1.3 Кібернетичні принципи виробничого керування
Організація керування виробництвом базується на наступних кібернетичних принципах.
1. Принцип оптимальності. Ціль функціонування підприємства визначає напрямок усього процесу керування. У принципі можна сказати, що керування можливе тільки при наявності мети. У противному випадку говорити про керування не має змісту. Критерій оптимізації керування - це формалізована цільова функція. Принцип оптимальності полягає у виборі найкращого варіанта впливу на керований обєкт із безлічі варіантів припустимих рішень на підставі обраного критерію.
2. Принцип чорної шухляди ". Цей принцип лежить в основі побудови спрощених математичних моделей виробничих обєктів.
Найважливішою властивістю моделі є її змістовність, тобто здатність відбивати істотні сторони досліджуваної системи.
Насамперед сформулюємо поняття моделі, дане Н.В. Новиком: "Модель - це метод практичного чи теоретичного посереднього оперування обєктом, у ході якого досліджується не сам обєкт, а деяка допоміжна система (природна чи штучна), що:
а) знаходиться в деякій обєктивній відповідності з пізнаваним обєктом;
б) здатна в ході пізнання на відомих етапах заміщати у визначених відносинах цей обєкт:
в) може давати в процесі дослідження в кінцевому рахунку інформацію про самий обєкт.
Вимога до змістовності моделі саме собі є суперечливим у сутності. З одного боку, для досягнення поставленої мети необхідно врахувати можливо більша кількість факторів, що впливають на процес, з іншого боку, облік великої кількості факторів робить модель складніше, це. у свою чергу, утрудняє процес дослідження, зменшує змістовність моделі.
Приходиться спрощувати модель, що також знижує змістовність. Задача одержання моделі системи кожним дослідником може зважуватися по-різному на підставі досягнення розумного" компромісу між її змістовністю і простотою. У звязку з вищевикладеним, глибокий зміст здобуває відомий афоризм; "Пізнати складне - це значить спростити його". Спрощення виступає тут не самоціллю, а як елемент узагальнення і виділення істотних властивостей, властивому процесу, з відкиданням другорядних властивостей, що у даній ситуації (при обраній цільовій функції) не цікавлять дослідника.
Уявна модель являє собою математичну абстракцію, що характеризує фізичний (біологічний, економічний і ін.) процес, що відбувається в обєкті дослідження.
Останнім часом широке поширення одержав експериментальний метод одержання математичних моделей, відомий за назвою "чорна шухляда. Така назва методу звязана з тем. що внутрішня структура обєкта не приймається в розрахунок, а досліджується тільки зміна перемінних на виході і вході обєкта (системи). Цей метод придатний для використання як на реальних обєктах, так і на моделях.
Цей принцип побудови моделей особливо важливий для вивчення складних економічних систем, внутрішні процеси яких формалізувати складно.
3. Принцип зовнішнього доповнення. При реалізації цього принципу будь-яка система (підсистема), розглядається не изольованного, а з урахуванням взаємодії між собою і з навколишнім середовищем. Формально такий звязок враховується різними типами складних обмежень .
4. Принцип моделювання. Являє собою відображення за допомогою моделей інформаційних процесів, що протікають у складній виробничій системі. Тут використовуються різні типи математичних моделей (алгебраїчні і диференціальні рівняння, логічні функції, безлічі, графи, сіткові графіки й ін.), а процедури моделювання, як правило, здійснюються на ЕОМ.
5. Принцип зворотного звязку. Процеси керування виробництвом нерозривно звязані зі збором і переробкою поточної інформації про складові векторів стану і збурювання, на основі якої виробляються керуючі впливи. Загальноприйнята замкнута система керування обєктом приведена на рисунку 1.3, який наведен у додатках.
Інформаційна сутність процесів керування дозволяє в загальному виді розглянути технологію керування і виділити основні етапи її реалізації (рис. 1.3). На базі перших двох етапів - збору інформації і вироблення рішень - здійснюються наступні етапи процесу керування, спрямовані на реалізацію прийнятих рішень. При реалізації прийнятих рішень обєкт змінює свій стан у потрібному напрямку. Ці зміни уловлюються системою збору й обробки інформації. На базі інформації про новий стан обєкта виробляється нове рішення відповідно до обраного критерію. Так здійснюється механізм зворотного звязку.
Принцип зворотного звязку є найважливішим принципом у системах керування (замкнута система). Відсутність зворотного звязку приводить до розімкнутої системи керування.
Стосовно до систем оперативного керування виробництвом принцип розімкнутого керування має ряд недоліків:
· неможливість вимірити рівні більшості впливів, що обурюють, а в деяких випадках навіть визначити крапки їхнього додатка;
· неможливість точно вимірити збурювання приводить до помилок при їхній компенсації.
6. Принцип необхідної і достатньої розмаїтості системи (принцип Ешби). Зміст у тім, що складність керуючої системи повинна бути не менше складності керованого обєкта (тобто якісно керувати складним обєктом за допомогою простої системи неможливо!).
Закон необхідної розмаїтості є фундаментальним законом кібернетики і характеризує причини розвитку менеджменту. Він має велике практичне значення при керуванні виробничо-економічними обєктами і системами. Він говорить, що
Зміст цієї розпливчастої формули такий: якщо необхідно, щоб система реалізувала заданий вид поводження поза залежністю від збурювань і перешкод, то подавати різноманіття в її поводженні можна тільки збільшивши різноманіття керувань.
Висновок: Наприкінці розглянутих методів планування та керування виробництвом можна зробити такий висновок, що ефективність оптимізації прийнятих управлінських рішень полягає не тільки в поліпшенні показників господарської діяльності - прискорюється також процес ухвалення рішення, полегшується праця працівників, що вибирають найкращий варіант.
- Вступ
- 1 Основні методи планування і керування виробництвом
- 1.1 Цілі та стратегії керування виробництвом
- 1.2 Ієрархічна система керування виробництвом (якість - продуктивність - економіка)
- 1.3 Кібернетичні принципи виробничого керування
- 2 Інформаційно-аналітичний розділ
- 2.1 Характеристика обєкта дослідження
- 2.2.1 Техніко-економічні показники роботи підприємства
- 2.2.2 Аналіз структури вартості майна підприємства і засобів вкладених у нього
- 2.2.3 Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства
- 2.2.4 Аналіз структури капіталу і фінансової стійкості
- Оперативне управління виробництвом
- 5.Оперативне управління виробництвом.
- Цілі та задачі управління виробництвом. Функції управління виробництвом. Структура та взаємозв’язок елементів системи управління виробничою діяльністю.
- 4. Функції управління виробництвом
- 4.3 Планування витрат на виробництво та реалізацію
- Функції та принципи управління виробництвом.
- Зміст та особливості управління виробництвом.
- 12.3. Інтегроване автоматизоване виробництво, планування і управління
- Інтегроване автоматизоване виробництво, планування та управління