1.2 Джерела формування оборотних коштів підприємства

Процес фінансування оборотних активів вимагає формування відповідних конкретних джерел їх фінансування. За способом їх залучення вони поділяються на власні, залучені і позичені.

Власні джерела - це фінансові ресурси господарства, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів, що необхідні для забезпечення нормального та безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.

Сюди відносять наявність власних оборотних активів на початок планового періоду та частину прибутку, що спрямовується на формування оборотних активів.

Наявність власних оборотних засобів визначається як різниця між підсумками І розділу пасиву та І розділу активу балансу. Порівняння фактичної наявності власних оборотних активів з їх нормативом на початок року дає змогу визначити нестачу або надлишок власних оборотних засобів.

В даний час в більшості господарств є нестача власних оборотних активів. Вона може виникнути через обєктивні причини (стихійне лихо та несприятливі умови виробництва, інфляційні процеси) та з вини самого господарства, тобто через субєктивні причини (збитковість виробництва; слабка відповідальність керівництва господарства за формування та збереження власних оборотних активів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних активів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки).

Прибуток, що спрямовується на формування власних оборотних активів, розраховується, виходячи з його потреби для покриття незабезпеченості господарства власними оборотними активами та покриття приросту нормативу власних оборотних активів. При цьому враховуються економічні можливості господарства щодо направлення прибутку в даному напрямку. У випадку, якщо прибутку недостатньо для формування оборотних активів, використовуються інші джерела фінансування оборотних активів.

Прибуток для покриття незабезпеченості господарства власними оборотними активами проводиться в сумі, що направляється на покриття нормативу власних оборотних активів із врахуванням власних і прирівняних до них джерел на початок року. Плануючи вказані відрахування, необхідно, в першу чергу, відновити оборотні активи, які використовувалися в попередні роки на капітальні вкладення та на витрати, не покриті за рахунок спеціальних фондів. Це відновлення планується в сумах, не менших, ніж відстрочені в звязку з цим кредити банку, які підлягають погашенню в плановому році.

Прибуток для покриття приросту нормативу власних оборотних активів розраховується як різниця між приростом нормативу власних оборотних активів та приростом стійких пасивів у плановому році.

Залучені джерела - це засоби, які не належать господарству, але у своїх мінімальних розмірах вони постійно перебувають протягом року в розпорядженні господарства в звязку з існуючим порядком розрахунків і тому служать джерелами формування оборотних активів. До складу залучених джерел включають сталі пасиви і кредиторську заборгованість.

До сталих пасивів входить мінімальна заборгованість із заробітної плати, мінімальна заборгованість з відрахувань на заробітну плату, що спрямовується у бюджет та у відповідні централізовані фонди, мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів.

Мінімальна заборгованість із заробітної плати визначається множенням одноденного планового фонду оплати праці планового року на кількість днів від початку місяця до дня виплати заробітної плати. Мінімальна заборгованість із заробітної плати виникає в звязку з неспівпаданням часу її нарахування і виплати, адже вона включається в затрати на виробництво продукції в міру виконання робіт, тоді як виплата заробітної плати проводиться значно пізніше. В результаті відбувається авансування виробництва.

Одночасно з обчисленням мінімальної заборгованості із заробітної плати робиться розрахунок мінімальної заборгованості щодо відрахувань до бюджету та позабюджетних фондів, які створюються за рахунок відрахувань на заробітну плату. Вона є також постійною в обороті господарства. Її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості із заробітної плати та відсотків відрахувань на заробітну плату для перерахувань до бюджету та відповідних фондів, які створюються за рахунок відрахувань на заробітну плату.

Мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів створюється за рахунок відрахувань на оплату відпусток та виплат винагород за вислугу років. Належна винагорода за відпустку списується на витрати виробництва продукції не тоді, коли працівник іде у відпустку, а рівними частинами протягом року, виходячи з розрахованого відсотка фонду відпусток до фонду заробітної плати. Ці суми резервуються в порядку нарахувань на рахунку майбутніх платежів. Вони виплачуються працівникам, коли ті ідуть у відпустку. В результаті на рахунку майбутніх платежів завжди є відповідна сума, яка використовується у процесі виробництва. У звязку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів враховуються як джерело формування оборотних засобів. Мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів розраховується в сумі мінімального залишку, визначеного на основі даних звітного року з поправкою на зміну фонду оплати праці в плановому році.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних активів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь в господарському обороті підприємства коштів інших субєктів підприємницької діяльності. Мінімальна заборгованість кредиторам обчислюється в розмірі перехідної кредиторської заборгованості на кінець відповідного року.

За нестачі власних і залучених джерел формування оборотних активів залучаються банківські кредити. Залучення банківських кредитів дає змогу органічно увязати всі джерела формування оборотних активів із сукупним їх нормативом. Розглядаючи доцільність залучення кредиту як джерела формування оборотних активів, необхідно мати на увазі ту обставину, що це обєктивна необхідність господарської діяльності в умовах комерційного розрахунку, а не вимушений захід.

До позичених джерел формування оборотних активів зараховують короткотермінові позики. Вони можуть спрямовуватися як на фінансування тимчасової, так і постійної частини оборотних активів. Комерційні банки надають такі позики лише кредитоспроможним клієнтам, а під цю категорію підпадає незначна кількість підприємств. Крім того, слід звернути увагу і на дуже високу вартість залучення банківського кредиту на вітчизняному ринку через значний ризик його неповернення, інфляції, невиправдано високу банківську маржу тощо. Тому субєкти господарювання майже не залучають банківські кредити на покриття нестачі джерел формування оборотних активів.

Довготермінові позики на формування оборотних активів господарства теоретично можуть одержувати в установах банків, але для переважної більшості господарств це джерело фінансування оборотних активів має більше гіпотетичне, ніж практичне значення, оскільки комерційні банки здебільшого не надають довготермінових кредитів через високий рівень ризику.

Специфічним джерелом формування оборотних активів в сучасних умовах є товарний кредит. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" він являє собою "товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під процент". Це джерело фінансування оборотних активів в сучасних умовах є найбільш поширеним. У деяких випадках він надається постачальниками на невеликий термін навіть без вимоги процентів за нього.

Необхідно відмітити, що підприємства, які вводяться в дію, формують оборотні фонди за рахунок коштів бюджету (державні підприємства), пайових внесків членів - засновників (приватні підприємства), внески іноземних учасників (спільні підприємства). Всі ці кошти, що призначені на формування оборотних активів, при створенні підприємства спрямовуються в статутний фонд.

Для підприємств, створених у формі акціонерних товариств, є можливість формувати необхідний власний капітал для формування оборотних активів за рахунок додаткових емісій акцій, якщо розширення обсягу операційної діяльності буде супроводжуватися значним підвищенням рівня рентабельності, в результаті чого вони зможуть виплачувати акціонерам відповідні дивіденди.

У окремих випадках для формування оборотних активів використовуються позапланові ресурси, а саме: тимчасово вільні кошти фондів споживання і нагромадження, нерозподілений прибуток, прострочені, пролонговані (відстрочені) позики банку, прострочена кредиторська заборгованість постачальникам.

При плануванні відповідних джерел формування оборотних активів існує чітка послідовність у їх використанні. В першу чергу використовуються фіксовані джерела формування - залучені та наявність власних оборотних активів; нефіксовані - прибуток, позичені джерела. [1,c.200]