Методичні рекомендації до практичного заняття

Поділ витрат на постійні і змінні дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів проектних і планових рішень. При цьому слід виділити поняття критичного обсягу (Вкр). Критичний обсяг випуску певної продукції у натуральному вимірі або вартісній оцінці - це точка, вище якої виробництво стає рентабельним. Його можна обчислити у натуральному виразі за формулою:

В_кр × С_зм + С_пост = Ц × В_кр (5.144)

Звідси: В_кр.нат.= , (5.145)

де В_{кр. нат.} - критичний обсяг виробництва у натуральному виразі;

С_зм - змінні витрати на одиницю продукції;

С_пост - постійні витрати за розрахунковий період;

Ц - ціна одиниці продукції.

У вартісній оцінці критичний обсяг продукції визначається за формулою:

В_кр.рп = , (5.146)

де В_кр.рп - мінімальний обсяг виручки від реалізації продукції, при якому рівень рентабельності стає більшим від 0,00%;

С_пост - сума умовно-постійних витрат;

С_зм - сума змінних затрат;

РП - обсяг виручки від реалізації продукції.

З метою розрахунку мінімального продажу нової продукції, точку беззбитковості можна визначити за формулою:

В_кр.рп = , (5.147)

де С_зм - змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.

На критичний обсяг продукції впливає ряд факторів:

1. Зміна постійних витрат. При виконанні задач, необхідно порівняти критичний обсяг продукції до і після збільшення (зменшення) постійних витрат на підприємстві.

2. Зміна питомих змінних витрат, наприклад, зміна цін на сировину.

Зміну критичного обсягу продукції (В_кр) під впливом змінних витрат можна визначити за формулою:

В_кр.зм = С_пост × , (5.148)

де Ц - ціна одиниці продукції;

С^1,2_зм - відповідно питомі змінні витрати у розрахунковому періоді.

4. Зміну цін на критичний обсяг можна визначити за формулою:

В_кр.ц.= С_пост × (5.149)

Прибуток - це одна з форм вартості додаткового продукту, яка виступає як різниця між продажною ціною товару та витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворювання і стимулювання працівників.

Походження прибутку зв’язано з отриманням валового доходу підприємства від реалізації продукції за цінами, що складаються на основі попиту і пропозиції.

Валовий дохід підприємства - це виручка від реалізації продукції, за вирахуванням матеріальних витрат, яка представляє собою форму чистої продукції підприємства і включає оплату праці та прибуток,

Планування прибутку полягає в розрахунку балансового і чистого прибутку. В умовах функціонування ринкової економіки економічний прибуток є джерелом всіх фінансових ресурсів підприємства.

Балансовий прибуток включає в себе:

1. Прибуток від реалізації товарної продукції, робіт і послуг. Його можна розрахувати двома методами:

1.1. Методом прямого розрахунку як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та реалізацію. Вона є однією з форм вартості додаткового продукту, створюваного на підприємстві:

n

П_рп =  (Ц_і - С_і) × В_і, (5.150)

і=1

де Ц_і, С_і - оптова ціна підприємства і собівартість одиниці продукції;

В_і - обсяг випуску продукції і-го виду;

n - номенклатура виготовленої продукції.

1.2. Пофакторним методом (враховується вплив на величину прибутку таких факторів, як ріст обсягу продукції, зниження її собівартості, зміна цін, зміна асортименту і тощо).

Послідовність розрахунку по даній методиці буде у визначенні впливу на прибуток чотирьох головних факторів, тобто:

1.2.1. Вплив обсягу реалізованої продукції:

П_в = , (5.151)

де В_п - плановий обсяг продукції (тис. грн.);

В_ф - фактичний обсяг реалізованої продукції (тис. грн.);

П_ф - фактичний прибуток (тис. грн.).

1.2.2. Вплив зміни цін на продукцію:

П_ц = (Ц_п - Ц_ф) × В_ф, (5.152)

де П_ц - зміна обсягу прибутку за рахунок цін (тис. грн.);

Ц_п - планові ціни;

Ц_ф - фактична ціна на продукцію;

В_ф - фактичний обсяг продукції по асортименту.

1.2.3. Вплив зміни асортименту продукції:

П_ас = , (5.153)

де П_ас - зміна прибутку за рахунок зміни асортименту продукції;

R_п - рентабельність виробів, що плануються до випуску;

R_ф - рентабельність фактично випущених виробів;

П_ф - сума прибутку, фактично одержаного за певний період.

1.2.4. Вплив зниження собівартості:

П_с= (с_ф - с_п) × В_ф, (5.154)

де П_с - зміна суми прибутку за рахунок зниження собівартості;

с_ф, с_п - відповідно фактична та планова собівартість одиниці продукції;

В_ф - обсяг фактично реалізованої продукції у звітному році у натуральному вимірі.

1.2.5. Загальна зміна суми прибутку П (на базі пофакторного методу):

П=П_в + П_ц + П_ас + П_с (5.155)

2. Прибуток від іншої реалізації - це прибуток від реалізації продукції або послуг непромислових господарств, які числяться на балансі підприємства; доходи від реалізації товарно-матеріальних цінностей, які не брали участь у виробничому процесі.

Розраховується даний прибуток аналогічно, як і прибуток від реалізації товарної продукції.

3. Позареалізаційний прибуток (збитки) включає в себе прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації цінних паперів (акцій, облігацій), штрафи, що сплачують інші підприємства за порушення договірних зобов’язань. Сума цього прибутку (збитку) визначається, виходячи із її частки в прибутку від реалізації товарної продукції у звітному році.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів, залежно від охоплення останніх, може обчислюватися як рентабельність:

• виробничих фондів;

• сукупних активів;

• власного (акціонерного) капіталу.

1. Рентабельність виробничих фондів (R_ф) відображає ефективність використання авансованих підприємством фондів, обчислюється за формулою:

R_ф = , (5.156)

де П - загальний (валовий) прибуток підприємства за рік, тис. грн.;

Ф+НОК - середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік, тис. грн.

2. Рентабельність сукупних активів (R_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

R_а = × 100, (5.157)

де К_а - середня сума активів балансу підприємства, тис. грн.

3. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (R_в) показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

R_в = , (5.158)

де П_ч - чистий прибуток за вирахуванням сплати процентів за кредит, тис. грн.;

К_в - власний капітал, тис. грн.

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за мінусом всіх боргових зобов’язань. Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

4. Рентабельність виробництва продукції на підприємстві визначається за формулою:

R_рп = , (5.159)

де П_рп - прибуток від реалізації за певний період, тис. грн.;

С_рп - повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Цей показник характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції.

5. У багатономенклатурному виробництві визначається рентабельність окремих її різновидів (R_і):

R_і = , (5.160)

де Ц_і, С_і - відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу, грн.

Прибуток і рентабельність, як основні показники фінансових результатів, не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни.

Фінансовий стан підприємства відображає всі сторони його виробничо-торгівельної діяльності. Для цього за даними балансу здійснюється аналіз:

- дохідності (рентабельності);

- фінансової стійкості;

- фінансових коефіцієнтів;

- ліквідність балансу;

- ділової активності.

Джерелом інформації для розрахунку показників фінансового стану є бухгалтерський баланс, додаток до нього, статистична та оперативна звітність.

Розрахунок показників рентабельності був розглянутий вище.

За результатами розрахунків фінансової стійкості необхідно зробити висновки щодо платоспроможності і ліквідності підприємства.

Одним з найважливіших показників фінансової стійкості підприємства є показник ліквідності (спроможність підприємства платити по своїм короткостроковим зобов’язанням).

Система показників ліквідності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості (k_ал)):

k_ал = , (5.161)

де К_ал - поточні активи високої ліквідності (ІІІ розділ активу балансу);

К_бк - короткострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу).

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (k_пл):

k_пл = , (5.162)

де К_ап - поточні активи підприємства (ІІ розділ активу балансу + ІІІ розділ активу балансу).

Нормальними значеннями для цього показника є співвідношення від 2 : 1 до 3 : 1, якщо ці відношення нижчі ніж 1 : 1, то можна казати про високий фінансовий ризик.

При цьому необхідно знати, яка частина джерел власних коштів вкладена в найбільш маневрені активи. Це відношення характеризує коефіцієнт маневреності (k_м):

k_м= , (5.163)

де К_{оборот.} - оборотний капітал, який визначається як різниця поточних активів і короткострокових зобов’язань (поточні активи - підсумок р ІІ + підсумок р ІІІ активу балансу).

Звичайно підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи перевищують його зовнішні зобов’язання. Таким чином, чим більше загальні активи перевищують зовнішні зобов’язання, тим вищий ступінь платоспроможності, яка визначається за формулою:

k_зб = , (5.164)

де k_зб - коефіцієнт забезпечення боргів;

К_в - власний капітал, тис. грн.;

К_б - боргові зобов’язання підприємства.

Вважається, що нормальним є співвідношення 2 : 1, при якому 33 % загального фінансування здійснюється за рахунок позичених коштів.

Ступінь заборгованості (k_заб) обчислюється шляхом поділу боргових зобов’язань на активи підприємства:

k_заб = , (5.165)

де К_б - боргові зобов’язання підприємства, тис грн.;

К_а - сукупні активи підприємства, тис. грн.

Якщо k_заб  0,5, то сильно зростає ризик щодо сплати боргів.

Фінансове положення підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, на скільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками, як середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості та оборотності товарно-матеріальних запасів. Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості застосовується формула:

k_дз= , (5.166)

де k_дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

РП - виручка від реалізації продукції, тис. грн.;

- середня дебіторська заборгованість (тис. грн.), яка визначається:

= , (5.167)

де Д_зп, Д_зк - дебіторська заборгованість на початок і кінець періоду.

Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою:

Т_дз = , (5.168)

де Т_дз - середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, дні;

К_дз - заборгованість покупців (дебіторська заборгованість), тис. грн.;

Т - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік - 360, квартал - 90);

РП - обсяг продажів за розрахунковий період, тис. грн.

Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта.

Середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам визначається співвідношенням:

Т_кз = , (5.169)

де Т_кз - середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;

К_кз - заборгованість підприємства постачальникам, тис. грн.;

В_зак - обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період, тис. грн.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (k_кз) визначається за формулою:

k_кз = , де - середня кредиторська заборгованість.