається за такою послідовністю:

- встановлення контрольних показників (чого хоче досягти підприємство);

- заміри показників ринкової діяльності підприємства (що відбувається);

- аналіз діяльності підприємства (чому так відбувається);

- коригувальні дії (що необхідно зробити для поліпшення поточного стану).

Метою контролю є виявлення потенційних можливостей, проблем, надання рекомендацій стосовно програми стратегічних і тактичних дій щодо комплексного удосконалення господарської діяльності підприємства з орієнтацію на прийняту стратегію. Ці чотири основні функції тісно звязані між собою в єдиному процесі керування. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

Таким чином, під керуванням підприємством слід розуміти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо).