Інноваційний потенціал

Інтерфейсний потенціал

Рис. 7.2 – Складові інноваційного потенціалу суб’єкта

господарської діяльності

За дану складову інноваційного потенціалу несе відповідальність служба маркетингу.

Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу може бути виконана згідно наступний методиці. Чинники ринкового середовища і чинники, які визначають внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT – аналізу ділять на дві групи. Для зовнішнього середовища – можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства – сильні і слабкі сторони його діяльності.

Вплив кожного з чинників (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього ) на можливості розвитку підприємства по інноваційному шляху запропоновано оцінювати за допомогою коефіцієнтів впевненості, які вимірюються по шкалі від -1 до +1. Кожний з чинників розглядається як свідоцтво за або проти можливостей розвитку по інноваційному шляху. При цьому можливості , що надаються ринком, і сильні сторони підприємства оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони – від 0 до -1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вплив чинника, що виміряється ним, збільшує (+) або зменшує (-) можливості розвитку на основі інновацій.

Значення коефіцієнтів упевненості чинників визначають на підставі минулого досвіду або експертним методом (як експерти можуть виступати керівники і провідні фахівці підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки чинників додають оцінку наступного чинника і т.д.) за відомими правилами:

=+*(1-) , якщо >0 та >0 (7.2);

=(||+||*(1-||)) , якщо <0 та <0; (7.3);

= якщо та мають різні знаки (7.4).

Інтегральну оцінку всього комплексу чинників порівнюють з таблицею ухвалення рішень(табл.. 7.1) і роблять висновок про достатність ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства.

Таблиця 7.1 – Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства

Інтелектуальна складова.Визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів інновацій, доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень.

Негативні впливи на дану складову надають: відхід ведучих висококваліфікованих працівників, що приводять до послаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно – технічних і наукових працівників в загальній кількості працюючих; зниження активності винахідництва і раціоналізацій зниження освітнього рівня працівників, особливо осіб апарату управління і т.п.

За інтелектуальну складову інноваційного потенціалу відповідають відділ кадрів і безпосередньо керівництво підприємства (його структурних підрозділів).

Рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу може бут визначений таким чином.

Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):

• плинність працівників високої кваліфікації розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

• питома вага інженерно-технічних і наукових працівників розраховується як відношення їх кількості до всієї кількості працюючих;

• показник активності винахідництва (раціоналізації) визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих або інженерно-технічних працівників;

• показник освітнього рівня визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.

Ці та інші аналогічні показники коефіцієнти порівнюють з показниками інших підприємств або аналізують в динаміці (природно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого порівнюваних підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи наступну формулу (відомий в математиці метод відстаней):

, (7.5)

де n-кількість показників;

B- вага i-го показника;

- відносна оцінка i-го показника.

При цьому розраховується за наступними правилами:

, (7.6)

якщо потрібно збільшувати значення показника,

, (7.7)

якщо потрібно зменшувати значення показника,

де П-значення i-гoпоказника;

П - якнайменше значення показника (коефіцієнта) із всієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані , що характеризують в динаміці тільки одне підприємство);

П - найбільше значення показника (коефіцієнта) зі всієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані , що характеризують в динаміці тільки одне підприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнювальних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника Пu для галузі (ринку) або ж для конкретного підприємства за декілька років. При цьому можна задати певний діапазон середніх (0,7Пu<П<1,3Пu). По ступеню відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу підприємства.

Якщо значення Пu, розраховане для аналізованого підприємства, менше П, то це свідчить про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу вище середнього. Якщо Пu>П, то рівень нижче середнього. Значення Пu, що потрапляє у вказаний вище інтервал, свідчить про середній рівень даної складової.

Кадрова складова (у ряді випадків її можна ототожнювати з інтелектуальною). Характеризує можливості персоналу господарюючого суб’єкта застосувати нові технології, реалізувати нові організаційні і управлінські рішення, провести нові товари.

До основних негативних впливів відносять: відтік кадрів; плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їх знань і кваліфікації; низька кваліфікація кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що зв’язана як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом конфіденційної інформації за межи підприємства.

За кадрову складову відповідають відділ кадрів і служба професійно-технічного навчання (якщо вона виділена окремо).

Розрахунок рівня кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, внісши зміну до складу показників. Уряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових об’єднують.

Технологічна складова. Відображає здатність оперативно перебудуватися, переорієнтувати виробничі потужності і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, відповідно запитам споживачів.

До основних негативних впливів відносять: дії, направлені на підрив технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння устаткування, технологічного оснащення і технологій, що використовуються.

Забезпечують достатність технологічного потенціалу відділи: головного конструктора, головного технолога, головного механіка.

Показники рівня технологічної складової інноваційного потенціалу підприємства можуть бути розрахований аналогічно двом попереднім складовим, проте склад показників буде іншим. Так, наприклад, слід використовувати наступні показники, які характеризують технологічний потенціал підприємства (природно, з урахуванням економічних результатів їх діяльності):

• рівень прогресивності технології, що розраховується як відношення кількості прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку), до загальної їх кількості на підприємстві;

• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань, вироблюваних нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зв’язків серед підприємств, працюючи на конкретному ринку), у їх загальній кількості;

• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів в загальній кількості нових рішень, що використовуються у виробничому процесі і т.д.

Інформаційна складова.Відображає інформаційну оснащеність (забезпеченість), господарюючого суб’єкта, ступінь повноти, точності і суперечності інформації, необхідної для ухвалення ефективних інноваційних рішень.

Відповідають за інформаційну складову відділ науково-технічної інформації і відділ маркетингу.

Як показники рівня інформаційної складової можуть бути використані наступні коефіцієнти:

• коефіцієнт повноти інформації (), що розраховується як відношення об’єму інформації, що є у розпорядженні особи, яка приймає рішення (ОПР) і об’єму інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

• коефіцієнт точності інформації (К), що розраховується як відношення об’єму релевантної інформації до загального об’єму у розпорядженні ОПР інформації;

• коефіцієнт суперечності інформації (К), що розраховується як відношення кількості незалежних свідоцтв на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідоцтв в сумарному об’ємі релевантної інформації.

Об’єм інформації може бути розрахований в сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайтах, Мбайтах, і т.п.

Рівень інформаційної складової інноваційного потенціалу підприємства може бути визначений АН основі добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

(7.8)

При цьому,якщо:K0,7 - рівень високий; 0,3К<0,7 – рівень середній; К<0,3 - рівень низький.

Інтерфейсна складова. Характеризує можливість приведення у відповідність різноспрямованих інтересів суб’єктів інноваційного процесу.

Загрозу представляють суперечності інтересів суб’єктів інноваційного процесу, що призводять до погіршенню умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами підприємства - інноватора: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. в процесі реалізації проектів інноваційного розвитку.

За дану складову відповідає відділ маркетингу.

Оцінку інтерфейсної складової інноваційного потенціалу (ступені надійності взаємодії з економічними контрагентами) запропоновано виконувати за комплексом критеріїв, наданих в таблиці 7.2. Залежно від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв може бути змінений. Оцінка кожного з контрагентів виконується в таблицях аналогічних табл..7.2.

Вона характеризує ступінь зацікавленості аналізованого контрагента в просуванні на ринку конкретної інновації (вимірюється окремо по кожному з оцінних критеріїв). Оцінки проставляються шляхом поставлення відміток (наприклад, „1”) в рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.

Таблиця 7.2 – Ситуаційна оцінка економічного контрагента підприємства - інноватора

Перерахунок оцінок по порядковій шкалі у відносні кількісні проводиться за формулою:

(7.9)

де O–відносна оцінка j-го контрагента по i-му критерію;

O-бальна оцінка j-го контрагента поi-му критерію;

О- максимально можливаоцінка.

Сукупнуоцінку надійностівзаимодіїз j-м контрагентом виконуютьзаформулою:

, (7.10)

где В -значущість i-го показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії зі всієї сукупністю контрагентів Н_общ розраховують як середньоарифметичну (середньозважену, якщо значущості контрагентів істотно розрізняються).

Залежно від її значення можна виділити наступні рівні інтерфейсної складової інноваційного потенціалу:

Нобщ=1 – абсолютна достатність потенціалу для реалізаціїпроектівінноваційного розвитку;

0,75Нобщ<1 –нормальна достатність;

0,50Hобщ<0,75 –невизначений стан;

0,25Нобщ<0.50 –критичний стан;

0.00Нобщ<0.25 –кризовий стан.

Науково-дослідна складова. Характеризує наявність доробку результатів науково-дослідних робіт достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новації і можливості використовування новацій у виробництві нової продукції.

Загрози представляють зниження науково-дослідної активності, відсутність чітких стратегічних перспектив проведення науково-дослідних робіт, відсутність наукового доробка, зниження рівня фінансування досліджень.

За дану складову несуть відповідальність науково-дослідні підрозділи (лабораторії) і особисто головний інженер.

Укрупнену оцінку науково-дослідної складової інноваційного потенціалу підприємства можна виконати по наступних показниках:

• частка витрат на НДДКР в об’ємі товарної продукції;

• частка витрат на ви користування науково-технічних досягнень (упровадження нових технологій і нової техніки) в об’ємі товарної продукції;

• частка наукових, інженерних і технічних кадрів в загальній чисельності зайнятих;

• співвідношення витрат на НДДКР і витрат на упровадження нової техніки і т.п.

Хоча у ряді робіт приводяться конкретні значення перерахованих показників (наприклад, відповідно 5%, 5%, 15%, 2/3)¹проте більш правильним, на наш погляд, порівнювати їх з показниками кращих вітчизняних або зарубіжних підприємств - інноваторів, що працюють на даному ринку. Зведення значень згаданих показників воєдино можна виконати на основі підходу, аналогічного підходу до оцінки інтелектуального потенціалу (див. вище).Інноваційний потенціал підприємства в цілому (з урахуванням всіх його складових) пропонується визначати в наступній послідовності.

1. перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної з складових інноваційного потенціалу по наступній формулі:

, (7.11)

де О - відносна оцінка i-й складової інноваційного потенціалу підприємства;

N - кількість рівнів i-й складової;

n - номер розрахованого згідно викладеним вище підходам рівня i-й складової, рахуючи від найнесприятливішого включно.

Наприклад, якщо підприємство має середній рівень інтелектуального потенціалу, то його відносна оцінка розраховується таким чином:

1 Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної з складових інноваційного потенціалу по наступній формулі:

Ou=2 = 0,67.

2 Визначити значущості Вкожної з складових.

3 Розрахувати інтегральну оцінку інноваційного потенціалу як середньозважену складових. Чим вона ближче до 1, тим вище інноваційний потенціал. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення потенціалу підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити, звідки виходять загрози.

На сам кінець необхідно відзначити, що таким чином поглиблено поняття інноваційного потенціалу господарюючого суб’єкта, уточнено склад його складових, запропоновано методичні підходи до його оцінки, у тому числі окремих його складових. Використовування даної методики на практиці дозволить підвищити ступінь обґрунтованості рішень по вибору напрямів інноваційного розвитку вітчизняних суб’єктів господарської діяльності.Інноваційний потенціал підприємства в цілому (з урахуванням всіх його складових) пропонується визначати в наступній послідовності.