§ 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники

Сучасна економічна теорія і світова практика господарюван­ня оцінюють результати функціонування економіки країн дво­ма способами: економічним зростанням і ефективністю су­спільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов’язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання — це розвиток національної еконо­міки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним при­ростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характери­зує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних ха­рактеристик господарської діяльності людини. Вона має бага- тоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та ок­ремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, ок­ремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний роз­виток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефек­тивність зовнішньоекономічних зв’язків та світового господарства.

Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність — це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об’єктивний про­цес функціонування економіки, що набув рис економічного за­кону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефек­тивності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зро­стання, який є характерним для економіки розвинутих країн.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).

Рис. 5.9. Види ефективності виробництва

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

У найзагальнішій методологічній формі економічна ефек­тивність суспільного виробництва визначається як співвідно­шення «результати — витрати» за формулою:

Ефективність Результати {сукупний продукт) виробництва                Витрати виробництва

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характе­ризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосо­вується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріало- віддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; еколого- ефективність (рис. 5.10).

З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.

Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відно­шення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зай­нятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих люди­но-годин за певний проміжок часу.

„ . Обсяг продукції Продуктивність праці =————-                 —                           . 129

Кількість працівників

5 Базилевич В. Д. Рис. 5.10. Показники економічної ефективності

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відно­шення національного доходу до середньої чисельності праців­ників, зайнятих у його створенні.

Продуктивність                       Національний дохід

суспільної праці Середня чисельність працівників

Трудомісткість — це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на ви­робництво одиниці продукції.

_                                         Вартість затрат живої праці

Трудомісткість =——————————————————- .

Вартість продукції

Фондовіддача — це показник, який характеризує ефектив­ність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розра­ховується як відношення вартості виробленої продукції до вар­тості основних виробничих фондів.

^ „ Вартість виробленої продукції Фондовіддача – —                                                                          —-          .

Вартість основних фондів

Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

^                                            Вартість основних фондів

Фондомісткість = -

Вартість виробленої продукції

Матеріаловіддача характеризує ефективність використа­них предметів праці, тобто показує, скільки вироблено про­дукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витраче­них матеріальних ресурсів.

. __               Вартість продукції

Матеріаловіддача -

Вартість матеріалів

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріа- ловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ре­сурсів на одиницю виробленої продукції.

Вартість матеріалів

Матеріаломісткість =—————————————- .

Вартість продукції

Капіталомісткість — це показник, близький до показни­ка фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту об­сягу виробленої продукції:

К0 =——- ,

° А<2

де Кя— капіталомісткість продукції; К — обсяг капіталовкладень; Д(? — приріст обсягу виробленої продукції.

Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визна­чати й ефективність природокористування суб’єкта господарю­вання за допомогою показника еколого-економічної ефектив­ності (Е) за такою формулою:

Е =Е0-(А + В + С),

де Е0— загальноекономічний ефект суб’єкта господарювання; А — вартість природоохоронних заходів; В — втрати від пошко­дження природного середовища; С — вартість природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності підприємства. Для визначення його ефективності в цілому з урахуванням одночасного впливу всіх факторів вироб­ництва застосовується інтегральний показник ефективності, який розраховується за формулою

і————– 5———–

Р + М + у Ф

де ? — ефективність виробництва; П — обсяг виробленої продукції; Р — затрати робочої сили (живої праці); М — витрати матеріалів; Ф — витрати основних виробничих фондів; у — коефіцієнт переве­дення витрат одноразових вкладень в основні фонди.

Вона характеризує зв’язок між кількістю одиниць ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, та одержаною кількістю будь-якого продукту (результату діяльності). Більша кількість продукту, отримана за певного обсягу витрат, означає підвищен­ня ефективності. Менший обсяг продукту за певної кількості витрат вказує на зниження ефективності.

Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.

По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-тех- нічних заходів і загальної результативності виробничо-госпо- дарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.

По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають най­кращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування ви­робничих потужностей, підвищення якості й оновлення асор­тименту продукції тощо.

У зарубіжній науковій літературі економічне поняття «ефек­тивності» тісно пов’язане також з альтернативним вибором ви­користанням ресурсів. За такого підходу ефективність розгля­дається як відношення того, що підприємство справді виробляє (реалізує), до того, що воно могло б зробити (реалізувати) за на­явних ресурсів, знань і можливостей. У такому випадку альтер­нативою виступає вибір різних видів діяльності, а в основу оці­нки ефективності покладена порівняльна перевага між отрима­ним і упущеним прибутком. Останній уособлює дохідні види діяльності, від яких підприємству, зважаючи на різноманітні причини, довелось відмовитись. При цьому може бути дві при­чини неефективної діяльності підприємства. Перша — зайві витрати (велика кількість відходів), друга — неефективна сис­тема їх вибору і розподілу, коли ресурси неправильно розподі­лені між різними типами діяльності.

Показники соціальної ефективності виробництва

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті по­треби кожної людини (рис. 5.11).

Показники соціальної ефективності виробництва Розмір ВВП    Частка фонду    Рівень життя    Якість життя та НД на душу    споживання    населення    населення, населення    вНД         або ІРЛ Рис. 5.11. Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.

Він визначається рівнем фактичного споживання матеріаль­них і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім’ю, а також його відповідністю національному соціальному стандар­ту — прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору про­дуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України прожитковий мінімум на 2005 р. на одну особу встановлено в обсязі 423 грн на місяць. Це соціальний орі­єнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат.

Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:

—  обсяг реального ВВП на душу населення;

—  середню тривалість життя;

—  рівень грамотності населення;

—  середню тривалість навчання в країні.

Ці чотири стандарти (ІРЛ) використовуються у світовій практиці експертами ООН для встановлення відповідності рівня життя, освіченості і довголіття країни міжнародним стан­дартам.

Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-еко- номічної ситуації в країні розраховують й інші показники:

—  рівень мінімальної погодинної заробітної плати;

—  рівень безробіття;

—  межу бідності;

—  коефіцієнт народжуваності;

—  рівень охорони здоров’я;

—  рівень фізичного розвитку людини;

—  якість і комфортність житла;

—  тривалість робочого тижня;

—   кількість вільного часу та наявність можливостей його раціонального використання;

—  умови праці та її безпеки;

—  ступінь розповсюдження засобів зв’язку та комунікацій;

—  стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв’язок. Економічна ефективність є матеріа­льною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робі­тників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефектив­ності суспільного виробництва.