Регіональна інноваційна система міста Києва

контрольная работа

Місце Київського регіону за окремими показниками серед інших регіональних наукових центрів України

Столиця України - місто Київ - є політичним, адміністративним, духовним, культурним та історичним центром держави. Новим Генеральним планом Києва на період до 2020 року передбачено розвиток міста як ділового, інтелектуально-освітнього і туристичного центру України з потужним високотехнологічним науково-промисловим комплексом. Майбутнє Києва значною мірою повязано з його ефективним економічним розвитком.

Київ має потужний економічний потенціал, який характеризується масштабністю та різноманітністю галузей, виробництв і видів діяльності.

Економічний потенціал Києва від загальнодержавного рівня [7]:

5,5% населення;

близько 11% валової доданої вартості;

понад 7% кількості працюючих на великих і середніх підприємствах;

понад 17% зовнішньоекономічного обороту;

понад 11% обємів виробництва споживчих товарів;

понад 6% промислового виробництва.

В даний час основним узагальнюючим результативним показником є валовий регіональний продукт (ВРП). Найбільше ВРП у 2007 р. було вироблено в регіонах, що знаходяться в сфері впливу Донецького наукового центру - 17,6% від загальної величини ВРП; в м. Києві - 17,4%; в регіонах Придніпровського наукового центру - 15,4%. Майже однакова частка ВРП в регіонах Західного, Північно-Східного наукових центрів і центральних областей - 12,9%, 11,7% і 13,0% відповідно.

За кількістю організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи, чисельності працівників основної діяльності даних організацій перше місце займає м. Київ (24,8 і 37,2% відповідно), друге місце - регіони Північно-Східного наукового центру (19,6 і 19,5% відповідно).

Якщо розглядати кожну групу регіонів, то можна відзначити наступне.

Інноваційна економіка в регіоні формується під впливом двох основних факторів [10, с.24]:

1) створення умов для переходу на інноваційний шлях розвитку;

2) появи мотивацій у субєктів ринку для активізації інноваційних процесів.

До першого фактора можна віднести процес утворення інноваційної сфери як самостійної галузі господарювання. У другому випадку йдеться про підприємницький чинник, що має можливості для ініціації інновацій знизу. Обидва аспекти вимагають формування сприятливих умов для розвитку інноваційної сфери. Одним із засобів досягнення поставленої мети є проведення постійного моніторингу інноваційного потенціалу регіону. Для визначення доцільності ведення бізнесу у конкретному регіоні є проведення аналізу місцевих умов. Він включає не тільки окремі статистичні дані, але й комплексну характеристику бізнес-клімату в регіоні.

Рейтинговий аналіз показав, що за підсумками 2009 року лідером за сукупним інвестиційним потенціалом залишається Київ. У групу лідерів потрапили Дніпропетровська, Донецька, Харківська й Одеська області, хороший інвестиційний клімат спостерігається в АР Крим, Полтавській і Київській областях (табл.1).

Таблиця 1.

Рейтинги інвестиційної привабливості регіонів та міст України у 2009 році [4]

Регіони

Ранги складників інвестиційного потенціалу

Інвестиційні ризики

Інноваційна

Інфраструктурна

Київ

1

1

26

Донецька обл.

2

6

27

Дніпропетровська обл.

4

5

6

Харківська обл.

3

4

23

Одеська обл.

9

7

9

Запорізька обл.

6

13

22

Львівська обл.

8

3

19

Полтавська обл.

10

15

17

Київська обл.

13

20

2

Миколаївська обл.

7

24

12

Луганська обл.

5

21

25

Севастополь

25

2

29

АР Крим

14

12

18

Чернігівська обл.

11

23

5

Житомирська обл.

18

14

10

Волинська обл.

26

9

1

Івано-Франківська обл.

12

27

21

Черкаська обл.

21

25

7

Вінницька обл.

20

8

11

Хмельницька обл.

24

18

13

Сумська обл.

15

11

8

Рівненська обл.

27

22

14

Херсонська обл.

16

26

15

Кіровоградська обл.

17

17

24

Закарпатська обл.

19

19

16

Чернівецька обл.

23

10

3

Тернопільська обл.

22

16

4

Інвестиційна привабливість регіону оцінюється, виходячи із врахування інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику. Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості виставляється на основі 120 показників (90 - для оцінки потенціалу і 30 - для розрахунку ризику), які були згруповані в синтезований набір показників.

Місто Київ займає лідируюче положення по величині показників, що характеризують науково-технічний потенціал. Тут зосереджено 24,8% загальної кількості організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи; 37,2% всієї чисельності працівників основної діяльності наукових організацій; 43,9% середньорічної вартості основних засобів наукових організацій країни, в тому числі 49,7% машин і обладнання; 33,6% загальної площі власних приміщень наукових організацій. Сорок відсотків загального фінансування наукових та науково-технічних робіт отримують наукові організації м. Києва. Більше 41% імпорту машинобудівної продукції припадає на господарський комплекс м. Києва. У той же час за показниками, які характеризують внесок науки у виробництво, таких як експорт машинобудівної продукції, обсяг реалізованої інноваційної промислової продукції за межі України м. Київ займає 6 місце - 6,1% всього експорту машинобудівної продукції та 5 місце - 3,2% всього обсягу реалізованої за межі Україна інноваційної промислової продукції.

Регіони Північно-Східного наукового центру займають 2 місце за показниками, що характеризують науково-технічний потенціал, їх частка в загальній величині вище названих показників від 15,2% по машинах і устаткуванню до 19,2% за кількістю наукових організацій. На частку розглянутих регіонів припадає друга за величиною сума фінансування наукових та науково-технічних робіт.

Кількість проведених міжнародних конференцій за 2000-2007 рр. в цілому по Україна збільшилася з 1031 до 1768 (в 1,7 рази). Найбільше проводилося конференцій в м. Києві (391 у 2000 р. і 618 у 2007 р.) і регіонах Західного (208 у 2000 р. і 268 у 2007 р.) та Північно-Східного (129 у 2000 р. і 254 в 2007 р.) наукових центрів. Найбільш швидкими темпами зростала кількість проведених конференцій в регіонах Південного наукового центру - в 2,6 рази, Донецького - в 2,2 рази, Північно-Східного наукового центру в 2,0 рази і в центральних областях - в 2,1 рази.

В аналізованому періоді зросла кількість грантів, отриманих від міжнародних фондів з 1138 до 1464 (в 1,3 рази). Більше 74% грантів у 2000 р. було отримано вченими м. Києва (45%), регіонів Північно-Східного (14,9%) та Західного наукових центрів (14,3%). У 2007 р. ці ж регіони отримали більше 68% грантів, при цьому частка м. Києва знизилася до 35,9%, а частки Північно-Східного та Західного центрів збільшилися до 15% і 17,5% відповідно. Найбільш швидкими темпами зростала кількість отриманих грантів у регіонах Донецького (в 1,7 рази) та Західного (в 1,6 рази) центрів [9, с.245].

У цілому по Україні кількість виїздів наукових працівників за межі країни зросла з 2000 р. по 2007 р. з 15085 до 19900 (в 1,3 рази). Більше за всіх виїжджали за кордон науковці м. Києва (40% в 2000 р. і 38,3% у 2007 р.), а також регіонів Західного (18% в 2000 р. і 15,3% у 2005 р.) і Північно-Східного (17,4% в 2000 р. і 17,8% у 2007 р.) наукових центрів.

Розглянемо фінансування наукових та науково-технічних робіт і залежність його від величини валового регіонального продукту (ВРП). Частка фінансування наукових та науково-технічних робіт у ВРП в цілому по Україні знизилася з 1,33% в 2001 р. до 1,17% в 2007 р., за винятком 2003 р., коли її величина досягла 1,47%. При цьому за всі роки розглянутого періоду зазначена частка в м. Києві була більш, ніж в 2 рази вище, в регіонах Північно-Східного наукового центру більш, ніж в 1,5 рази вище, ніж у середньому по Україні [9, с.234].

Для оцінки результативності наукових і науково-технічних робіт обрано два показника:

1) питома вага розробок зі створення нових видів техніки і технологій в загальній кількості розробок;

2) кількість розробок нових видів техніки і технологій на 1 млн. грн.

У цілому по Україні питома вага розробок зі створення нових видів техніки і технологій у загальній кількості розробок виросла з 23,57% у 2000 р. до 29,89% у 2007 р. Слід зазначити, що в 2003-2005 рр. спостерігалося зниження даного показника до 19,01-21,22%.

В м. Києві: питома вага розробок зі створення нових видів техніки і технологій у загальній кількості розробок у період 2000-2007 рр. склала від 14,99 до 24,85%, що істотно нижче, ніж в цілому по Україні, і лише в 2006 р. майже досяг середнього значення по Україні.

Кількість розробок нових видів техніки і технологій на 1 млн. грн. в цілому по Україна щорічно знижувалося з 4,42 од. в 2000 р. до 2,63 од. в 2007 р., був збільшилося до 3,4 од. в 2006 р., так і не досягнувши рівня 2000 р. По всіх регіонах України також зазначалося зменшення протягом 2000-2007 рр. В м. Києві, регіонах Кримського наукового центру кількість розробок нових видів техніки і технологій на 1 млн. грн. в період 2000-2007 рр. було нижче, ніж у цілому по Україні.

Аналіз показників результативності виконаних наукових та науково-технічних робіт підтверджує той факт, що їх фінансування не повязане з результативністю.

Фінансування у м. Києві становить близько 40% всього фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні, а показники результативності тут далеко не найвищі. У регіонах Донецького наукового центру фінансування становить 9,7-6,5%, а результативність найвища серед регіонів [9, с.321].

Делись добром ;)