2. Основні фонди

Основні фонди як економічна категорія представляють собою засоби праці, які функціонують у незмінній формі у виробництві на протязі тривалого часу (1 виробничого циклу і більше) й переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, по мірі зносу, у вигляді амортизаційних відрахувань. [4; c.128].

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном “основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом [19; c.111].

Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди - це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, дошкільні установи).

Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві [19; c.111].

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за такими ознаками:

1. Функціональне призначення (натурально-речовий склад):

Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

Споруди (обєкти, що виконують технічні функції, - дороги, мости, водокачки тощо).

Передавальні пристрої (обєкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин - лінії електропередач та трубопроводи).

Машини та обладнання: силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні привади, регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, компютерна техніка та її комплектуючі, інші машини та обладнання.

Транспортні засоби (всі види пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).

Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати, стелажі тощо).

Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

Робоча і продуктивна худоба.

Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші види незалежно від вартості окремих примірників книг).

Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращення земель, документація з типового проектування).

2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства:

Земельні ділянки;

Капітальні витрати на поліпшення земель;

Будинки, споруди та передавальні пристрої;

Машини та обладнання;

Транспортні засоби;

Інструменти, прилади та інвентар;

Робоча та продуктивна худоба;

Багаторічні насадження;

Інші основні засоби.

3. Роль у процесі господарської діяльності:

Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі);

Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4. Сфера використання:

Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на виготовлений продукт);

Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері виробництва).

5. Форма власності:

Власні;

Орендовані (лізинг).

6. Характер участі у процесі виробництва:

Діючі;

Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.

7. Рівень технічної придатності:

Обладнання, яке можна використовувати у виробництві;

Обладнання, що потребує капітального ремонту.

Відповідно до податкового обліку, з метою нарахування амортизації, основні фонди згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.

До першої групи налужать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них.

До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.

До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, повязані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [19; c.114-115].

Розрізняють наступні види структури основних засобів:

Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів - співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості [19; c.117].

Що ж до ефективності використання основних фондів, то вона характеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі та часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічних факторів і відображають кінцевий результат використання всіх груп основних фондів.

До узагальнюючих показників відносяться:

Фондовіддача (Ф_в) - показує, яка віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; на скільки ефективно вони використовуються на підприємстві. Визначається як відношення обсягу випущеної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів: [15; c.69].

Зворотним показником фондовіддачі є фондоємність (Ф_є) продукції. Фондоємність показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію. Визначається за формулою:

.

Фондоозброєність праці (Ф_озб) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві. Визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньої чисельності робітників.

Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ - характеризує обсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості основних засобів. Розраховується за формулою: , де А_р - амортизаційні відрахування.

Рентабельність (Р) - прибуток на одну гривню, вкладену в основні фонди. Розраховується за формулою: , де П - прибуток до оподаткування.

Взаємозвязок основних показників, що характеризують ефективність використання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формули фондовіддачі розділити на середньо облікову чисельність.

Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці на підприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому що в цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.

До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризують рівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться часткові показники, що розкривають резерви можливого поліпшення використання активної частини основних фондів. До них відносять:

Натуральний виробіток на одиницю виробничої потужності або на одиницю обладнання певної марки.

Коефіцієнт використання календарного фонду роботи машин та устаткування - характеризується співвідношенням кількості машино-годин роботи технічних засобів до кількості машино-годин перебування основних засобів на підприємстві.

Коефіцієнт змінності - показує в скільки змін у середньому працює кожна одиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін до кількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування.

Коефіцієнт технічної готовності - відношення часу перебування технічних засобів на підприємстві зменшеного на час перебування в ремонті та очікуванні ремонту до часу перебування на підприємстві. [15; c.70-73].

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший період. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:

Позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;

Своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні капітальні ремонти;

Купувати високоякісні основні фонди;

Працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу

Поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;

Підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;

Впроваджувати нову техніку та прогресивну технологію, яка є безвідходною та енерго- та паливозберігаючою;

Вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу через простої устаткування [11; c.60].

Отже економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначають матеріальну основу виробництва, забезпечують підвищення технічної оснащеності та зростання продуктивності праці. Соціальне значення - полягає в створенні умов для відтворення робочої сили.