§ 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація

Для того, щоб одержати нові знання, треба свідомо застосо­вувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова роз­витку всіх наук, у тому числі економічної теорії. Метод нау­ки (від гр. теЮКойов «шлях до якої-небудь мети») поклика­ний забезпечити найбільш глибоко розкриття сутності її пред­мета.

Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст її методу.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за­собів і принципів, за допомогою яких досліджуються кате­горії і закони функціонування та розвитку економічних си­стем.

Складність і багатовимірність економічної системи вимагає адекватних методів її пізнання. Фундаментальний принцип ме­тодології економічної теорії полягає в системному підході до аналізу. Економіка становить певну цілісність, в якій вияв­ляється взаємозв’язок елементів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й різними зв’язками між ними.

Системний підхід в економічній теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональ­них, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків. Саме їх пізнан­ня дає змогу виявити складні процеси розвитку економічної си­стеми, з’ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ.

Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і спе­цифічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.8). Системний підхід використовується як у за- гальнонаукових, так і у спеціальних для економічної теорії ме­тодах пізнання.

Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод пізнан­ня, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на ви­користанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взає­мозв’язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і боротьба протилежностей.

Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивчені економічних процесів не можна користуватися кон­кретними прийомами і технічними засобами, які широко засто­совуються, наприклад, у природничих науках. Тут використо­вують наукове економічне мислення у вигляді наукової абст­ракції.

Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлен­ня основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очи­щених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового, не­істотного. Результатами застосування методу наукової абст­ракції є формування понять, категорій, виявлення і формуван­ня економічних законів. Рис. 1.8. Основні методи економічної теорії

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об’єкт дослідження розумово або фактично роз­кладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при син­тезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Аналіз сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез завер­шує розкриття суті об’єкта в цілому.

Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окре­мого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищо­го ступеня. Дедукція — метод пізнання від загального до оди­ничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’я­зок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються еконо­мічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідов­ності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до склад­ного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відоб­ражає реальну картину економічного життя. Економічні моделі (рис. 1.9) дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Рис. 1.9. Види економічних моделей

Економічний експеримент — штучне відтворення економіч­них процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятли­вих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових теорій і рекомендацій, щоб попередити помилки та про­вали в економічній політиці держави. Особливо важлива роль екс­периментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ, стабілізації та ін.

Для пізнання соціально-економічних процесів економічна теорія використовує і такі загальнонаукові методи пізнання, як поєднання кількісного і якісного аналізу, метод порівнянь, розробка наукових гіпотез.

Метод якісного і кількісного аналізу. Він передбачає чітке виявлення якісної визначеності економічного явища і підкрес­лення тих складових, елементів, які піддаються кількісному ви­міру, вивчення динаміки процесу; виявлення факторів, що впли­вають на його зв’язки в системі.

Поєднання кількісного та якісного аналізу здійснюється за допомогою математичних і статистичних методів. Його викори­стання дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господар­ства, розробки програм розвитку економіки тощо.

Метод порівняння. Для визначення схожості та відмінності господарських явищ використовують метод порівнянь. Не­обхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.

Для того, щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен кри­терій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане. Способи порівнянь різноманітні: порівняння ознак, властивостей, ста­тистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів за різних умов тощо.

Розробка наукової гіпотези. Якщо зміст економічного яви­ща, яке вивчається, не відомий, а фактів для його з’ясування не достатньо, то дослідник змушений обмежитися теоретичним припущенням, тобто науковою гіпотезою. Щоб наукова гіпоте­за перетворилася на повноцінну теорію, потрібні додаткові до­кази, практичні підтвердження.

Використання гіпотези має важливе значення для розвит­ку економічної теорії. Вона сприяє розв’язанню суперечностей між новими фактами і застарілими теоретичними поглядами. Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють ефективнішому веден­ню наукових пошуків. Вона дає можливість перевірити всі мож­ливі шляхи дослідження і обрати з них найбільш правильні та науково обґрунтовані.