2.2 Матриця «привабливість - конкурентоспроможність » та матриця Ансоффа
Поява моделі стратегічного позиціонування бізнесу ВСG, що супроводжував певний успіх, стимулювала подальше дослідження в цій галузі. Однією з моделей, що зявилася в розвитку моделі ВСG і усунула частину її недоліків, є модель GЕ/McKinsey . Розробники цієї моделі - фахівці компанії Gеnегаl Еlесtгіс (GЕ) і консалтингова фірма McKinsey and Company. Модель McKinsey являє собою девятикліткову матрицю, розташовану у двовимірній системі координат - галузевої привабливості і сили (позиції в конкуренції конкретного бізнесу (рис.2.2).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Слабка Середня Сильна
Рис. 2.2. Матриця GЕ/McKinsey
Зміст і структура даної матриці спрямовані на визначення майбутнього чи прибутку майбутньої віддачі капіталовкладень, що можуть бути отримані фірмою. Усі види бізнесу фірми ранжируються на основі критерію потреби в додаткових інвестиціях. При цьому визначається галузева привабливість в перспективі на основі врахування таких показників: місткість ринку і темп його зростання, технологічні вимоги; рівень конкуренції; вхідні і вихідні барЧєри; потреби в капіталовкладеннях; вплив соціальних, екологічних та інших факторів[17].
У моделі GЕ/McKinsey розмірність матриці 3х3 (розмірність матриці ВСG - 2х2) дозволяє детально класифікувати порівнювані види бізнесу.
На рис.2.2 окремі види бізнесу відображаються на сітці матриці у вигляді кружків, кожний з яких відповідає загальному обсягу продажів на певному ринку. Частка ж бізнесу досліджуваної фірми в цьому обсязі продажів показана сегментом у кожному кружку. Стратегічні позиції бізнесу зміцнюються при переміщенні на матриці справа наліво і знизу вверх.
У матриці виділяються три ділянки стратегічних позицій: ділянку переможців, тих, хто програли і середню ділянку (створювачі прибутку, середні позиції бізнесу).
Позиція «Переможець-1» характеризується найвищим ступенем привабливості ринку і відносно сильними перевагами фірми на ньому. Стратегія фірми, що знаходиться в такій позиції, повинна бути спрямована на захист свого становища за допомогою додаткових інвестицій.
Позиція «Переможець-2», відрізняється вищим ступенем привабливості ринку і середнім рівнем переваг фірми.
Реальна перспектива (стратегія) для такої фірми полягає у визначенні своїх сильних і слабких сторін, а потім - у здійсненні необхідних інвестицій, щоб вилучити усі вигоди із сильних сторін і усунути слабкі.
Позиція «Переможець-3». Фірма, що знаходиться в цій позиції, має середню ринкову привабливість, але її конкурентні переваги сильні. Стратегічні дії такої фірми можуть бути зведені до таких: визначити найбільш привабливі ринкові сегменти й інвестувати саме в них; протидіяти діям конкурентів; нарощувати обсяги виробництва і тим самим намагатися підвищити прибутковість свого підприємства.
Позиція «Той, що програв-1» - це середня привабливість ринку і слабка позиція в конкуренції. Прийнятна стратегія фірми в такій позиції зводиться до розвитку бізнес-напрямків діяльності з низьким рівнем чи ризику взагалі відходу з даної бізнес-галузі.
Для позиції «Той, що програв-2» характерні низька привабливість ринку і середній рівень конкурентної позиції на ринку. Ця галузь бізнесу неприваблива, фірма повинна намагатися знизити рівень ризику і захищати свої позиції в найбільш прибуткових частках ринку.
Позиція «Той, що програв-3» характеризується як низькою привабливістю ринку так і низьким рівнем конкурентної позиції в даному виді бізнесу. Найбільш прийнятна стратегія - отримувати можливий прибуток, утриматися від інвестицій чи вийти з даного бізнесу.
По діагоналі матриці розташовані види бізнесу, що вважаються проблемними, оскільки вони мають однакові шанси і зростати, і скорочуватися за певних умов[17].
Матриця GЕ/McKinsey більш досконала, ніж матриця ВСG, тому що в ній розглядається більша кількість показників, що дуже важливі при виборі стратегій фірми.
Різновидом портфельних матриць є матриця відомого американського фахівця з стратегічного менеджменту Ігоря Ансоффа, призначена для опису можливих стратегій підприємства в умовах зростаючого ринку. Вважається, що за вибору напрямів зростання у підприємства є кілька стратегічних альтернатив: стратегія вдосконалення діяльності, товарної експансії (розробка нових або вдосконалення існуючих продуктів), розвитку ринку, диверсифікації (рис.6.4).
Виділяють наступні основні стратегічні рекомендації даної моделі:
1.Стратегії вдосконалення діяльності. За вибору даної стратегії підприємству рекомендується звернути увагу на заходи маркетингу для товарів, що є на існуючих ринках: провести вивчення цільового ринку підприємства, розробити заходи щодо просування продукції і збільшення ефективності діяльності на існуючому ринку. У цьому випадку прибуток забезпечується за рахунок раціоналізації виробництва і збуту (зниження собівартості, реклама, сервіс, надання торгових знижок).
Старий ринок |
Новий ринок |
||
Старий товар |
Вдосконалення діяльності (1) |
Стратегія розвитку ринку (3) |
|
Новий товар |
Товарна експансія (2) |
Диверсифікація (4) |
Рис. 2.3 Можливі стратегії зростання по товарах/ринках
Ця стратегія направлена на поліпшення діяльності підприємства, вона ефективна за зростаючого або ненасиченого ринку. Є такі альтернативи інтенсивного зростання: розвиток первинного попиту шляхом залучення нових користувачів товару, спонукання покупців до більш частого використання або до більшого разового споживання, пошук нових можливостей використання товару; збільшення частки ринку за рахунок залучення покупці» фірм-конкурентів за допомогою активних маркетингових заходів розвитку збутової мережі, використання стимулюючих заходів, гнучкої цінової політики, розвитку сервісних послуг тощо. Зазвичай ця стратегія використовується на стадії зрілості життєвого циклу товару; придбання ринків шляхом злиття або поглинання фірмконкурентів; захист свого положення на ринку за допомогою розвитку функціонального маркетингу; раціоналізація ринку фокусування на рентабельних ринкових сегментах, вихід з деяких сегментів ринку, підвищення ефек цінності продажу.
2. Товарна експансія - стратегія розробки нових/вдосконалення існуючих товарів з метою збільшення продажу. Підприємство може здійснювати таку стратегію на вже відомому ринку, відшукуючи і заповнюючи ринкові ніші. Прибуток у цьому випадку забезпечується за рахунок збереження частки ринку в майбутньому. Така стратегія найбільш переважна з точки зору мінімізації ризику, оскільки підприємство діє на знайомому ринку. Є наступні альтернативні варіанти реалізації стратегії: додання споживчих характеристик товару. Скажемо, нарівні з телевізорами проводяться відеодвійки; розширення товарної номенклатури і асортименту продукції, що випускається. Наприклад, виробник напоїв випускає їх в різній упаковці і різних ємкостях. Крім того, він може придбати виробництво доповнюючих товарів, скажемо чипсів, або отримувати їх за договором і перепродувати під своєю маркою.
Важливими інструментами товарної експансії є товарна політика підприємства і сегментація ринку.
3.Стратегія розвитку ринку, або ринкова експансія.
Дана стратегія направлена на пошук нових ринків/нового сегменту
ринку для вже освоєних товарів. Прибуток забезпечується завдяки розширенню ринку збуту як в межах географічного регіону, так і поза ним.
Така стратегія повязана зі значними витратами і більш ризикована, ніж обидві попередні, але в перспективі прибутковіша. Однак вийти напряму на нові географічні ринки досить важко, оскільки вони «чужі», зайняті іншими фірмами. Тут також є ряд альтернатив: освоєння нових сегментів на тому ж ринку; вихід на нові ринки всередині країни і в інших країнах.
4.Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому
товари можуть бути новими для всіх підприємств, працюючих
на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така
стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у
віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою і дорого коштує.
Займатися диверсифікацією підприємства змушує ряд причин, серед яких одними з головних є прагнення зменшити або розподілити ризик («не всі яйця в одному кошику»), а також прагнення піти зі стагнуючих ринків і отримати фінансові вигоди від роботи в нових областях. Останні два чинники: стагнуючий ринок і прагнення освоїти нові області діяльності - є головними причинами диверсифікації українських підприємств. Диверсифікація передбачає виявлення саме того виду діяльності (продукції), в якій можна найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги підприємства.
За аналізу потрібно враховувати, що диверсифікація має свої позитивні і негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації повязана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Власне саме проблема керованості великих компаній і привела до розвитку методів портфельного аналізу. Практика західного менеджменту свідчить, що імовірність успіху окремих стратегій зростання неоднакова внаслідок зменшення синергічного ефекту: для старого товару на старому ринку цей ефект становить 50%; для мойого товару на старому ринку - 33%; для старого товару на новому ринку - 20%; для нового товару на новому ринку - 5%.
Аналогічно з іншими матрицями портфельного аналізу достоїнствами матриці Ансоффа є простота і наглядність представлення можливих стратегій, а недоліками - одностороння орієнтація на зростання, облік всього двох, хоч і найважливіших, чинників (товар - ринок).
- Вступ
- 1. Загальна характеристика портфельного аналізу
- 1.1 Сутність портфельного аналізу
- 1.2 Етапи портфельного аналізу
- 1.3 Значення портфельного аналізу для потенціалу підприємства
- 2. Методика здійснення портфельного аналізу
- 2.1 Матриця «темпи зростання ринку - частка на ринку» (модель ВСG)
- 2.2 Матриця «привабливість - конкурентоспроможність » та матриця Ансоффа
- 2.3 Комплексний аналіз РІMS та матриця Arthur D. Little
- 3. Портфельний аналіз потенціалу підприємства
- 3.1 Аналіз привабливості підприємства в галузі
- 3.2 Аналіз стану споживання продукції
- 3.3 Аналіз стану портфеля продукції
- 3.4 Заходи щодо управління та збільшення підприємницького потенціалу
- 4. Оцінка виробничого потенціалу підприємства
- Висновки
- 18. Портфельний аналіз у системі прийняття рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу.
- 1.3. Процес прийняття управлінських рішень та економічний аналіз
- Тема 4. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях
- 92. Аналіз прийняття рішень про проведення рекламної кампанії.
- 3.3. Аналіз ступеня обґрунтованості системи прийняття управлінських рішень
- 5. Контрольні питання для проведення іспиту з курсу
- 1.3. Процес прийняття управлінських рішень та економічний аналіз
- Перелік можливих тем науково-дослідної роботи з дисципліни „Управління потенціалом підприємства” Укладач – к.Е.Н., доцент Тарасюк Алла Василівна
- Тема 4. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях