§ 4. Місце і роль людини в економічній системі
Людина — надзвичайно складна істота, вона поєднує в собі біологічне і соціальне.
Як біологічна істота людина—унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами.
Людина як соціальна істота є частиною суспільства, тобто живе у соціумі, має багатогранні стосунки з іншими людьми (економічні, політичні, національні, сімейні), виконує і підкоряється юридичним законам, додержується певних моральних норм і правил соціальної поведінки, прийнятих в суспільстві, тобто є людина розумна (Homo sapiens).
У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, можливості використовувати у своїй діяльності природні й економічні закони і полягає глибинна сутність людини як біо- соціальної істоти (рис. 3.14). Рис. 3.14. Біосоціальні риси людини
Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (Homo economicus).
Людина економічна — головний творчий суб’єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.
На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ. В економічній системі людина виступає як працівник, як суб’єкт економічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного вироб- ництва (рис. 3.15). Рис. 3.15. Місце людини в економічній системі
Людина-працівник в економічній системі виступає робочою силою, особистим фактором виробництва, головним елементом продуктивних сил.
Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.
Успіх виробництва на всіх рівнях визначається насамперед людьми, зайнятими у виробничому процесі. Усі інші фактори виробництва діють не самі по собі, їх приводить у рух людина. Людині, її праці належить центральне місце у виробництві не тільки як найактивнішому факторові виробництва, а й як джерелу, творцю інших факторів виробництва — матеріально-речових, науково-дослідних і організаційно-управлінських.
В історичному плані людина-виробник пройшла у своєму розвитку стадію індивідуального (одноосібного) працівника і стадію сукупного працівника.
На ранніх етапах розвитку суспільства, коли ще недостатньо були розвинуті суспільний поділ праці й господарські зв’язки (натуральне господарство і дрібнотоварне виробництво), коли речі виготовлялись від початку до кінця одним робітником, то останній виступав як працівник-індивід.
У подальшому, в міру поглиблення суспільного поділу праці, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, праця кожного виробника все менше виступає як індивідуальна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника, а виступає частиною сукупної праці, а окремий працівник — частиною сукупного працівника.
Сукупний працівник — це сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва певного товару на основі розподілу праці між ними.
У сучасних умовах головною фігурою господарського життя є не індивідуальний, а сукупний працівник, який залучається до суспільного виробничого процесу завдяки кооперації праці. Нині практично будь-який товар є результатом праці не одного, а десятків, сотень і тисяч працівників, зайнятих у різних галузях виробництва. Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис. деталей, у виробництві яких зайняті тисячі працівників величезної кількості великих і дрібних підприємств-по- стачальників. Американський літак «Боїнг-748″ складається з 4,5 млн різноманітних частин, що їх виробляють робітники 16 тисяч компаній.
Сукупний працівник є новою продуктивною силою кооперованої праці, здатної вирішувати завдання, які не під силу сумі відокремлених індивідуальних працівників.
Рівень розвитку сукупної робочої сили можна охарактеризувати такими кількісними і якісними показниками (рис. 3.16).
В умовах розвитку науково-технічного прогресу вимоги до рівня підготовки працівників зростають. Без постійного підвищення рівня освіти, кваліфікації, культури, зміцнення здоров’я, вироблення психологічної сталості працівники не здатні ефектив- Рис. 3.16. Показники рівня розвитку сукупної робочої сили
но взаємодіяти з іншими прогресуючими елементами продуктивних сил — новою технікою, передовими технологіями, системами управління й організації виробництва. Тому в сучасному розвинутому суспільстві інвестиції в «людський капітал», тобто в розвиток знань, здібностей, у зміцнення здоров’я людини, вважаються найефективнішими і гуманними вкладеннями.
В Україні на сучасному етапі кількість найманих працівників звищою професійною освітою стала значною (табл. 3.2). Саме такі працівники є головною основою ефективного розвитку економіки і важливим елементом національного багатства країни.
Людина як суб’єкт економічних відносин. Людина економічна реалізує себе в економічній системі завдяки певним господарським відносинам, у які вона вступає з іншими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.
Суб’єктами економічних відносин є окремий індивід, сім’я, колектив, держава. Основою економічних відносин є відносини
Таблиця 3.2. Рівень освіти найманих працівників за видами економічної діяльності, на початок 2004 р. Види економічної діяльності Кількість штатних працівників, тис. 3 них закінчили вищі навчальні заклади освіти І—II рівнів акредитації, тис. Відсотків до загальної кількості працівників III—IV рівнів акредитації, тис. Відсотків до загальної кількості працівників Всього 11 782,5 3 112,8 26,4 2 840,8 24,1 Промисловість 3 435,0 874,3 25,5 548,5 16,0 Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 1 411,3 206,4 14,6 98,2 7,0 Будівництво 426,1 102,5 24,1 57,7 13,5 Транспорт і зв’язок 1 002,3 226,4 22,6 137,5 13,7 Оптова і роздрібна торгівля 570,3 200,4 35,1 142,4 25,0 Фінансова діяльність 181,6 55,4 30,5 93,3 51,3 Державне управління 724,5 208,1 28,7 377,1 52,0 Освіта 1 651,0 347,1 21,0 805,3 48,8 Охорона здоров’я та соціальна допомога 1 340,5 594,5 44,3 267,0 19,9 Колективні, громадські та особисті послуги 378,1 128,1 33,9 106,2 28,1
власності, які характеризують спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.
Органічне поєднання двох характеристик людини: людини- працівника та людини-власника утворює економічну сутність людини, сучасну економічну людину.
Природно людині найбільшою мірою відповідає індивідуальна (приватна) трудова власність, яка формує як єдине ціле лю- дину-робітника і людину-власника. Вона є основою його економічної незалежності й свободи. Інші форми власності (колективна, кооперативна, корпоративна тощо) більшою мірою відображають соціально-суспільну суть людини, розкривають її місце і роль у суспільстві.
Сьогодні в розвинутих країнах дедалі більшого розвитку набувають колективні (асоційовані) форми власності, які поєднують індивідуальні та колективні принципи управління виробництвом і розподілом доходів.
Роль людини як суб’єкта економічних відносин полягає також у тому, що об’єктивні економічні закони виявляються і реалізуються через її господарську діяльність.
Людина як споживач реалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Потреби людини можна поділити на потреби лю- дини-працівника і потреби людини-підприємця.
Потреби людини працівника пов’язані з відтворенням робочої сили, тобто з особистим споживанням. У процесі трудової діяльності людина витрачає робочу силу, яку необхідно відновлювати. Для цього вона повинна мати набір товарів і послуг, щоб задовольнити свої фізіологічні, духовні та інші потреби. Задовольняючи ці потреби, людина відтворює себе як працівник.
Потреби людини-підприємця стосуються відтворення матеріально-речових факторів виробництва, тобто виробничих потреб. Для того щоб відновити спожиті в процесі виробництва машини, верстати, обладнання, сировину, матеріали, паливо, електроенергію тощо, підприємець повинен їх придбати на ринку факторів виробництва.
Потреби людини-працівника і людини-підприємця тісно переплітаються між собою, утворюючи спільні потреби людей, задоволення яких забезпечує відновлення особистого і речового факторів суспільного виробництва.
Людина як кінцева мета суспільного виробництва. Людина в її цілісній сутності є головним критерієм розвитку суспільного виробництва і головною його метою. Суспільний продукт, проходячи через фази виробництва, розподілу й обміну завершує свій цикл у фазі споживання. Без споживання виробництво існувати не може, воно не має сенсу. Задоволення різнобічних потреб людини — ось призначення будь-якого виробництва. У цьому аспекті людина зі своїми потребами є природною і кінцевою метою суспільного виробництва й одночасно головним фактором його функціонування.
Таким чином, функціонування і розвиток економічної системи неможливо оцінювати поза існуванням людини, її трудової діяльності, взаємозв’язків, потреб, інтересів, мотивацій. Людина є центральним елементом економіки, вона є активним учасником господарської діяльності як робоча сила, здатна до праці, а також як суб’єкт-споживач, вступаючи в економічні стосунки задля виробництва і споживання життєвих благ.
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Основні терміни і поняття
Соціально-економічна формація. Цивілізація. Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Власність. Тип, форма, вид власності. Структура відносин власності. Суб’єкти власності. Об’єкти власності. Право власності. Плюралізм форм власності. Суспільна власність. Приватна власність. Корпоративна власність. Державна власність. Муніципальна власність. Колективна власність. Кооперативна власність. Інтелектуальна власність. Людина економічна (Ното есопотісиз).
Контрольні запитання і завдання
1. У чому полягає відмінність формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку?
2. Дайте визначення поняття «цивілізація». Які критерії розвитку цивілізації відомі?
3. У чому полягає сутність економічної системи? Які визначення цього терміна є в економічної науці?
4. Якими критеріями визначається тип економічної системи?
Назвіть структурні елементи економічної системи і розкрийте їхній взаємозв’язок. Розкрийте зміст понять «ринкова економіка», «командна економіка», «змішана економіка», Як в економічній науці відбувався процес еволюції визначення категорії «власність»?
8. Що таке суб’єкт і об’єкт власності?
9. Назвіть суб’єктів і об’єкти державної власності.
10. Що таке відносини власності і яка їхня структура?
11. Розкрийте зміст поняття «право власності»?
12. Що є первинним у взаємовідносинах: власність як економічна чи як юридична категорія?
13. Які особливості корпоративної форми власності?
14. Розкрийте специфіку інтелектуальної власності.
15. Розкрийте зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності та їхні причини.
16. Що означає поняття «людина економічна»?
17. Яке місце займає людина в економічної системі?
Література
1. Закон України «Про власність». — К.: Парламентське вид-во, 1998.
Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посіб. —? К.: Заповіт, 1996. — 240 с. Базилевич ВД. Інтелектуальна власність: Підручник. — К.: Знання, 2006. — Розд. 2, 3. Грішнова ОА. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. — К.: Знання, 2004. — 535 с.
5. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.
Иноземцев ВА. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учеб. пособие. — М.: Логос, 2000. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. — 5-те вид., випр. — К.: Знання-Прес, 2004. — Розд. 4, 5. Право власності в Україні / За ред. O.B. Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінкомінтер, 2000.
9. Рибалкін В. Теорія власності. — К.: Логос, 2000.
10. Самуельсон П. Економіка: Підручник. — Л.: Світ, 1993. — С. 37—45.
11. Філіпенко A.C. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посіб. — К.: Знання, 2000. — 174 с.
12. Лукінов 1.1. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя) / HAH України; Ін-т економіки. —К., 1997. — 455 с.
13. Ч у хно А А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. — К.: Логос, 2003.
- Глава 1. Предмет і метод економічної теорії
- § 1. Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- § 2. Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами
- § 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- § 4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
- § 5. Функції економічної теорії
- § 6. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук
- Глава 2. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси
- § 1. Сутність та структура економічних потреб суспільства
- § 2. Економічний закон зростання потреб
- § 3. Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія
- § 4. Мотиви та стимули ефективного господарювання
- Глава 3. Економічна система суспільства. Відносини власності
- § 1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
- § 2. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- § 3. Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі
- § 4. Місце і роль людини в економічній системі
- Глава 4. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- § 1. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу
- § 2. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси
- § 3. Криза і розпад командно-адміністративної системи та необхідність переходу економіки постсоціалістичних країн до ринкових відносин
- § 4. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- § 5. Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- Глава 5. Форми організації суспільного виробництва та їхня еволюція
- § 1. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- § 2. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок
- § 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- § 4. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- § 5. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- § 6. Альтернативні теорії вартості
- § 7. Закон вартості, його сутність та функції
- Глава 6. Теорія грошей і грошового обігу
- § 1. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей
- § 2. Функції грошей та їхня еволюція
- § 3. Грошовий обіг і його закони
- § 4. Грошова система, її структурні елементи й основні типи
- § 6. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки
- Глава 7. Ринкова економіка: суть,
- § 1. Ринкове господарство як невід’ємна складова товарного виробництва
- § 2. Риси, структура та функції ринку
- § 3. Основні суб’єкти ринкової економіки
- § 4. Держава як суб’єкт ринкового господарства
- § 5. Інфраструктура ринку
- Глава 8. Попит і пропозиція.
- § 1. Сутність попиту і фактори, що його визначають
- § 2. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають
- § 3. Еластичність попиту і пропозиції
- § 4. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- Глава 9. Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- § 1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- § 2. Биди економічної конкуренції
- § 3. Методи конкурентної боротьби
- § 4. Монополія: причини виникнення, суть та основні форми
- § 5. Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство
- Глава 10. Підприємництво у ринковій економіці
- § 1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- § 2. Теорії та моделі підприємництва
- § 3. Організаційно-правові форми підприємництва
- § 4. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- Глава 11. Капітал. Витрати виробництва і прибуток
- § 1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- § 2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- § 3. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- § 4. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- Глава 12. Ринкові вщносини в аграрному секторі економіки
- § 1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- § 2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- § 3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі Мета купівлі землі
- § 4. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- § 5. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
- Глава 13. Доходи, їхні джерела й розподіл
- § 1. Сутність, види та джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи
- § 2. Функціональний розподіл доходів: марксистська та маржиналістська концепції