79. Безробіття: причини, види, форми. Ситуація, коли попит на робочу силу більший за її пропозицію, означає нестачу, дефіцит робочої сили з усіма його наслідками.
У ситуації, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з’являється надлишок робочої сили, тобто безробіття.
Однак насамперед варто сказати про характер кризи, що породжує безробіття в українських умовах. Це не циклічна криза, відома з економіки капіталізму, що відбулася, і як би «сама по собі», що виводить її по витіканні деякого часу до фази підйому, у якій існує тільки фрикційне й обмежене структурне безробіття. У Україні масове безробіття породжується трансформаційною економічною кризою. Вона відбиває глибокі протиріччя умов переходу від командної економіки до ринкової і носить не циклічний, а головним чином структурний характер.
Причини безробіття:
1.завищення заробітної плати через законодавство, встановлення мінімальної заробітної плати.
2. Тиск профспілок під час укладання трудових угод.
3.Використання високої заробітної плати для підвищення ефективності праці.
Існує ряд видів безробіття:
1. Добровільне безробіття - працівник звільняється за власним бажанням, у зв'язку з незадовільною зарплатою, умовами праці.
2. Змушене безробіття - при скороченні обсягів виробництва.
3. Фрикційне безробіття - часовий період між звільненням з одного підприємства і найманню працівника на інше, переміщення від однієї професії до іншої. Найбільш інтенсивна в період упровадження нової технології.
4. Структурне безробіття - власне кажучи є поглибленням фрикційного безробіття. Відбувається при глобальних, структурних перебудовах, зміні взаємозв'язку між галузями, створенні нових пропорцій у міжгалузевому розподілі робочих місць.
5. Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна: неповна інформація про вакансії, завищена допомога по безробіттю, занижені податки на доходи.
6. Циклічне безробіття - викликане спадом виробництва під час промислової депресії. З переходом до пожвавлення ринку і по чому, безробітних стає менше.
7. Сховане безробіття - існує в адміністративне - командній економіці, характерне тим, що при 100% зайнятості людей зайняті на роботі не ефективно, або працює не повний робочий день.
8. Застійне безробіття - у будь-якому суспільстві існує прошарок людей, що не хочуть працювати - це так звані бомжі, злиденні.
Оптимальне безробіття визначається фахівцями, як безробіття, рівень їкого дорівнює природньому, нормальному.
80.Господарський механізм та його роль в системі регулювання суспільного відтворення. Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.
Разом з тим господарський механізм, як й економічні відносини, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудови — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.
Таким чином, даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх активної ролі щодо виробництва.
Необхідним компонентом господарського механізму висту' пають і організаційні структури, які віддзеркалюють рівень, внутрішню організацію елементів продуктивних сил суспільства, а також відповідний ступінь і конкретні форми суспільного поділу праці. Інакше кажучи, господарський механізм включає і сукупність організаційно-економічних відносин, і організаційно-управлінський аспект продуктивних сил.
Організаційно-економічні відносини виступають головною юнституюючою ознакою господарського механізму. Вони скла-іаються з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відособлення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці;
обміну засобами виробництва; менеджменту; грошового обігу;
ііноутворення; фінансів й кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо. Загалом, ці відносини виражаються господарською истемою організації й управління економікою на різних рівнях. осподарський механізм, будучи складною, багатоаспектною ка-егорією, не замикається лише рамками економічних відносин, Ю функціонують у сфері конкретних господарських дій і зв'яз-ів. Він інтегрує не тільки базисні відносини, але й певні елемен-і продуктивних сил і надбудови.
Отже, господарський механізм є найважливішим елементом юномічної системи. Виражаючи сутнісні риси економічних законів, взаємозв'язки в їистемі, механізм господарювання в той же час виступає як ін-їативна форма їх прояву. Це потрібно розуміти таким чином, на поверхні економічного життя механізм господарювання яв-собою сукупність організаційно-економічних форм, за допомогою яких держава здійснює функцію управління й регулювання економіки. Але з цієї точки зору механізм господарювання — це не проста сукупність організаційно-економічних форм (рядополо-женість елементів), а явище, що відображає взаємозв'язок між ними, взаємодію, взаємопереходи, тобто являє собою систему.
Розуміння механізму господарювання як системи організаційно-економічних форм не заперечує, а навпаки, доповнює уявлення про нього як про систему організаційно-економічних відносин. У даному разі йдеться про новий рівень його пізнання, де зміст механізму господарювання «просвічується» крізь призму форм його прояву. Визначаючи єдність організаційно-економічних відносин і форм їх прояву, тобто «змістовну форму», механізм господарювання у той же час має внутрішню специфічну логіку розвитку як з боку організаційно-економічних відносин, так і з боку оргнізаційно-економічних форм прояву. Організаційно-економічні відносини становлять зміст механізму господарювання, організаційно-економічні форми — спосіб існування, функціонування і розвитку всієї системи економічних відносин суспільства. В організаційно-економічних формах безпосередньо відбувається перетворення об'єктивних «сторін» механізму господарювання на суб'єктивні. Вони прямо вступають у взаємодію з матеріальними та особистими чинниками виробництва і їх удосконалення цілком визначається зміною останніх, що, в свою чергу, служить імпульсом розвитку організаційно-економічних відносин.
81.Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Державне регулювання виконує функцію створення та розвитку соціально-економічної інфраструктури, яка полягає у забезпеченні життєдіяльності галузей, які створюють загальні умови для функціонування економіки, сприяють суспільному відтворенню. Виконуючи функції централізованого регулювання, держава надає своїм заходам загального характеру. Всі вони однаковою мірою стосуються кожного з суб’єктів впливу. Планомірність необхідна для підтримання процесу відтворення у загальнонаціональному масштабі. Непрямі методи регулювання – фінансові та кредитні важелі, податки субсидії, зовнішньоекономічні та валютні заходи. Основні форми державного регулювання: короткострокове або емпіричне державне регулювання – комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом’якшення наслідків економічної кризи. Довгострокове державне регулювання – економічне програмування. Сьогодні це найбільш поширена і розвинена форма державного втручання в економічні та соціальні процеси, впливу на процес відтворення. Розрізняють кон’юктурне (спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання госп кон’юктурою) та структурне програмування (форма економічного регулювання – науково обґрунтовані плани економічного та соціального розвитку). Директивне планування – владні структури визначають економічні потреби та забезпечують реалізацію планів.
- Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- 18. Механізм дії і використання економічних законів.
- 21. Структура власності: типи, види і форми.
- 22. Відносини власності на фактори виробництва і характери їх поєднання. Права власності.
- 23. Тенденції розвитку відносин власності.
- 25.Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- 29. Виникнення і еволюція грошових відносин.
- 31. Грошовий обіг та його закони.
- 33.Прибуток як економічна економічна категорія.
- 34. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- 35.Інституціональні основи ринкової економіки.
- 36.Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти.
- 38. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- 39. Ринкова ціна: механізм формування та функції.
- 40. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- 43. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання.
- 45. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- 49. Роль ринкової інфраструктури у регулюванні ринкових відносин.
- 50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
- 52. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- 54.Роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- 56. Перетворення грошей у капітал.
- 57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.
- 58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.
- 59. Заробітна плата та її теорії.
- 60.Підприємництво в аграрній сфері.
- 61. Земельна рента та її форми.
- 62.Економічне зростання: типи і фактори.
- 63. Нтр та її роль в економічному зростанні.
- 64. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- 65. Економічні функції держави та їх класифікація.
- 66. Суспільний продукт(с.П.): форми та методи обчислення.
- 67. Суть і види економічного відтворення.
- 70. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Характеристика тіньової економіки в Україні.
- 75. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- 77. Економічні кризи та їх причини.
- 78. Теорія зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
- 79. Безробіття: причини, види, форми. Ситуація, коли попит на робочу силу більший за її пропозицію, означає нестачу, дефіцит робочої сили з усіма його наслідками.
- 82.Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
- 85. Концентрація і централізація виробництва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
- 94. Необхідність ринкової трансформації економіки України.
- 95.Світове господарство: його суть та структура.
- 97.Міжнародна економічна інтеграція.
- 97.Міжнародна економічна інтеграція.
- 98.Міжнародні валютно-фінансові організації.
- 100. Економічні аспекти глобальних проблем.