1.3 Кібернетичні принципи виробничого керування

Організація керування виробництвом базується на наступних кібернетичних принципах.

1. Принцип оптимальності. Ціль функціонування підприємства визначає напрямок усього процесу керування. У принципі можна сказати, що керування можливе тільки при наявності мети. У противному випадку говорити про керування не має змісту. Критерій оптимізації керування - це формалізована цільова функція. Принцип оптимальності полягає у виборі найкращого варіанта впливу на керований обєкт із безлічі варіантів припустимих рішень на підставі обраного критерію.

2. Принцип чорної шухляди ". Цей принцип лежить в основі побудови спрощених математичних моделей виробничих обєктів.

Найважливішою властивістю моделі є її змістовність, тобто здатність відбивати істотні сторони досліджуваної системи.

Насамперед сформулюємо поняття моделі, дане Н.В. Новиком: "Модель - це метод практичного чи теоретичного посереднього оперування обєктом, у ході якого досліджується не сам обєкт, а деяка допоміжна система (природна чи штучна), що:

а) знаходиться в деякій обєктивній відповідності з пізнаваним обєктом;

б) здатна в ході пізнання на відомих етапах заміщати у визначених відносинах цей обєкт:

в) може давати в процесі дослідження в кінцевому рахунку інформацію про самий обєкт.

Вимога до змістовності моделі саме собі є суперечливим у сутності. З одного боку, для досягнення поставленої мети необхідно врахувати можливо більша кількість факторів, що впливають на процес, з іншого боку, облік великої кількості факторів робить модель складніше, це. у свою чергу, утрудняє процес дослідження, зменшує змістовність моделі.

Приходиться спрощувати модель, що також знижує змістовність. Задача одержання моделі системи кожним дослідником може зважуватися по-різному на підставі досягнення розумного" компромісу між її змістовністю і простотою. У звязку з вищевикладеним, глибокий зміст здобуває відомий афоризм; "Пізнати складне - це значить спростити його". Спрощення виступає тут не самоціллю, а як елемент узагальнення і виділення істотних властивостей, властивому процесу, з відкиданням другорядних властивостей, що у даній ситуації (при обраній цільовій функції) не цікавлять дослідника.

Уявна модель являє собою математичну абстракцію, що характеризує фізичний (біологічний, економічний і ін.) процес, що відбувається в обєкті дослідження.

Останнім часом широке поширення одержав експериментальний метод одержання математичних моделей, відомий за назвою "чорна шухляда. Така назва методу звязана з тем. що внутрішня структура обєкта не приймається в розрахунок, а досліджується тільки зміна перемінних на виході і вході обєкта (системи). Цей метод придатний для використання як на реальних обєктах, так і на моделях.

Цей принцип побудови моделей особливо важливий для вивчення складних економічних систем, внутрішні процеси яких формалізувати складно.

3. Принцип зовнішнього доповнення. При реалізації цього принципу будь-яка система (підсистема), розглядається не изольованного, а з урахуванням взаємодії між собою і з навколишнім середовищем. Формально такий звязок враховується різними типами складних обмежень .

4. Принцип моделювання. Являє собою відображення за допомогою моделей інформаційних процесів, що протікають у складній виробничій системі. Тут використовуються різні типи математичних моделей (алгебраїчні і диференціальні рівняння, логічні функції, безлічі, графи, сіткові графіки й ін.), а процедури моделювання, як правило, здійснюються на ЕОМ.

5. Принцип зворотного звязку. Процеси керування виробництвом нерозривно звязані зі збором і переробкою поточної інформації про складові векторів стану і збурювання, на основі якої виробляються керуючі впливи. Загальноприйнята замкнута система керування обєктом приведена на рисунку 1.3, який наведен у додатках.

Інформаційна сутність процесів керування дозволяє в загальному виді розглянути технологію керування і виділити основні етапи її реалізації (рис. 1.3). На базі перших двох етапів - збору інформації і вироблення рішень - здійснюються наступні етапи процесу керування, спрямовані на реалізацію прийнятих рішень. При реалізації прийнятих рішень обєкт змінює свій стан у потрібному напрямку. Ці зміни уловлюються системою збору й обробки інформації. На базі інформації про новий стан обєкта виробляється нове рішення відповідно до обраного критерію. Так здійснюється механізм зворотного звязку.

Принцип зворотного звязку є найважливішим принципом у системах керування (замкнута система). Відсутність зворотного звязку приводить до розімкнутої системи керування.

Стосовно до систем оперативного керування виробництвом принцип розімкнутого керування має ряд недоліків:

· неможливість вимірити рівні більшості впливів, що обурюють, а в деяких випадках навіть визначити крапки їхнього додатка;

· неможливість точно вимірити збурювання приводить до помилок при їхній компенсації.

6. Принцип необхідної і достатньої розмаїтості системи (принцип Ешби). Зміст у тім, що складність керуючої системи повинна бути не менше складності керованого обєкта (тобто якісно керувати складним обєктом за допомогою простої системи неможливо!).

Закон необхідної розмаїтості є фундаментальним законом кібернетики і характеризує причини розвитку менеджменту. Він має велике практичне значення при керуванні виробничо-економічними обєктами і системами. Він говорить, що

Зміст цієї розпливчастої формули такий: якщо необхідно, щоб система реалізувала заданий вид поводження поза залежністю від збурювань і перешкод, то подавати різноманіття в її поводженні можна тільки збільшивши різноманіття керувань.

Висновок: Наприкінці розглянутих методів планування та керування виробництвом можна зробити такий висновок, що ефективність оптимізації прийнятих управлінських рішень полягає не тільки в поліпшенні показників господарської діяльності - прискорюється також процес ухвалення рішення, полегшується праця працівників, що вибирають найкращий варіант.