1.1 Основи розробки інвестиційних програм

Усі підприємства у тому чи іншому ступені повязані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень по інвестуванню ускладнюється різними факторами:

вид інвестиції;

вартість інвестиційного проекту;

численність доступних проектів;

обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування;

ризик, повязаний з прийняттям рішень та інше;

Очевидно, що важливим є запитання про розмір передбачаємих інвестицій, тому повинна бути і глибина аналітичної розробки економічної сторони проекту, яка є першою у прийнятті рішень.

Дуже часто рішення повинні прийматися в умовах, коли існує ряд альтернативних чи вдаваємо-незалежних проектів.

У цьому разі необхідно розмежовувати вибір одного чи декількох проектів, відповідно критеріїв. Таких критеріїв може бути багато, а імовірність, того, що один з проектів має бути приємнішим ніж інший за усіма критеріями, значно нижчий за одиницю.

В умовах фінансової економіки дуже багато можливостей для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфелю.

Дуже поважний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності; ступень якої може значно розбігатися. Тому дуже часто рішення приймаються на основі інтуїції.

Для полегшення прийняття рішень інвестиційного характеру використовують деякі оцінки, отримані за допомогою за допомогою формалізованих і неформалізованих методів, які в свою чергу поділяються на дві групи:

а) основані на дисконтованих оцінках;

б) основані на облікових оцінках;

При розробці інвестиційних програм, слід ретельно їх обгрунтовувати розрахунками економічної ефективності з оцінкою при цьому як можливо більшої кількості факторів ризику на всіх стадіях "життєвого циклу проекту". На рис 1.1. наведено "життєвий цикл інвестиційного проекту" та його стадії.

Стадії:

1) Передпроектні дослідження, проектування і освоєння інвестицій (народження проекту).

Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо позикових і залучених. Схильний до різних ризиків. Прибуток відсутній.

2) Початок експлуатації (юність). Інвестор має велику потребу у банківських позиках та венчурному капіталі. Якщо є прибуток, то він реінвестується. Починають діяти ризики, повязані з конкуренцією ринку.

3) Швидкий ріст (підліткова фаза). Підприємство починає диктувати свої ціни на продукцію. Конкуренція зростає. Рівень продажу росте і значно зростають витрати підприємства. Прибуток високий, але потрібні великі витрати на маркетинг і тому виникає потреба в інвестиціях. Банк, якщо і дає позику, то під високий відсоток.

4) Стабільне функціонування підприємства (зрілість).

На цій стадії підприємство погашає свої борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни на продукцію, але низькі витрати дозволяють отримати середні по отраслі доходи. Це вже добре відоме підприємство з доброю репутацією. Великі можливості в отриманні позик і реалізації акцій. Немає потреби у крупних інвестиціях. Підприємство має добре диверсифікований портфель інвестицій. На цій стадії підприємство розробляє стратегію запобігання спаду, тому потребує значного підвищення інвестиційної активності.

Стратегія другого народження передбачає різні шляхи:

якщо розширення підприємства, тоді з орієнтацією на інші країни;

купівля інших підприємств галузі;

інвестування нових проектів;

5) Спад чи друге народження. На цьому етапі підприємство перестає користуватися попитом. Дуже велика конкуренція. Банки не зацікавлені в співпраці, а якщо і надають кредити, то під високі відсотки. Акції підприємства перестають користуватися попитом. Як що на четвертій стадії не була розроблена стратегія відродження і не були здійснені солідні інвестиції, підприємство очікує спад, банкрутство.

Отже оцінка ефективності (привабливості) інвестиційного проекту - головне запитання для інвесторів.

Головний критерій оцінки - комерційна привабливість (ефективність) тобто мінімізація витрат, максимізація доходів, що дає характерні результати при оцінюванні ефективності невеликих проектів з коротким строком окупності витрат.

Для крупних проектів з довгим терміном окупності витрат, критерій комерційної ефективності не дає достовірний результат. Крупні проекти не по силам українським інвесторам. Тому потребують обовязкової підтримки зі сторони держави. Критерієм оцінки служить загальноекономічна (національна) ефективність, розраховується і оцінюється прямий, косний і повний ефект.

Показники ефективності інвестиційних проектів:

комерційна (фінансова) ефективність, ураховуюча фінансові наслідки реалізації проекту;

бюджетна ефективність, відображає фінансові наслідки проекту для державного. Регіонального чи міського бюджетів;

економічна ефективність (привабливість), ураховує витрати повязані з реалізацією проекта, які виходять за межи прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту, які дозволяють вартісне змінення.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту відбувається у межах розрахункового періоду, продовженість якого (горизонт розрахунку) приймається з урахуванням:

а) тривалість створення, експлуатації і (при необхідності) і ліквідації обєкта;

б) середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного обладнання;

в) досягнення заданих характеристик прибутку (норми прибутку та інше.);

г) вимог інвестора.

Горизонт розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку.

Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності у межах розрахункового періоду мають бути: місяць, квартал, рік.

Для оцінки більшої кількості проектів необхідно чітко організувати таку роботу. Це в свою чергу розраховує на відправну уніфікацію підходів до збору і аналізу первинної інформації, а також єдність методики використаній для отримання і інтерпретації результативних показників.

За різними відомостями, підготовка і обробка вихідних даних для комплексної оцінки інвестиційного проекту займає від 50 до 90 % загальних працевитрат, в залежності від типу (рівня) передінвестиційних досліджень.

Виконання розрахунків на заході практично повністю автоматизовано (достатньо послатися на пакет COMPAK, розроблений на початку 80-х років еталоном проведення аналізу довгострокових інвестицій).

Порівняння різних варіантів інвестиційних проектів і вибір найкращого з них, рекомендується виконувати з використанням різних показників, до яких відносять;

а) чистий дисконтованих доход (приведений ефект);

б) індекс рентабельності;

в) внутрішня форма доходності (рентабельності);

г) термін окупності;

д) коефіцієнт ефективності інвестицій.

Вони трактуються як випадкові величини. Відповідно вводяться і додаткові компоненти міри ризику, врахування ставлення до ризику субєктів прийняття інвестиційних рішень, рівень інфляції та інші.

1.2 Ефективність капітальних інвестиційних проектів для підприємств

Фінансова діяльність будь якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень відносно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо.

За законодавством України, всі інвестиції поділяються на капітальні і фінансові.

Під капітальними інвестиціями розуміють вкладання грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші обєкти нерухомої власності) нематеріальні активи, а під фінансовими інвестиціями - вкладання грошей у придбання корпоративних прав, цінних паперів, інших фінансових інструментів.

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернативних варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналітичної проробки проектів, як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект. Так і на стадії оцінки ефективності і привабливості його впровадження.

Головний критерій оцінки інвестицій - їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки, які генеруються втіленням у життя профінансових проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації (продажу) продукції, якщо інвестований проект повязаний з виробництвом товарів (робіт, послуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі операції, проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками (а саме на цьому грунтуються розрахунки окупності інвестицій ) є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінності грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийняті для інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми у фінансово-економічному аналізі прийнято оперувати такими поняттями як:

Інвестиції - це довгострокові вкладення засобів в активи підприємств. Вони відрізняються від поточних витрат тривалістю часу, продовж якого підприємство отримає економічний ефект (збільшення випуску продукції, прибутку та інше). Це плата за крупний капітальний елемент, після чого його не можна швидко перепродати з прибутком, капітал заморожується на декілька років, це капітальне вкладення буде приносити прибуток продовж декількох років, в кінці періоду капітальний обєкт буде мати деяку ліквідну вартість чи не мати її зовсім.

Сума інвестицій - це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень. Ці витрати мають довготерміновий характер, причому, якщо за їх рахунок створені основні засоби і нематеріальні активи (які у господарській практиці одержали не зовсім адекватну назву "необоротні активи"), вартість цих активів протягом тривалого часу (як правило це кілька років) поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється.

За період функціонування проекту ("життєвий цикл" проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал вкладений в оборотні активи (в тому числі в грошові активи), по закінченні "життєвого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи (купівля акцій, облігацій інших цінних паперів, вкладання грошей у депозити) являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

Структура інвестиційних витрат на проекти, повязані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, на його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обовязково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект повязаний з впровадженням нових обєктів (наприклад устаткування, машин) замість застарілих. У разі реалізації обєктів основних засобів які підлягають зміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість обєкта (остання же приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операції з продажу).

Правильне визначення обсягу податкових витрат на проект тобто суми інвестиції, - запорука якості розрахунків, окупності інвестиції. Бо саме вони і є обєктом оцінки окупності.

Грошовий потік - дисконтований або недисконтований доход від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за включенням платежів до державного бюджету з нього) і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо в завершальний період "життєвого циклу" проекту підприємства інвестор одержує кошти у вигляді неамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладання капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятої для інвестора ставки доходності, і сумою інвестиції.

Вона визначається за формулою:

NPV=PV-CI,

де

NPV (Netto Present Value) - чиста теперішня вартість проекту;

PV - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту;

CI - початкова сума інвестиції.

Дисконтований грошовий потік від функціонування проекту розраховується за формулою:

,

де

Pt - чистий грошовий потік упродовж t-того періоду,

r - ставка дисконту, що враховує ризик.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвесторів що до його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той же час інший проект є дотриманням умови NPV0. Тобто проект треба вважати прийнятим якщо величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення досягає (або перевищує) суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращій той, у якого величина NPV більша.

Термін окупності інвестицій - час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Його у господарській практиці визначають як без урахування необхідності оцінки грошових потоків з оглядом на зміну цінностей грошей у часі, так і з урахуванням такій необхідності.

Перший з цих підходів більш менш прийнятний для країн зі збалансованою економікою, тобто за відсутністю інфляції або за її наявністю у межах 1 - 5% на рік. Він грунтується на простому порівнянні сум інвестицій з розміром грошового потоку, який генерується втіленням проекту в життя. При цьому якщо грошовий потік прогнозується однаковим за всі роки після впровадження проекту, термін окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиції на річний обєм грошового потоку. Алгоритм розрахунку терміну інвестиції наведено у формулі:

,

де

t0 - номер першого року, у якому розглядається умова PVtCI.

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції. Але подібні розрахунки окупності інвестиції не можна визначати досконалими насамперед через те, що вони нехтують розподілом грошових потоків за періоду функціонування проектів. З точки зору цієї методології не має значення, коли і в якій сумі одержані доходи за період окупності. А це вочевидь деформує уявлення про термін окупності, бо швидше одержаний грошовий потік залучається до складу фінансових ресурсів інвестора і приносить (має приносити) новий прибуток. Значний недолік усувається застосуванням методу дисконтування грошових потоків.

Аналіз доцільності інвестицій не можна обмежувати визначенням терміну окупності профінансованих проектів у будь який спосіб. Розрахунки окупності інвестицій більш потрібні при вирішенні багатьох питань, повязаних з інвестуванням (наприклад , для комерційного банку цей показник є головним для прийняття рішень що до кредитування того чи іншого проекту і для визначення терміну кредитування). Але вони не дають відповіді на таке важливе запитання, яка загальна доходність проекту під час його експлуатації, включаючи період після визначеного терміну окупності. Між тим очевидно, що одні проекти можуть приносити доходи (більш або менш) і після закінчення цього терміну, інші завершують свій "життєвий цикл" упродовж цього терміну.

Аналіз доходності інвестиційних проектів дуже ускладнюється в інфляційному середовищі. В умові інфляції ставка доходності інвестованого капіталу повинна враховувати надбавку до нормальної (реальної ставки) доходності, що компенсує інфляційне знецінення грошей. Ставка доходності, котра включає нормальну (на середньоринковому рівні) рентабельність ,котра включає нормальну (на середньоринковому рівні) рентабельність і протиінфляційну надбавку, може влаштовувати інвестора з точки зору доцільності вкладання капіталу в те чи інше підприємство, в той чи інший проект. Тим більше, що для точного й обєктивного розрахунку доходності проектів в умовах інфляції варто враховувати, що різні елементи поточних витрат, які необхідно робити у період експлуатації проектів, інфлюють неоднаковою мірою, Отже, щоб визначити розмір дисконтованих, тобто зіставних з сумою інвестиції доходів від проекту, необхідно щонайменше враховувати зміну цін (інфляцію) на продукцію, яка реалізується в результаті експлуатації проекту, у сфері цін на сировину, матеріали, робочу силу, інші ресурси, які формують поточні витрати на експлуатацію проекту.

Визначення ефективності інвестиційних проектів з урахуванням зазначених обставин, подається у формулі:

де

NPV - чиста теперішня вартість проекту;

p1, p2,...,pt- виручка (валовий дохід) від реалізації проекту за відповідні роки у цінах базового періоду;

C1, C2,...,Ct - поточні валові витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у ціна базового періоду;

A1, A2,...,At - суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки;

- базисні індекси цін на продукцію, що формують доходи від реалізації проекту відповідного року;

- базисні індекси цін на ресурси, що формують поточні витрати на експлуатацію проекту;

m - ставка оподаткування прибутку;

k1, k2,...,kt - ставка доходності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки;

CI - суми інвестицій

Ця формула розроблена з урахуванням чинного в Україні порядку оподаткування прибутку (виходячи з валових доходів, валових витрат, суми амортизаційних відрахувань) і нарахування амортизації основних засобів.

1.3 Рангування конкуруючих інвестиційних проектів

У практичній реальності фінансиста - аналітика нерідко виникає необхідність дати оцінку прийнятих інвестиційних рішень (або таких, які перебувають на стадії прийняття) за наявності кількох конкуруючих варіантів інвестування. Конкуренція між інвестиційними проектами можлива, якщо в інвестиційному портфелі підприємства по-перше є взаємовиключенні проекти, які забезпечують альтернативні засоби досягнення певної бажаної мети.

Дуже часто, конкуренція інвестиційних проектів виникає через обмеженість коштів, які можна було б спрямувати на інвестування розроблених, причому не взаємовиключних ефективних (з нульовим або навіть додатнім NPV) проектів.[ 21]

Прийнято говорити, що два (або кілька) інвестиційних проектів невзаємозалежні один від одного, якщо грошові потоки, а у загальнішому випадку - доходи і витрати, які очікуються від одного з них, не змінюються незалежно від того, чи буде здійснений інший проект. Якщо рішення по прийняттю або про відхилення одного з проекту впливає на грошові потоки від іншого проекту, то кажуть, що ці інвестиційні проекти взаємозалежні. Якщо перший проект залежить від другого то варто вирішити, чи є сенс приймати рішення про перший проект окремо від рішення про другий проект. При цьому відношення залежності між проектами можуть бути різні: в одних випадках здійснення одного з проектів збільшує доходи від іншого проекту, в інших навпаки, реалізація одного з проектів зменшує доходи від здійснення іншого проекту аж до взаємовиключення їх здійснення. Це наступає у разі, якщо доходи одного з проектів сягають нульової відмітки при здійсненні їх обох.

Найчастіше доводиться мати справу саме з вибором варіантів інвестування серед проектів як через обмеженість фінансових ресурсів, так і з інших причин, мова про які ішла вище. Є два основні методи рангування альтернативних інвестиційних проектів (тобто їх розміщення у порядку надання переваги при прийнятті рішень о фінансуванні):

за критерієм чистої теперішньої вартості (NPV);

за критерієм внутрішньої норми доходності (рентабельності) інвестиції (IRR Internal Rate of Return);

При використанні показника чистої теперішньої вартості абсолютна величина NPV може бути критерієм рангування лише інвестиційних проектів з рівновеликим розміром початкових витрат і з однаковим терміном "життєвого циклу".

Внутрішня норма доходності (IRR Internal Rate of Return) - це ставка, за якої дисконтовані грошові потоки від інвестування досягають суми інвестиції. Для використання методу теперішньої вартості проектів при їх рангуванні необхідно заздалегідь встановити величини ставок доходності, що містить в собі значний недолік, бо ця ставка залежить від експертної оцінки кожного з компонентів форми:

rн=r+b+rpb,

де

rн - номінальна ставка доходності, яка містить в собі протиінфляційну

надбавку,

rp - реальна (нормальна) ставка доходності для безінфляційної ситуації,

b - темп інфляції.

Тому в інвестиційному аналізі широкого розповсюдження набув метод, у якому субєктивний фактор зведено до мінімуму - метод внутрішньої норми доходності IRR.

Показник IRR розраховується шляхом розповсюдження, що представляє собою формулу NPV, відносно величини r:

IRR=r, при якому NPV=f(r)=0

Розрахунок цього коефіцієнту при аналізі ефективності плануємих інвестицій полягає в тому, що IRR показує максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом, тобто IRR показує максимальну границю допустимого рівня витрат, перевищення якої робить проект збитковим.Практичне використання методу важке коли в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятору тоді використовують метод послідовних ітерацій імовірних показників IRR за допомогою табульованих значень дисконтуючих множників. Для цього, за допомогою таблиць, обирають два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала свій знак з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі використовують формулу:

,

де

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0 (f(r2)>0).

Точність розрахунку обратно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (рівна 1%), тобто r1 і r2 - ближчі один до одного значення коефіцієнту дисконтування, задовольняє умовам (у разі зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=;

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови використовуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+". Метод послідовних ітерацій забезпечує високу точність (але з практичної точки зору така точність виявляється надлишковою).

При визначенні показника IRR проектів з життєвим циклом 3 - 4 і більше років значно зростає трудомісткість розрахунків, повязана з необхідністю розвязання рівняння третього, четвертого і вищих ступенів.[22] Ось чому доцільно використовувати величину r методом ітераційного підбору значень ставки доходності у формулі NPV інвестиційного проекту. Якщо відомі грошові потоки у кожному з наступних років, можна почавши з будь якої ймовірної ставки дисконтування, визначати для неї теперішню вартість інвестицій і грошових потоків. Якщо чиста теперішня вартість проекту додатна, слід використовувати більш високу ставку дисконтування з тим, щоб урівняти теперішню вартість грошових потоків і інвестицій. Це буде іскома величина rн.

Метод розрахунку індексу рентабельності (прибутковості) інвестицій (PI) є наслідком методу розрахунку чистого приведеного ефекту (NPV).

Індекс рентабельності розраховується за формулою:

PI=PV / CI,

де

PV - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту;

CI - початкова сума інвестиції.

Якщо: PI>1, то проект найбільш приємний;

PI<1, то проект слід відвернути;

PI=1, то проект ні прибуткових ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Тому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, маючих приблизно однакове значення NPV, чи при комплектації портфелю інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції має дві характерні риси: по перше, він не розраховує на дисконтування показників доходу; по друге, дохід характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за вирахуванням відрахувань до бюджету). Алгоритм розрахунку дуже легкий, що і дає поширене використання цього показника на практиці.

Коефіцієнт інвестиційного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт вимірюється у відсотках).

,

де

PN - середній чистий прибуток;

CI - середня величина інвестиції;

RV - остаткова чи ліквідаційна вартість.

Середня величина інвестиції визначається діленням початкової суми інвестиції на два, якщо передбачається, що по закінченню терміну реалізації аналізуємого проекту усі капітальні витрати мають бути зписані; якщо є припущення остаткової чи ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключна.[23]

Метод заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд недоліків, обумовлених тим, що він не враховує часової складової грошових потоків. Тобто,метод не робить розділення між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку за роками, а також між проектами маючими однаковий середньорічний прибуток, генеруємий впродовж розрізненої кількості років.