Оцінка бізнес-плану інноваційного проекту ПП "Офіс-2000"

курсовая работа

1.2 Методологічні основи щодо розробки бізнес-плану інноваційного проекту

Розпочинають розробку бізнес-плану зі збору необхідної інформації, формування так званого інформаційного поля бізнес-плану.

Інформаційне поле бізнес-плану - це сукупність документів, чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, зовнішньоекономічного, соціального та науково-технічного характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану .

Бізнес-ідея може бути успішною лише тоді, коли майбутня продукція (послуга) знайде споживача.. Тому це, насамперед, маркетингова інформація: про потенційних споживачів продукції. про технічні та споживчі якості аналогічних видів продукції й ціни на них; про особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок.

Часто приваблива з маркетингових позицій підприємницька ідея наштовхується на нездоланні перешкоди виробничого характеру (брак необхідної сировини, устаткування, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо). Тому виробнича інформація є другим елементом формування інформаційного поля бізнес-плану. Виготовляти та реалізовувати продукт треба так, щоб отримати прибуток.

Тому підприємця інтересує і фінансова інформація (рівень рентабельності, необхідний стартовий капітал, потреби в коротко - та довгострокових кредитах, тощо).

Реалізація бізнес-плану проходить при активній взаємодії з навколишнім середовищем. Отже необхідна також інформація про загальноекономічні й галузеві фактори, що впливають на процес реалізації (загальноекономічна ситуація, соціально-політичні умови, законодавчі обмеження, загрози та тенденції розвитку галузі).

Основними (найбільш доступними ) джерелами інформації для бізнес-плану є [11, с.64]:

- власний досвід практичної діяльності;

- безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками;

- відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них;

- статистична інформація про стан i тенденції розвитку сфери майбутньої діяльності ( публікації з питань підприємництва тощо).

Інформаційне поле бізнес-плану складається не тільки з точної інформації, а також ґрунтується на певних припущеннях (стосовно можливих обсягів продажу та їх динаміки, можливих цін на продукцію, тощо). Тому кожне з основних припущень треба стисло, але чітко обґрунтувати в бізнес-плані, щоб потенційні інвестори могли оцінити рівень їх ймовірності.

На зміст та структуру бізнес-плану впливають [11, с.64]:

- цілі, які ставить перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, тощо);

- розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб (чим більше інвестицій потребує проект, тим ширше коло питань має бути висвітлене);

- специфіка сфери майбутнього бізнесу (сфера виробничої діяльності вимагає ґрунтовнішого та «обємнішого» бізнес-плану ніж сфера, наприклад, роздрібної торгівлі, де значно менше питань, які слід вирішити);

- конкретні характеристики майбутнього товару (технічна складність, необхідність впровадження нової технології тощо).

Наявність багатьох факторів, що впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану свідчить про те, що не існує, універсальної найкращої форми бізнес-плану. Але є низка ключових питань (напрямків), які мають бути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані. У структурі бізнес-плану можна виділити три блоки питань.

Перший блок - це опис найважливіших аспектів майбутнього бізнесу, економічного середовища, в якому буде здійснюватися діяльність (питання маркетингу). Другий блок - опис організаційно-виробничих заходів, які передбачається здійснити, щоб досягти поставлених цілей з відповідними розрахунками. Третій блок - узагальнює результати розрахунків за допомогою фінансових показників, які, зрештою, і є найважливішим критерієм оцінки привабливості конкретного підприємницького проекту.

У структурі бізнес-плану, як правило, виділяють такі складові [11, с.65]:

1. Титульний аркуш (обовязкові дані).

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма та її продукція (послуги):

4.1. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги) фірми.

4.3. Патенти, товарні знаки, інші права власності.

4.4. Стратегія зростання фірми.

5. Дослідження ринку:

5.1. Загальна характеристика ринку продукту.

5.2. Цільовий ринок бізнесу.

5.3. Місце знаходження фірми.

5.4. Оцінка впливу зовнішніх чинників.

6. Маркетинг-план:

6 1. Стратегія маркетингу.

6.2. Передбачувані обсяги продажу.

7. Виробничий план:

7.1. Основні виробничі операції.

7.2. Машини й устаткування.

7.3. Сировина, матеріали та комплектуючі вироби.

7.4. Виробничі й невиробничі приміщення.

8. Організаційний план:

8.1. Форма організації бізнесу.

8.2. Потреба в персоналі.

8.3. Власники бізнесу й команда менеджерів.

8.4. Організаційна схема управління.

8.5. Кадрова політика та стратегія.

9. Оцінка ризиків. При кількісній оцінці ризику слід розрізняти розміри реальної вартості, що пов`язана з ризиком, і обсяг сподіваних прибутків чи збитків. Якщо перший показник на момент прийняття рішення, як правило, відомий, то другий оцінюють з тим чи іншим ступенем невизначеності.

Чим досконалішим є методи дослідження та оцінювання ризику, тим меншим стає чинник невизначеності. Методи, які використовують при кількісній оцінці економічних ризиків, умовно поділяють на дві групи: група апріорних методів і група методів, що базуються на емпіричних підходах. Перші ґрунтуються на теоретичних положеннях, а тому ризик кількісно оцінюється за допомогою логічних міркувань, другі - на вивченні минулих подій та узагальненні статистичної інформації.

Кількісну оцінку ризику проводять на підставі ймовірних розрахунків, що здійснюються ще на їх попередній стадії. Основних критеріїв кількісної оцінки, що зустрічаються в літературі з проблем ризику, декілька. Ось деякі з них.

Виходячи з того, що економічний ризик - це ймовірність невдачі, критерієм його оцінки є ймовірність того, що отриманий результат виявиться меншого значення, що вимагається (намічається планом, прогнозується):

R = Р (Пп - Пф), (1.1)

де, R - критерій оцінки ризику; Р - ймовірність; Пп - заплановане зниження результату; Пф - отриманий результат.

Такий підхід дозволяє оцінити рівень ризику тільки після одержання певного результату, але ж підприємцю потрібна кількісна оцінка ризику на етапі прийняття рішення.

Критерієм оцінки ризику можна вважати абсолютну величину як міру очікуваної невдачі у процесі досягнення мети, що визначається як добуток ймовірності невдачі (небажаних наслідків) на величину цих небажаних наслідків (збитки, платежі тощо):

R = З · Р(З), (1.2)

де, R - сутність ризику; З - очікуваний збиток (небажаний наслідок); Р(З) - ймовірність.

Існують також й інші критерії в кількісній оцінці економічних ризиків.

10. Фінансовий план.

11. Додатки.

Розроблення бізнес-плану - складний і трудомісткий процес. Збирання та систематизація документів, вивчення необхідної інформації, виконання необхідних обчислень, обґрунтування та аналіз - потребують багато часу і різносторонніх знань з питань технології і організації виробництва, економіки, маркетингу та менеджменту тощо. Тому для розробки бізнес-плану формують команду кваліфікованих виконавців або укладають угоду з консалтинговою фірмою. Але в любому випадку необхідно щоб керівник підприємства безпосередньо приймав активну участь в розробці бізнес-плану. Найчастіше, це є обовязковою вимогою при отриманні кредиту (особливо значного) або залученні сторонніх інвесторів [11, с.66].

Не рекомендується перевантажувати текст бізнес-плану специфічною термінологією, розрахунками. Зазвичай у розділах наводять кінцеві результати відповідних розрахунків, самі ж розрахунки виносять в додатки, на які роблять посилання. Це роблять з метою довести обсяг бізнес-плану до розмірів, що доступні для ознайомлення та полегшити його сприйняття.

Завершується розробка бізнес плану написанням резюме, в якому концентрують в стислій формі: сутність бізнес-ідеї; шляхи її здійснення; висновки про необхідні фінансові ресурси, бажані шляхи та умови їх залучення; очікувані результати.

Виконання розрахунків та підготовка зведених розділів бізнес-плану проводяться за методичними рекомендаціями, що є загальними для всіх планів підприємства.

Делись добром ;)