Підприємство як основна ланка ринкової економіки.

Розвиток підприємництва відбувається шляхом створення та функціонування певних організаційно-правових форм. Основною ланкою ринкової економіки є підприємство (фірма).

Правові основи створення та функціонування підприємств містяться в Господарському Кодексі України. Підприємство (фірма) – самостійно господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково - дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство є самостійним суб’єктом господарювання, має реквізити юридичної особи (назву, печатку, самостійний баланс, рахунки в банківських установах) та реалізує власні інтереси з метою досягнення певного ефекту (одержання прибутку або досягнення соціального ефекту).

Згідно з Законом України підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Як організаційний суб’єкт господарювання підприємство (фірма) виконує наступні функції:

1) господарські або виробничо - технологічні, які зводяться до найбільш ефективного використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів;

2) економічні – полягають у здійснені управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання угод, розподілу доходів, визначення ринків, прибутку тощо.

3) соціальні – поліпшення умов праці та відпочинку працівників підприємства, надання співробітникам допомоги і пільг, благодійна діяльність.

На підприємстві здійснюється процес безпосереднього поєднання основних факторів виробництва – праці та капіталу, результатом якого є вироблені товари та надані послуги.

Всі підприємства мають такі спільні ознаки:

• виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств);

• організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

• фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, порядок розподілу прибутку, форми стимулювання праці, системи планування та обліку).

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу. Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства або в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства можуть бути: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход). Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник підприємства згідно з статутом підприємства та чинним законодавством. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство може зупинити свою діяльність у випадку його ліквідації і реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), що здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, за участю трудового колективу, за рішенням суду.

Згідно з Законом України «Про банкрутство», якщо підприємство неспроможне своєчасно виконати свої зобов’язання перед кредиторами або бюджетом, воно визначається банкрутом та припиняє свою діяльність. Крім того, діяльність підприємства може бути припинена у таких випадках: якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності; якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в т.ч. казенне підприємство.

Класифікація підприємств:

1. За метою і характером діяльності:

• комерційні

• некомерційні

2. За формою власності та майна:

• приватні

• колективні

• державні

• комунальні

• спільні

3. За належністю капіталу:

• національні

• закордонні

• змішані (спільні)

4. За правовим статусом господарювання:

• одноосібні (індивідуальні)

• кооперативні

• орендні

• господарські товариства (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства)

5. За функціональним видом діяльності:

• промислові

• аграрні

• будівельні

• транспортні

• торгово-посередницькі, лізингові, інвестиційні, страхові, виробничі тощо.

6. За територіальною цілісністю:

• головні (материнські)

• дочірні – юридично самостійне організаційне утворення, яке здійснює комерційні операції і має власний звітний баланс. Його діяльність чітко контролює материнська компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій.

• асоціаційні – самостійне підприємство, яке не підконтрольне головній фірмі, що володіє контрольним пакетом акцій.

• філії – не має юридичної та економічної самостійності, весь акціонерний капітал належить материнській компанії.

7. За розміром підприємства і чисельністю працівників:

• малі

• середні

• великі

Малі підприємства законодавчо визначаються чисельністю зайнятих в них працівників, кількість яких не перевищує:

• у промисловості та будівництві – 200 чол.;

• в інших галузях народного господарства 50 чол.;

• у науці – 100 чол.;

• у галузях невиробничої сфери – 25 чол.;

• у сільському господарстві – не більше 50 чол.;

• і роздрібній торгівлі – 15 чол.

8. За ступенем концентрації капіталу: асоціації, корпорації, холдинги, консорціуми, трести, синдикати, картелі, концерни.

Приватне підприємство – підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи з правом найму робочої сили.

Колективне підприємство – засноване не власності трудового колективу підприємства.

Комунальне підприємство – засноване на власності відповідної території громади.

Державне підприємство – засноване на державній власності. Різновидом державних підприємств є казенні підприємства – засновані на державній власності, функціонують в сферах виробництва, де існують лише державні підприємства та понад 50% продукції є суспільно необхідною або замовляється державою.

Спільне підприємство – засноване на поєднанні майна і підприємницької діяльності різних власників, в тому числі іноземних.

Одноосібне (індивідуальне) підприємство – засноване на приватній власності однієї фізичної особи, яка несе повну відповідальність за результати своєї діяльності.

Кооперативне підприємство – засноване шляхом об’єднання майна фізичних та (або) юридичних осіб для здійснення спільної підприємницької діяльності.

Господарські товариства (партнерства) – форма організації підприємства, заснована на об’єднання капіталу, прав та відповідальності засновників. Розрізняють таки види господарських товариств: товариства з обмеженою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства, акціонерні товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю – підприємство, що формується за рахунок майнових та грошових внесків засновників, має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Кожен учасник (засновник) несе відповідальність лише в межах своєї частки.

Повне товариство – господарське товариство, засновники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за результати діяльності підприємства всім своїм належними майном.

Командитне товариство – товариство, що об’єднує учасників, які відповідають в межах свої вкладів та учасників, які ризикують всім своїм майном.

Акціонерне товариство (корпорація) – форма об’єднання капіталів учасників, за рахунок яких створюється статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Кожен учасник несе відповідальність за зобов’язаннями майном підприємства та мають право на одержання доходу від акцій у формі дивідендів.

Залежно від характеру розповсюдження акцій акціонерні товариства поділяють на закриті (ЗАТ) та відкриті (ВАТ). Акції закритого акціонерного товариства не надходять у вільний продаж і розповсюджуються переважно серед працівників підприємства. Акції відкритого акціонерного товариства вільно купуються та продаються на фондовому ринку.

В залежності від ступеня концентрації капіталу підприємства об’єднують в асоціації, корпорації, холдинги, концерни, консорціуми, трести.

• асоціації – договірні об’єднання, створені для постійної координації діяльності її учасників, які зберігають свою юридичну та господарську самостійність;

• корпорації – договірні об’єднання господарюючих суб’єктів, які утворюються на основі їх інтеграції, переважно за галузевим принципом з централізацією управління та делегуванням окремих повноважень учасникам;

• холдинги – організаційна структура, яка володіє контрольним пакетом акцій інших товариств з метою фінансового контролю їх діяльності;

• фінансово-промислові групи – добровільні договірні об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних сфер діяльності на чолі з банком. Мета таких об’єднань – ефективне використання капіталу всіх підприємств;

• концерни - статутні об’єднання, до складу яких входять різнопрофільні організації – промисловості, транспорту, торгівлі, банків, наукових організацій тощо на основі повної фінансової незалежності один від одного;

• консорціуми - тимчасові об’єднання промислового і банківського капіталу, що створюються для досягнення певної мети;

• синдикат – форма об’єднання організаційних структур картельного типу, основною метою якого є усунення конкуренції у сфері збуту і закупівлі матеріально-технічних засобів та надання виробничих послуг;

• картель – союз підприємств або об’єднань, які контролюють у межах певного адміністративного регіону ринки збуту продукції, послуг та ціни на них;

• трести – монополістичні об’єднання підприємств, форма комбінації комерційної діяльності окремих підприємств в єдиний виробничо-господарський комплекс, внаслідок чого частково втрачається їх господарська та комерційна самостійність (на принципах акціонерних товариств).