Економічна рівновага і циклічність

Як свідчить світовий досвід, ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляційними процесами, розквіт змінюється кризами і депресією. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги, як виявилось, відбуваються у певній логічній послідовності та з певною періодичністю. Так, перша економічна криза капіталістичної економіки виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 років (1836-1837, 1847-1848, 1857 і т. п.). Кризи Х1Х ст., що мали світовий характер, датуються 1886, 1873, 1890 рр. Це дає підставу розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку.

Циклічність – це специфічна форма ринкової економіки. У звязку з цим економічна криза несе в собі як руйнівну, так і конструктивну функцію. За висловом Й. Шумпетера, криза є “конструктивною руйнацією”.

Криза є необхідною ланкою економічного оновлення, інструментом формування нової, (порівняно з попереднім розвитком) системи структурних звязків, однією з найважливіших умов самовдосконалення господарського механізму.

У теорії економічного циклу важливе місце посідає проблема економічної рівноваги. Рівновага і економічна криза – діалектично повязані протилежності, які не існують відокремлено одне від одної. Економічна рівновага є невідємним атрибутом циклічності, тим, без чого циклічний розвиток, як розвиток взагалі, неможливий.

За своїм змістом поняття “економічна рівновага” означає такий стан економіки при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит та пропозиція, матеріально-речові та фінансові результати, фактори виробництва і його результати).

В ринкових системах урівноваження досягається завдяки ринковому механізму через встановлення відповідних пропорцій. Рівновага відбиває внутрішній стан ринкової системи, яка самоупорядковується.

За визначенням П.Самуельсона, рівновага – це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану в дію автоматично включаються сили, які намагаються відновити порушені структурні звязки.

Автоматичним механізмом самонастроювання економічних звязків є механізм досконалої конкуренції, що не зазнає дії монополії. Отже, економічна рівновага є конкурентно-ринковою. Умовами її формування є такі:

По-перше, функціонування на ринку економічно самостійних субєктів;

По-друге, можливість еластичного використання виробничих ресурсів і вільне ціноутворення;

По-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності;

По-четверте, наявність розвиненої ринкової інфраструктури.

Система економічної рівноваги багаторівнева за своїм змістом. В економічній теорії розрізняють рівновагу обміну, виробництва, розподілу і споживання. У сукупності ці підструктури формують загальну систему економічної рівноваги процесу відтворення.

Стан економічної рівноваги не є статичним. Його структурні звязки динамічні, вони постійно наповнюються новим змістом, розвиваються. Ринкова рівновага є завжди відносною, перервною.

Отже, економічний розвиток може бути поданий як циклічний рух від рівноваги, що склалася до її порушення і далі до формування нової рівноваги на більш високому рівні – рівноваги більш високого порядку.

У теорії циклічності рівновага розглядається як вихідний стан економічної динаміки. При цьому враховується, що у тих випадках, коли структурні порушення відтворювальних звязків досягаються критичної величини, відбудова стану рівноваги здійснюється через економічні кризи. В цьому випадку економічні кризи виконують функцію специфічного інструменту насильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відбудови порушеної рівноваги.

Відновити порушену рівновагу можна не тільки насильницьким, кризовим, а й еволюційним шляхом, оскільки рівноваги можна досягти і на основі застосування засобів антициклічної політики держави.

Обєктивна зумовленість циклічної рівноваги економіки визначає неминучість наповнення економічної політики, здійснюваної як на мікро, так і на макрорівнях управління, антициклічним змістом. В звязку з цим, слід долати існуючі спрощені уявлення про те, що циклічність – властивість лише пройденого етапу розвитку економіки. Розвиток економічних процесів завжди і на всіх рівнях є перевним, тобто він органічно поєднує відмираючі старі виробничі структури і нові тенденції статики і динаміки, депресію та піднесення, що зароджуються.