1. Грошовий ринок. Грошові агрегати. Грошова пропозиція та попит на гроші. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.

Гроші - один з найбільших людських винаходів. Походження грошей зв'язане з 7 - 8 тис. до н. ер., коли в первісних племен з'явилися надлишки якихось продуктів, які можна було обміняти на інші потрібні продукти. Історично як засіб полегшення обміну використовувалися - зі змінним успіхом - худоба, сигари, раковини, камені, шматки металу. Але щоб служити як гроші, предмет повинний пройти лише одне, іспит: він повинний одержати загальне визнання і покупців, і продавців як засіб обміну. Гроші визначаються самим суспільством; усе, що суспільство визнає як звертання: це і є гроші.

Гроші – це загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг.

Грошовий ринок – це ринок, на якому попит та пропозиція грошів визначають рівень процентної ставки та “ціну” грошів.

На копійчаному ринку гроші “не купуються” та “не продаються” як інші товари. У цьому полягає особливість копійчаного ринку. При угодах на копійчаному ринку гроші обмінюються на інші ліквідні засоби по альтернативній вартості, що вимірюється в даному випадку в одиницях номінальної норми.

Перераховані компоненти грошового обігу одержали загальна назва "квазі-гроші". Квазі-гроші являють собою найбільш вагому і швидко зростаючу частину в структурі грошового обігу.

Економісти називають квазі-гроші ліквідними активами. Під ліквідністю якого-небудь чи майна активів розуміється їх легко реалізуємість, можливість їхнього звертання в грошову форму без утрати вартості. Отже, самим ліквідним видом активів є гроші. До високо ліквідних видів майна відносяться золото, інші дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, нафта, твори мистецтва. Меншою ліквідністю володіють будинку, устаткування. У структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти, чи, як їхній ще називають, грошові агрегати, як М1, М2, М3, L, що групують різні платіжні і розрахункові засоби по ступені їхньої ліквідності, причому кожен їхній наступний агрегат містить у собі попередній.

М1 - це гроші у вузькому змісті слова, що ще називають "грошима для угод", і вони містять у собі готівка (паперові гроші і монети), що звертаються поза банками, також гроші на поточних рахунках (рахунках "до запитання") у банках. Потрібно помітити, що депозити на поточних рахунках виконують усі функції грошей і можуть бути спокійно перетворені в наявні.

М2 - це гроші в більш широкому змісті слова, що містять у собі усі компоненти М1 + гроші на термінових і ощадних рахунках комерційних банків, депозити зі спеціалізованих фінансових інститутів. Власники строкових вкладів одержують більш високий відсоток у порівнянні з власниками поточних внесків, але вони не можуть вилучити ці внески раніше визначеного умовою внеску терміну. Тому кошти на термінових і ощадних рахунках не можна безпосередньо використовувати як купівельний і платіжний засіб, хоча потенційно вони можуть бути використані для розрахунків. Розходження між М1 і М2 полягають у тім, що до складу М2 включені квазі-гроші, що, принаймні, важко використовувати для угод, нелегко перевести в наявні.

М3 містить у собі М2 + великі строкові вклади і суми контрактів по перепродажі цінних паперів.

L складається з М3 і комерційних паперів з визначеними видами короткострокових цінних паперів.

Слід зазначити, що в нашій країні до останнього часу грошові агрегати не нараховувалися і не використовувалися. Теоретично це улаштовувалося постулатами марксистської економічної науки, відповідно до яких вважається неприпустимим об'єднання квазі-гроші і готівки, тому що змішуються зовсім різні категорії - гроші, цінні папери, кредит.

Однак ясно, що між грошовим ринком (рух короткострокових позичок), ринком інвестицій (звертання середньострокового і довгострокового позичкового капіталу) і ринком цінних паперів існує тісний взаємозв'язок. Потенційно залишки на термінових рахунках і цінних паперах можуть бути використані для розрахунків. Крім того, власники термінових рахунків мають можливість переоформити їх у рахунки до запитання. Доходи від цінних паперів можуть зберігатися на поточних рахунках, так само, як кошти, виручені від їхнього продажу. Безумовно, грошові агрегати на практиці відіграють позитивну роль як орієнтири грошової політики держави. З урахуванням стирання граней між наявним і безготівковим оборотному нашій країні варто було б перейти до їх активного виробництва.

РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ — ситуація на грошовому ринку, коли кількість пропонованих коштів і кількість грошей, що хочуть мати на руках населення і підприємці, рівні.

Рівновага на грошовому ринку є результат взаємодії попиту та пропозиції грошей.

Крива попиту на гроші відбиває взаємозв'язку між загальною кількістю грошей, що населенню і фірмам хочуть мати на руках у даний момент, і процентною ставкою по звичайних не грошових активах.

Крива пропозиції грошей відбиває залежність пропозиції грошей від процентної ставки.

Рівновага на грошовому ринку формується під впливом Центрального банку. У тому випадку, коли Центральний банк, контролюючи пропозиції грошей, має намір підтримувати його на фіксованому рівні незалежно від зміни процентної ставки, крива пропозиції буде мати вертикальну лінію. Графічне зображення цієї ситуації показане на рис. 8.1.

Рівновага на грошовому ринку на рис. 8.1 показано крапкою перетинання кривих попиту та пропозиції, і досягнуто воно в крапці А(м₀, М₀). При зниженні ставки відсотка до м, знижується прибутковість облігацій і збільшується потреба в грошах. У такій ситуації економічні суб'єкти будуть продавати облігації, що викликає зниження попиту і ринкової ціни облігацій. Доход же від продажів зросте. У результаті цих угод відбудеться переміщення коштів і поступова рівновага на грошовому ринку відновиться.

При зміні рівня доходу (наприклад, збільшенні) попит на гроші підвищується, і тоді відбудеться зрушення кривої попиту на гроші вправо. У цьому випадку ставка відсотка підвищується (рис. 8.2). Скорочення пропозиції грошей.

Рис.8.1 Рівновага на грошовому ринку

Центральним банком виразиться в зрушенні кривої пропозиції грошей вліво і росту процентної ставки (мал. 1.3). Встановлення і підтримка рівноваги на грошовому ринку можливо лише в умовах розвитого ринку цінних паперів і стабільних поведінкових зв'язків, властивих економічним суб'єктам при відносних змінах визначених перемінних (приміром, процентної ставки).