Методичні рекомендації до самостійної роботи

Управління підприємством є особливим видом діяльності, спрямованої на ефективне функціонування суб'єктів господа­рювання. При цьому застосовуються різноманітні засоби і мето­ди впливу на усі процеси, що відбуваються на підприємстві.

Основоположником управління вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор (1856-1915). Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила докорінно змінити організацію й управління, а значить, – і ефективність виробництва. Сьогодні у світовій практиці використовують три інструменти управління: ієрархію, культуру і ринок.

Ієрархія передбачає чіткий поділ функцій у керованій системі, підпорядкування управлінських ланок за принципом ієрархічного ланцюга, безумовне виконання «вказівок зверху», пряму відповідальність перед вищою ланкою. Ієрархія є характерною для адміністративно-командної економіки.

Для досягнення будь-якої мети мають бути сформульовані цілі окремих рівнів управління на підприємстві, окремих структурних підрозділів. Такі цілі мають бути взаємоузгодженими між собою івідповідати таким вимогам:

1) мають охоплювати усі сфери діяльності підприємства;

2) мають періодично переглядатись з метою узгодження внутрішніх можливостей підприємства з мінливими зовнішніми умо­вами;

3) мають забезпечувати концентрацію ресурсів і зусиль;

4) має бути зв'язок між коротко- і довгостроковими цілями;

5) мають бути функціональними, щоб забезпечити трансформацію цілей вищого рівня у конкретні завдання для нижчих рівнів.

Функції управління:

1. вивчення потреб споживачів та закономірностей їхнього формування;

2. зіставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами;

3. планування діяльності трудових ко­лективів;

4. організація спільної праці всіх суб'єк­тів виробничого процесу;

5. мотивація до спільних погоджених дій;

6.контроль за результатами діяльності.

Принципи управління – це певні засади і правила, якими керуються менеджери в процесі управлінської діяльності. Практично принципи управління реалізуються у сукупності нормативів, правових і моральних норм, соціально – психоло­гічних настанов та ін.

Серед сучасних принципів управління можна виділити:чіткий поділ праці, додержання дисципліни і порядку, повноваження і відповідальність, використання мотивації високопродуктивної праці, забезпечення рівної справедливості для всіх, впевненість у постійності і стабільності роботи, дотримання взаємовідносин з працівниками відповідно до ієрар­хічного ланцюга, заохочення ініціативи, цільової сумісності і зосередження, ефективності управління.

Для досягнення поставлених перед працівниками використовують наступні методи управління, які можна поєднати у такі групи: економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні.

Організаційна структура управління – це взаємовідносини підзвітності учасників управлінського процесу, включаючи лінії владних повноважень, відповідальності за прийняті рішення, число рівнів ієрархи, а також розроблення системи ефективної координації діяльності підрозділів і окремих працівників.

У загальному вигляді, організаційні структури управління підприємством поділяються на дві великі групи залежно від особливостей, які покладено в основу їх побудови:

1) вертикальна структура;

2) департаменталізація.

Особливостями вертикального типу організаційної структури є:

- спеціалізація на виконанні робочих завдань (поділ праці);

- командний ланцюг;

- владні повноваження ( лінійні і дорадчі).

Найбільш розповсюдженими вертикальними організаційними структурами управління підприємством є лінійна і лінійно – штабна, для яких характерними є перелічені вище особливості.

Департаменталізація (поділ на відділи) є базою для групування окремих посад у відділи, а відділів – в організацію в цілому. Відповід­но до різного використання командного ланцюга в процесі форму­вання відділів виділяють шість основних підходів до розроблення ор­ганізаційної структури управління підприємством: функціональний, дивізіональний, матричний, командний, мережевий, множинний.

Відповідно до цих підходів розрізняють такі організаційні струк­тури управління підприємством, сформованих за принципом департаменталізації: функціональна структура, дивізіональна структура, матрична структура, командна структура, мережева структура.

Розглядаючи це питання, необхідно звернути увагу на основні недоліки та переваги кожної їз структур управління підприємством.

Розкриваючи зміст останнього питання теми, необхідно зазначити, що окрім внутрішніх органів управління підприємствами, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб'єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.

Тести

1. Управління підприємством – це:

а) особлива форма економічних відносин, що має свою логіку роз­витку, зміну і розвиток концепцій;

б) неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконан­ня функцій управління для досягнення мети господарської діяльності;

в) постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

2. Методи управління – це:

а) способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, що необхідні для досягнення цілей підприємства;

б) координація дій виробничого персоналу з виконання його функ­цій для досягнення мети господарської діяльності підприємства;

в) прийняття нових законодавчих актів, що регулюють діяльність підприємства.

3. Проектна структура управління – це:

а) структура управління комплексним видом діяльності, яка потре­бує забезпечення безупинного координуючого та інтегруючого впливу при жорстких обмеженнях щодо витрат, термінів і якості робіт;

б) тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкрет­ного комплексного завдання (розробки проекту і його реалізації);

в) структура, заснована на відокремленні великих автономних ви­робничо-господарських підрозділів (відділень, дивізіонів) і відпо­відних їм рівнів управління з наданням цим підрозділам опера­тивно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за кінцевий фінансовий результат.

4. Процес управління на підприємстві – це:

а) постійна систематична форма економічних відносин структур­них підрозділів підприємства, що має свою логіку розвитку;

б) неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досягнення мети господарської діяльності;

в) вплив вищого органу управління підприємства на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

5. Корпоративне управління – це:

а) відносини, які впливають на корпоративні права і обов'язки та засвідчують пайову участь у статутному капіталі;

б) система виборних та призначених органів, які здійснюють управ­ління діяльністю товариства, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можли­вого прибутку від усіх видів діяльності товариства в межах норм чинного законодавства;

в) механізм захисту інтересів акціонерів, контролю та регулювання фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

6. У світовій практиці використовуються такі інструменти управління:

а) ієрархія, культура, ринок;

б) політичні мотиви;

в) культура та економічне бачення;

г) демократичний централізм.

7. Якщо успіх фірми залежить від внутрішніх факторів, то концепцію управління нею називають:

а) ординалістичною;

б) раціоналістичною;

в) соціальною;

г) виробничою.

8. Виберіть з переліченого приклад найбільш вдалої, на ваш по­гляд, стратегічної мети підприємства:

а) зниження витрат на виробництво продукції за рахунок придбання сировини за зниженими цінами;

б) захоплення частини ринку за рахунок банкрутства основних конку­рентів;

в) створення потенційних можливостей для майбутнього розвитку під­приємства;

г) зміна співвідношення між попитом і пропозицією продукції в даному регіоні.

9. Не належить до функції управління підприємством:

а) вивчення потреб споживачів;

б) забезпечення стабільності політичної й економічної ситуації в державі;

в) планування діяльності підприємства та його окремих підрозділів;

г) контроль за результатами діяльності.

10. З наведених виберіть риси, характерні для сучасного управління:

а) перехід до управлінського раціоналізму;

б) розгляд підприємства як цілісної системи, що не залежить від зовнішніх впливів;

в) застосування ситуаційного підходу до управління;

г) перехід від стратегічного до середньо- і короткострокового плану­вання як однієї з основних функцій управління.

11. Методи управління поділяються на:

а) економічні, адміністративно-правові;

б) соціально-психологічні, правові;

в) економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні;

г) стимулюючі, заборонні, нормативні.

12. До основних рис адміністративно – правових методів не належать:

а) обов'язкове виконання вказівок вищих органів;

б) вплив на керований об'єкт шляхом прямих завдань, розпоряджень, наказів;

в) наділення керівника владними повноваженнями;

г) багатоваріантність виконання вказівок.

13. Залежно від особливостей побудови організаційні структури управління підприємством поділяються на:

а) вертикальна і горизонтальна;

б) внутрішня і зовнішня;

в) вертикальна і департаменталізація;

г) функціональна і лінійна.

14. Якщо спеціальні підрозділи при лінійних керівниках викону­ють дорадчі, а не розпорядчі функції, то така структура управління називається:

а) штабною;

б) функціональною;

в) лінійно – штабною;

г) матричною.