Обігові кошти підприємства

курсовая работа

1.1 Сутність, класифікація, склад і структура обігових коштів

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості обігових коштів.

Обігові кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

У сучасній економічній літературі існує багато різних підходів до визначення економічної сутності обігових коштів. Але більшість вітчизняних науковців визначає його як частину капіталу, що авансується у виробництво, вартість якого повністю входить до нового товару і повертається в грошовій формі за один кругообіг.

У західній економічній літературі більшість авторів визначають обігові кошти як оборотні активи за мінусом короткострокових зобовязань, тобто не розглядають теоретичні основи сутності оборотного капіталу, а приділяють увагу методам і прийомам управління ним (процедурному аспекту).

Проведене дослідження показує, що обігові кошти слід розглядати як авансовану вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства. Цим підкреслено, по-перше, вартісну природу обігових коштів, по-друге, виділяється їх речове втілення - оборотні виробничі фонди і фонди обігу, і, по-третє, визначається мета авансування - досягнення достатнього рівня прибутковості.

Обігові кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу звязані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі обігові кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і звязані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення обігових коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають обігові кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів [10].

Кругообіг обігових коштів відбувається за схемою:

Д - Т.П. Т - Д (1.1)

де Д - грошові кошти, авансовані субєктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т - готова продукція;

Д - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (.) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

Розрізняють склад і структуру обігових коштів. Під складом обігових коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Розподіл обігових коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій [10].

Оборотні виробничі фонди містять у собі:

- предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

- засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкозношувані предмети й інструменти);

- незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

- витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться:

- кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

- кошти, в розрахунках;

- грошові кошти в касі і на рахунках.

Розмір обігових коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Співвідношення між окремими елементами обігових коштів, виражене у відсотках, називається структурою обігових коштів (див. рис.1.1). Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1 Структура обігових коштів

По джерелах формування обігові кошти поділяються на власні і позикові. Власні обігові кошти - це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні обігові кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у звязку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами. Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

обіговий кошт формування використання

Обігові кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: залежно від участі їх у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки обігові кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий розподіл обігових коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага обігових коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал. Залежно від методів планування обігові кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями обігових коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих обігових коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані обігові фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування обігові кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних; залучені; інші.

Класифікація обігових коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування обігових коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

На нашу думку, під оборотним капіталом торговельних підприємств необхідно розуміти фінансові ресурси, які інвестуються ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійному кругообігу, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу, забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Тобто оборотний капітал виступає як єдина сукупна маса вартості, яка включає в себе як оборотні активи, так і оборотні інвестиції (кошти).

Головною відмінністю структури обігових коштів виробничих підприємств від структури оборотних коштів торговельних компаній є відсутність в останніх виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Замість цих активів у торговельних компаній присутня група активів за назвою “Товари" (див. рис.1.2).

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Оборотні активи торгового підприємства

Оборотний капітал торговельних підприємств є обємною економічною категорією, різноманітний за своїм складом, структурою і призначенням, володіє унікальною особливістю одночасно існувати в різних видах, тому з метою прийняття управлінських рішень, адекватних умовам трансформаційної економіки, необхідно розробити нову його класифікацію, яка забезпечить більш ефективне його використання. Результатом теоретичного аналізу суті оборотного капіталу є запропонована в роботі класифікація оборотного капіталу за ознаками, що забезпечують єдність співіснування різних його видів в процесі кругообігу.

Делись добром ;)