3.Сучасна агропромислова інтеграція та агропромисловий комплекс

(АПК)

У сучасних умовах розвитку світової економіки суспільство дедалі частіше наражається на проблему продовольчої безпеки, яка тією або іншою мірою стосується майже всіх країн світу. Гострота та масштабність продовольчої проблеми все більше залежить від ступеня розвитку агропромислового виробництва. В тих країнах світу, де сформувався чіткий поділ праці між сільським господарством і галузями промисловості, що забезпечують його виробничими ресурсами та переробляють вироблену ним сировину, де успішно функціонує агропромислове виробництво, розвиток якого чітко регулюється аграрною політикою держави, гострота продовольчої проблеми спадає, а сільське господарство та взаємопов’язані з ним галузі повністю підпорядковують своє виробництво попиту на продовольство та непродовольчі товари сільськогосподарського походження.

Науково – технічний прогрес обумовлює суттєві якісні зміни факторів виробництва в сільському господарстві: широке застосування системи машин, автоматизації виробничих процесів, біотехнологій, інформаційних технологій та комп’ютерної техніки, досягнень селекції та генетики, хімізації виробництва тощо. Отримують розповсюдження нові форми організації праці та виробництва.

Процес суспільного поділу праці сформував певну тенденцію взаємовідносин між сільським господарством і промисловістю, яка послідовно пройшла в своєму розвитку три етапи:

• І етап - переважання сільського господарства в його первинних примітивних формах;

• ІІ етап - інтенсивний розвиток промисловості й відносне відставання сільського господарства;

• ІІІ етап - інтенсивний розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства, перетворення його у виробництво індустріального типу.

В сучасних умовах спостерігається подальше поглиблення поділу праці. При цьому з одного боку має місце диференціація та спеціалізація галузей економіки, збільшення самостійних виробництв, поява нових видів послуг, а з іншого – об’єднання (інтеграція) різноманітних видів діяльності. Посилюються взаємозв’язки сільського господарства із взаємопов’язаними з ним галузями економіки, внаслідок чого розвивається агропромислова інтеграція.

Термін інтеграція походить від латинського integratio, що означає об’єднання в ціле будь-яких частин, возз’єднання, відновлення. Таким чином, агропромислова інтеграція є суттю процесу відновлення тих зв’язків, які мали місце між сільським господарством та промисловістю і згодом розмежувалися внаслідок суспільного поділу праці, але таке об’єднання нині відбувається не механічно, а на якісно новій основі за наявності відповідної матеріально-технічної бази як в аграрній, так і промисловій сфері.

Агропромислова інтеграція – це закономірний процес суспільного поділу праці, суть і зміст якого обумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил, ступенем впливу промисловості та сільського господарства на кінцевий продукт споживання. Суть агропромислової інтеграції полягає в тому, що вона уявляє собою об’єктивний процес об’єднання спеціалізованого, зв’язаного спільним виробничим циклом сільськогосподарського і промислового виробництва в єдину систему відтворення.

Агропромислова інтеграція – багатогранний процес, що проявляється в різноманітних формах. Найбільш простою її формою є виробництво сільськогосподарської продукції для торгових та промислових переробних підприємств згідно з укладеними угодами. На рівні підприємств, які є первинною ланкою суспільного виробництва агропромислова інтеграція проявляється у таких організаційних формах, як агропромислові підприємства, агрокомбінати, агрофірми, агропромислові об’єднання.

Поряд з цими первинними агропромисловими формуваннями функціонують регіональні агропромислові комплекси (на рівні областей, зон, районів). Вони охоплюють комплекс взаємопов’язаних галузей: сільське господарство окремого регіону, галузі, що забезпечують його засобами виробництва, надають послуги, переробляють, зберігають, доставляють до споживачів продукцію.

На рівні національних економік агропромислова інтеграція базується на масштабному інтеграційному процесі – формуванні агропромислового комплексу країни (АПК). Як економічна категорія агропромисловий комплекс країни виражає сукупність виробничих відносин між сільським господарством і зв’язаними з ним галузями, що переробляють сільськогосподарську сировину, доводять її до споживачів та постачають сільському господарству засоби виробництва. Підприємницька діяльність в АПК має здійснюватись таким чином, щоб забезпечити економічні інтереси всіх суб’єктів, що входять до складу АПК. Це можливе за наявності певної його структури.

Аналіз розвитку АПК та його складу найчастіше здійснюється за функціонально-галузевою структурою, під якою слід розуміти сукупність взаємопов’язаних галузей і видів діяльності, що виконують певні функції та інтегруються в рамках АПК для досягнення кінцевих цілей в системі міжгалузевих зв’язків. Схематично функціонально – галузева структура АПК представлена на рисунку 1.

І сфера

ІІ сфера

ІІІ сфера

виробнича

соціальна