1. Предмет економічної теорії

Основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво матеріальних благ, тобто процес взаємодії людини з природою з метою задоволення певних потреб.

Виробництво завжди носить суспільний характер, люди в процесі праці діють не ізольовано, а спільно, групами. Між ними виникають виробничі відносини. Сукупність цих відносин визначає економічну структуру суспільства, його реальний базис і охоплюють чотири фази: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл, споживання.

Безпосередньо виробництво - це процес поєднання, привласнення економічних ресурсів та їх цілеспрямованого використання для виготовлення благ, які задовольняли б потреби окремих людей і суспільства.

Обмін - відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів. Цей рух відбувається за участі грошей.

Розподіл - це відносини, які пов'язані із розподілом засобів праці, робочої сили, що відображає форми поділу праці, а також вироблених благ між учасниками суспільного виробництва.

Споживання - це процес задоволення потреб, як особистих так і виробничих. Виробництво виникло, існує, розвивається саме заради задоволення різноманітних людських потреб.

Таким чином, економічні відносини - це відносини між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ. Ці відносини - поняття абстрактне, теоретичне. У реальному житті об'єктивну необхідність в матеріальних і духовних благах для забезпечення життєдіяльності людини і суспільства відображають економічні потреби.

Економічні потреби людини і суспільства необмежені і невгамовні. Ресурси, які використовуються у виробництві товарів і послуг для задоволення цих потреб, обмежені або рідкісні.

Потреба - це відчуття нестачі, необхідності у певних речах або послугах. Потреби залежать від багатьох чинників: статі людини, місця проживання, рівня доходів, стану здоров'я, професії, віку, освіти, національності та ін. Американський вчений А. Маслоу дав таку ієрархію потреб:

- фізіологічні потреби (їжа, вода, одяг, житло, товари побуту);

- потреби у безпеці (потреби захисту від злочинців, від злиднів);

- соціальні потреби ( спілкування з людьми, любов, дружба);

- повага (повага інших, самоповага, визнання);

- самореалізація (реалізація своїх можливостей, здібностей).

У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів. Інтерес (лат. іntеrtssе – мати поважне значення) це форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до її задоволення. Економічні інтереси -усвідомлене прагнення економічних суб'єктів задовольнити певні потреби, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. До суб'єктів економічних інтересів відносять окремі індивіди, домогосподарства, колективи, групи людей, державу, суспільство в цілому. Об'єктами економічних інтересів виступають економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Під економічними ресурсами розуміють усі природні, та виробленні людиною ресурсі, які можуть бути використані в процесі створення товарів та послуг. До економічних ресурсів відносять:

- природні ресурсі (земля, її надра, водоймища, леей);

- інвестиційні (засоби виробництва);

- трудові (населення працездатного віку);

- розум, талант, здібності, ризик, ощадливість, новаторство. Залученні у виробничий процес економічні ресурсі називають факторами виробництва. Це - земля, капітал, праця, підприємництво.

Таким чином, є потреби людства, які необмежені і є ресурсі, які обмежені. Треба визначити, як потрібно ефективно використовувати обмежені ресурси, щоб максимально задовольнити необмежні потреби людей. Цю задачу виконує економічна теорія.

Предметом економічної теорії є економічні відносини виробництва, обміну, розподілу і споживання між людьми у процесі використовування обмежених ресурсів для задоволення необмежених людських потреб.

У економічної літературі існують різни погляди на предмет економічної теорії. Це пояснюється тим, що продуктивні сили динамічні, економічні відносини постійно змінюються і кожне наступне покоління по-своєму уявляє власні проблеми.