logo search
Primachenko_OYeT_Oporny_konspekt

2. Державний бюджет. Бюджетна система. Доходи і видатки бюджету

Центральне місце в системі державних фінансів належить державному бюджету. Державний бюджет являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону. Державний бюджет – головна ланка бюджетної системи. Він виражає економічні грошові відносини, що опосередковують процес утворення і використання централізованого фонду коштів держави, і затверджується Верховною Радою України як за закон. Доходи бюджету спрямовуються на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, зміцнення обороноздатності країни, на утримання органів державного управління, фінансову підтримку бюджетів місцевого рівня, на погашення державного боргу, створення державних матеріальних і фінансових резервів та інше.

Функції державного бюджету.

Фіскальна функція державного бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, частину доходів громадян, підприємств, установ для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходу.

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи, уряд здійснює стимулюючу політику, впливаючи на циклічні коливання економіки.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

- податки;

- власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності;

- платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;

- емісія грошей;

- продаж державного майна.

Структура бюджету країни характеризується не тільки складом доходів і видатків, але й будовою бюджетної системи.

Бюджетна система – сукупність усіх бюджетів країни у взаємодії, а отже, у взаємодоповненні, взаємопроникненні, взаємозапереченні. Бюджетна система залежить від державного устрою країни. Так, бюджетна система унітарних держав (Великобританії, Франції) складається лише з двох ланок - державного і місцевого бюджетів. До бюджетної системи федеральних держав входить ще третя ланка – бюджети членів федерації: у США – бюджети штатів, у Німеччині – земель, у Швейцарії – кантонів.

Бюджетна система України – це сукупність бюджетів різних рівнів:

- державного;

- бюджету автономної республіки Крим;

- обласних;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- міських бюджетів;

- районних;

- сільських та селищних.

За станом розрізняють державний бюджет:

- нормальний (збалансований), коли видаткова частина Держбюджету дорівнює доходній;

- дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

- профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит держбюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному разі він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Причини дефіциту Держбюджету:

  1. падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

  2. зменшення приросту національного доходу;

  1. збільшення бюджетних витрат на розвиток військово-промислового комплексу;

  1. значний сектор “тіньової економіки”, що уникає сплати податків;

  1. зростання витрат на утримання управлінського апарату;

  1. непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів.

Заходи щодо зниження бюджетного дефіциту:

1 конверсія;

2 перехід від фінансування до кредитування;

3 ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

4 скорочення витрат на управління державою;

5 зміна системи оподаткування;

6 підвищення ролі місцевих бюджетів;

7 зменшення видатків на фінансування військово-промислового комплексу, соціальних програм.

Розділяють бюджети:

Фактичний – відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет – відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет – показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетом.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визначений дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

- позики держави;

- грошово-кредитна емісія.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг.

Державний борг – це сума заборгованості держави перед кредитором.

Державний борг існує у двох формах:

  1. внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

  2. зовнішнього боргу перед іноземними країнами.

Вплив державного боргу на економіку:

  1. позитивний – у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, стимулює економічне зростання;

  2. негативний – витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу.

Держава, що вдається до запозичень, мусить управляти державним боргом. Управління державним боргом – це сукупність заходів держави, повязаних з вивченням конюктури на ринку позичкових коштів, випуском нових позик, з виплатою процентів по займам, проведення конверсій (зміна умов доходності) та консолідацій (зміни строків) займів, визначенням ставок випущених позик, строк дії яких скінчився.

Рефінансування державного боргу – це випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.