98.Міжнародні валютно-фінансові організації.
Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансових відносин між окремими державами зумовив появу міжнародних валютно-фінансових і кредитних організацій. Такі міжнародні організації — це інститути, створені за міждержавними угодами для регулювання міжнародних економічних відносин. Провідними з них є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
МВФ — це міжнародна валютно-кредитна організація, яку було створено на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Почав функціонувати з 1945 р. Нині до МВФ входить понад 160 держав світу. Згідно зі Статутом МВФ його основними ціллми е: сприяння розвитку торгівлі та валютного співробітництва; надання країнам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Капітал МВФ формується за рахунок внесків держав-членів відповідно до встановленої для кожної з них квоти, величина якої залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Так, на початок 90-х років квота СІЛА становила 19,62 %, далі йшли Німеччина і Японія (по 6,1), Франція і Великобританія (по 5,48 %) та ін. Квоту для Росії встановили на рівні 3 %, для України — 0,7 %.
Важливим напрямом діяльності МВФ є кредитування країн для врегулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості. Кредити МВФ поділяються на:
• звичайні кредити фонду, які надаються для подолання тимчасових труднощів платіжного балансу в рамках одного року (з перспективою подовження до 4—5 років);
• компенсаційні кредити, що їх надають для компенсації зменшення експортної виручки, яке сталося з причин, незалежних від країни-позичальника, терміном на 3—5 років;
• стабілізаційні кредити терміном до 3—5 років, які надаються для фінансування створення запасів сировини, що добувається в країні у разі несприятливої кон'юнктури на світових ринках.
МВФ здійснює і так зване розширене фінансування, що має цільове призначення — здійснювати структурну перебудову зовнішніх рахунків у разі серйозних порушень платіжного балансу. Погашення може відбуватися протягом 4—10 років.
При цьому кредитні операції здійснюються тільки з офіційними органами країн-членів МВФ: національними банками, казначействами, валютними стабілізаційними фондами.
Однією з форм міждержавного кредитного регулювання є створення спеціальних фондів запозичення ресурсів. Роль МВФ полягає у посередництві між країнами, які потребують коштів, і країнами-кредиторами та встановлення контролю над валютно-фінансовою політикою держави-позичальника.
З кінця 70-х років МВФ переорієнтував свою діяльність на вирівнювання платіжних балансів країн, що розвиваються, а з початку 80-х — на регулювання їх зовнішньої заборгованості. Відбулося підвищення ролі МВФ як координатора міжнародних кредитів і гаранта платоспроможності країн-боржників.
Слід зауважити, що МВФ пов'язує надання кредитів країнам-членам з умовами проведення ними відповідних змін в економічній політиці. Відмова країни виконувати умови МВФ практично закриває їй доступ до світового ринку капіталів. У той же час невелика позичка фонду надає країні можливість отримати більший кредит у банках.
Поряд з МВФ в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин важливу роль відіграє й інша організація, зв'язана бретгон-вудськими угодами 1944 і 1945 рр. — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Цей банк разом зі своїми двома філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) та Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) — входить до структури Світового банку. До нього також належить Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.
Основна мета діяльності МБРР — сприяння країнам-членам у розвитку їх економіки через надання довгострокових позичок і кредитів, націлених на реалізацію програм, що сприяють структурній перебудові країн-позичальниць, а також сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримці платіжних балансів. Позички надаються як державним, так і приватним підприємствам, але за наявності гарантій урядів відповідних країн. При цьому банк вимагає обов'язкового надання інформації про фінансовий стан країни-позичальника, об'єктів, що кредитуються, а представники МБРР періодично обстежують ці об'єкти. Найбільша частина його кредитів спрямовується у галузі інфраструктури: енергетику, транспорт, зв'язок. Банк надає позички приблизно на 15млрддол. щорічно, процент за користування береться на рівні ставок фінансового ринку.
У 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), метою якого є сприяння ринковим реформам у країнах Центральної та Східної Європи. Засновниками банку виступило 40 країн, а також дві міжнародні організації – Європейське економічне співробітництво і Європейський інвестиційний банк. ЄБРР має відігравати роль стимулятора для залучення капіталу в галузі інфраструктури країн Європи з перехідною економікою. Надаючи кредити, банк допомагає західним промисловцям зважитися на необхідний ризик освоєння ринків у цьому регіоні, в т. ч. на пострадянському просторі.
99.Необхідність і методи державного регулювання зовнішьно-економічної діяльності. Розмаїття галузевої та відтворювальної структури, різниця темпів економічного зростання й динаміки циклу, рівнів суспільної продуктивності праці спричинили необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Поступово склалися головні форми такого регулювання. Насамперед існує матеріальна основа економічної діяльності держави у вигляді значного за масштабами державного сектора у сфері виробництва і центральних фондів перерозподілу національного доходу. По-друге, в усіх країнах розробляють та реалізують економічну політику. По-третє, розробляють законодавчу політику щодо різних суб’єктів бізнесу. По-четверте, створюють систему заходів для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. До особливостей державного регулювання належать інтенсивність та активне втручання держави в економіку. Воно охоплює весь процес суспільного відтворення – від регулювання ринкових відносин до впливу на структуру і темпи росту виробництва, нагромадження та хід циклу, ціноутворюючі фактори та зовнішньоекономічні зв’язки. Одним з інструментів економічного регулювання є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі економіки. Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовнішньоекономічної політики. Вільність різних суб’єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для економіки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.
- Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- 18. Механізм дії і використання економічних законів.
- 21. Структура власності: типи, види і форми.
- 22. Відносини власності на фактори виробництва і характери їх поєднання. Права власності.
- 23. Тенденції розвитку відносин власності.
- 25.Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- 29. Виникнення і еволюція грошових відносин.
- 31. Грошовий обіг та його закони.
- 33.Прибуток як економічна економічна категорія.
- 34. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- 35.Інституціональні основи ринкової економіки.
- 36.Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти.
- 38. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- 39. Ринкова ціна: механізм формування та функції.
- 40. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- 43. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання.
- 45. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- 49. Роль ринкової інфраструктури у регулюванні ринкових відносин.
- 50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
- 52. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- 54.Роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- 56. Перетворення грошей у капітал.
- 57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.
- 58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.
- 59. Заробітна плата та її теорії.
- 60.Підприємництво в аграрній сфері.
- 61. Земельна рента та її форми.
- 62.Економічне зростання: типи і фактори.
- 63. Нтр та її роль в економічному зростанні.
- 64. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- 65. Економічні функції держави та їх класифікація.
- 66. Суспільний продукт(с.П.): форми та методи обчислення.
- 67. Суть і види економічного відтворення.
- 70. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Характеристика тіньової економіки в Україні.
- 75. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- 77. Економічні кризи та їх причини.
- 78. Теорія зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
- 79. Безробіття: причини, види, форми. Ситуація, коли попит на робочу силу більший за її пропозицію, означає нестачу, дефіцит робочої сили з усіма його наслідками.
- 82.Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
- 85. Концентрація і централізація виробництва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
- 94. Необхідність ринкової трансформації економіки України.
- 95.Світове господарство: його суть та структура.
- 97.Міжнародна економічна інтеграція.
- 97.Міжнародна економічна інтеграція.
- 98.Міжнародні валютно-фінансові організації.
- 100. Економічні аспекти глобальних проблем.