1.1 Формування фінансово-економічного капіталу в аграрних підприємствах

В економічних дослідженнях підприємство розглядається як єдина система, утворювана його економічними ресурсами. Наявність та можливі комбінації їх поєднання визначають потенційні умови створення конкретної о обсягу товарів, робіт і послуг, а також генерування відповідних їм грошових потоків. Такі можливості являють собою економічний потенціал підприємства.

Фінансовій аспект економічного потенціалу визначають його фінансові ресурси. Наявність найбільш ліквідних активів підприємства та спроможність генерувати позитивні чисті грошові потоки є базисними елементами оцінки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, кредитоспроможності й інвестиційної привабливості, тобто можливості залучати фінансові ресурси із зовнішніх джерел фінансування і в повному обсязі розраховуватися за користування ними. З цієї точки зору фінансові ресурси є основою фінансового потенціалу підприємства, а питання його формування й ефективного використання - актуальною науковою і прикладною проблемою.

З огляду на вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, які обумовлюють певні зміни в рівні узгодженості взаємодії окремих економічних ресурсів підприємства, його економічна поведінка не може бути детермінованою. Очевидно, що воно постійно повинно реагувати на вплив зовнішнього та внутрішнього середовища. У цьому контексті важливе значення має прогнозування майбутнього фінансового стану та фінансових можливостей підприємства для забезпечення його подальшого існування й ефективного функціонування.

Управління фінансами підприємства потребує ідентифікації та якісної і кількісної оцінки фінансової складової його діяльності, що характеризує не лише досягнутий рівень, але і його фінансові перспективи. При цьому слід враховувати дві важливі умови.

Перша - з точки зору вимог системного підходу оцінка має забезпечувати найбільш повну характеристику стану та динамічної трансформації обєкта управління.

Друга - логіка економічної доцільності вимагає, щоб вибрані інструменти й засоби оцінки забезпечували найменші витрати на її здійснення та досягнення поставленої мети порівняно з усіма іншими можливими альтернативними варіантами. Маємо на увазі те, що не завжди досконалі методи забезпечують найкращі результати.

Стосовно управління фінансовими ресурсами найбільшою мірою цим вимогам відповідає комплексне поняття “фінансовий потенціал підприємства”.

Таке розуміння випливає з дослідження економічного змісту та структури фінансового потенціалу, а також значення, яке йому надають окремі автори в системі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Аналіз показує, що в економічній науці відсутнє чітке й однозначне трактування цього терміна. Орієнтуючись на розуміння базового поняття «потенціал» як прихованої можливості, здатності, сили, що може проявитися за певних умов [1, с. 185], або як сукупності всіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил і т. ін., що можуть бути використані в якій-небудь галузі, ділянці, сфері для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної мети [2, с. 1087], окремі автори пропонують своє бачення економічного змісту “фінансового потенціалу підприємства”.

Так, В. Ковальов і Віт. Ковальов вважають, що фінансовий потенціал -- це характеристика фінансового становища та фінансових можливостей підприємства [3, с. 383]. Кількісно фінансовий потенціал характеризується показниками ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, внутрішньофір-мової ефективності, прибутковості, рентабельності та інвестиційної привабливості фірми [4, с. 368].

З наведеного уточнення зрозуміло, що дана інтерпретація фінансового потенціалу чітко детермінована до історичного аспекту діяльності підприємства. Тобто він розглядається як наслідок чи результат певних минулих подій. І хоча у визначенні присутнє посилання на фінансові можливості підприємства, однак подальше розкриття кількісних характеристик фінансового потенціалу однозначно свідчить про ре-троспективність підходу його авторів. Наведені групи фінансових коефіцієнтів у спеціальній літературі традиційно відносять до характеристики фінансових результатів і фінансового стану підприємства. Тому можна припустити, що саме вони для авторів і є складовими елементами фінансового потенціалу.

Близьке до наведеного вище розуміння фінансового потенціалу наводять М. Баканов і А. Шеремет. Вони вважають, що оцінка майбутнього потенціалу підприємства разом з оцінкою його минулої діяльності та фінансового стану на момент такої оцінки є цільовими завданнями фінансового аналізу [5, с. 280]. І знову, як і в попередньому визначенні, фінансовий потенціал зводиться до предмета фінансового аналізу. Такий підхід, на наш погляд, дещо обмежений, оскільки розмиває контури й параметри кількісного визначення фінансового потенціалу.

Для окремих авторів фінансовий потенціал асоціюється з фінансовою незалежністю підприємства, його фінансовою стійкістю і кредитоспроможністю (ліквідністю) [6].

Дещо відмінною є позиція С. Орєхова, який повязує потенціал підприємства з його ресурсними можливостями. Зокрема, він дає наступне визначення: “...інвестиційний потенціал корпорації - ресурси, які вона може мобілізувати на фінансовому ринку” [7, с. 20]. В даній інтерпретації предметною складовою фінансового потенціалу є обсяг доступних потенційних джерел формування фінансових ресурсів. На наш погляд, таке визначення не можна вважати повним. У цьому звязку доречно зазначити, що є досить широке коло авторів, для яких різні види ресурсів виступають обєктивними носіями окремих видів потенціалу. Тобто потенціал підприємства ви значається обсягом накопичених наявних видів економічних ресурсів. Розуміючи певні методологічні суперечності такого підходу, робиться застереження про необхідність відрізняти рівень потенціалу від обсягу його носіїв - матеріальних і нематеріальних-ресурсів [8, с. 37].

Ширше трактування фінансового потенціалу пропонує О. Соколов. Він вважає, що фінансовий потенціал - це наявність фінансових можливостей підприємства для інвестування коштів у поточну діяльність, перспективний розвиток і нарощування його виробничого потенціалу [9, с. 9-10].

Узагальнення наведених визначень свідчить, що їхнім спільним знаменником є певна сукупність фінансових можливостей. У широкому розумінні термін “можливість” трактується як наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь [2, с. 684]. У нашому розумінні, стосовно фінансової діяльності підприємства можливості представлені рівнем доступу до різних джерел формування фінансових ресурсів і спроможністю генерувати позитивні чисті грошові потоки в обсягах, які достатні для відшкодування використаних фінансових ресурсів і витрат на їх залучення.

Виходячи з цього, фінансовий потенціал підприємства визначаємо як якісну характеристику його фінансового стану, виражену спроможністю генерувати певний обсяг грошових потоків, достатній для реалізації передбачених його економічною стратегією програм і заходів, а також відшкодування використаних (залучених за рахунок усіх джерел) фінансових ресурсів і витрат на їх залучення, не погіршуючи при цьому фінансову стійкість.

Для традиційного підходу до розуміння фінансового потенціалу важливе значення мають співвідношення між окремими елементами активу та пасиву балансу підприємства як кількісні характеристики фінансових результатів його діяльності та фінансового стану. На цьому баченні ґрунтується сучасна парадигма фінансового управління.

На рівні наукової абстракції можна припустити, що забезпечення узгодженості й пропорційності між окремими елементами активу та пасиву балансу може бути достатньою умовою забезпечення функціональності підприємства, збереження й розвитку його фінансового потенціалу. Однак дуже сумнівно, що в реальній економічній практиці підприємства досягнення такої узгодженості та пропорційності забезпечує можливість його нормального функціонування, а тим більше збереження й розвитку фінансового потенціалу.

По-перше, якісне наповнення одних і тих самих пропорцій на різних етапах життєвого циклу підприємства різне. Крім того, пропорційна зміна структурних елементів активу та пасиву, якою досягається формальна узгодженість між цими елементами, веде до нового якісного стану підприємства.

По-друге, структурні зміни в балансі підприємства можуть бути повязані не лише з впливом кількісних (обємних) параметрів та інфляційної складової на вартісну оцінку його складових, а й з певними якісними змінами, що повязані з факторами ризику та ліквідності активів.

По-третє, забезпечення стійкого економічного розвитку підприємства та здійснення необхідних якісних змін у складі окремих елементів його економічного потенціалу, завдяки яким він може бути досягнутий, як правило, протирічить формальним вимогам забезпечення фінансової пропорційності. Більше того, фінансова стратегія економічного розвитку вимагає порушення нормативних співвідношень між елементами балансу і відмови від очікування швидкої віддачі вкладень фінансових ресурсів.

По-четверте, відсутня можливість квантифікації та кількісної формалізації окремих чинників впливу на рівень фінансового потенціалу й ефективність його використання. Досягнення нормативних або рекомендованих значень певних фінансових критеріїв і показників може бути лише допоміжним інструментом управління рівнем використання фінансового потенціалу, а не основою його алгоритму.

Запропоноване нами визначення вигідно відрізняється від традиційного тим, що в ньому акцент зроблено на результативну ознаку генерування грошових потоків. При цьому зрозуміло, що маються на увазі не просто грошові потоки, а їх прирістне чисте позитивне значення. Таке розуміння дає можливість по-новому підійти до побудови ефективної системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, адекватної особливостям їх фінансової діяльності. Забезпечення певного рівня генерації чистих грошових потоків виступає в цій системі як цільова функція формування, використання й розвитку фінансового потенціалу.

Безперечно, фінансовий стан підприємства відіграє важливу роль у визначенні та забезпеченні його фінансового потенціалу. Він створює певний базис для реалізації останнього. У звязку з цим варто детальніше розкрити його зміст.

Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства - це складова частина таких наукових дисциплін як економічний аналіз, фінансовий аналіз, аналіз виробничо-фінансової діяльності тощо. В межах такого позиціювання застосовуються певні підходи та критерії, що визначають домінуючий аспект фінансового стану. При цьому нині найчастіше використовуються підходи та критерії, запозичені з іноземної фінансової літератури. Умовно можна виділити чотири підходи до розгляду питання фінансового стану.

Перший підхід розглядає фінансовий стан підприємства як структурний елемент його економічного, у тому числі й фінансового потенціалу. Час тина з наведених раніше визначень фінансового потенціалу підприємства включає у понятійний апарат цього терміна і фінансовий стан. Так, В. Ковальов стверджує, що в основу аналізу фінансового стану “... закладено поняття економічного потенціалу комерційної організації і його перманентні зміни в часі”. А під економічним потенціалом він розуміє “...здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі, використовуючи наявні у нього матеріальні, трудові та фінансові ресурси" [10, с. 180].

Другий - визначає фінансовий стан з точки зору наявності та структури активів, виділяючи в їх складі найбільш ліквідні, тобто фінансові ресурси, а також джерела їх формування. Характерною для цього підходу є точка зору російських авторів, які вважають, що “... фінансовий стан підприємства характеризується складом та розміщенням коштів, структурою їх джерел, швидкістю обороту капіталу, здатністю підприємства погашати свої зобовязання в строк і в повному обсязі, а також іншими чинниками” [11, с. 136]. При цьому наголос робиться на виконанні фінансового плану та швидкості оборотності оборотних коштів (активів), які є його визначальними чинниками [12, с. 306]. Виконання фінансового плану виступає домінантою і у визначенні фінансового стану підприємства професором В. Савчуком [13, с. 148].

Ширше розуміння фінансового стану підприємства пропонує А. Поддєрьогін із співавторами, трактуючи його як комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [14, с. 260].

По-суті, до цієї групи можна віднести й визначення, що ґрунтуються на спроможності підприємства фінансувати виробничу та інвестиційну діяльність. Так, А. Чупіс під фінансовим становищем підприємства розуміє забезпечення субєкта господарювання власними і позиковими коштами, можливість і ефективність їх використання у своєму обороті за економічних умов, що склалися [15, с. 13]. Близьке за змістом і визначення фінансового стану колективу авторів під керівництвом професора Г. Кірейцева [16, с. 328].

Третій підхід - характеризує фінансовий стан підприємства з точки зору його фінансової конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Типовою для цього підходу є точка зору І. Балабанова, який під фінансовим станом господарюючого субєкта вбачає характеристику його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності та кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобовязань перед державою та іншими субєктами господарювання [17, с. 28].

Подібну позицію займає К.Ізмайлова, яка акцентує увагу на тому, що фінансовий стан підприємства визначає його місце в економічному середовищі, а також наскільки ефективними й безризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. [18, с. 101].

Четвертий - інтерпретує фінансовий стан з аналітичних позицій, розглядаючи його як визначену систему показників на основі фінансової звітності субєктів господарювання. Такий підхід використовують Т. Берднікова [19, с. 55], Л. Гіляровська та Д. Єндовицький [20, с. 16], І. Чуєв і Л. Чуєва [21, с. 272], І. Черкасова [22, с. 174] та ряд інших дослідників.

Практично жоден із цих підходів не зустрічається в “чистому вигляді”. Значною мірою проблема фінансового стану розглядається з позицій фінансового аналізу і для її опису використовуються рекомендовані цією науковою дисципліною показники й індикатори.

У межах кожного підходу застосовується система показників, склад якої досить суттєво варіює. Такими показниками є: платоспроможність [12, с. 306]; платоспроможність і фінансова стійкість [23, с. 354]; ступінь забезпеченості ліквідності й платоспроможності в короткостроковому періоді та фінансової стійкості в довгостроковому [24, с. 8]; стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність підприємства фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу [23, с. 353]; розміщення й використання коштів підприємства [5, с. 283]; зміни в розміщенні коштів і джерел їх покриття [21, с. 272]; структура джерел формування капіталу та його розміщення, рівновага між активами і пасивами (зобовязаннями) підприємства, ефективність та інтенсивність використання капіталу, ліквідність і якість активів, інвестиційна привабливість тощо [25, с. 598].

Таке розмаїття пропозицій зумовлене концептуальними підходами їх авторів до розуміння суті фінансового стану підприємства і в цьому контексті є обґрунтованим. Однак з точки зору практичного застосування навряд чи виправдане. Тому, цілком слушною є думка відомого фінансового аналітика У. Кярана: “ ... правда полягає у тому, що суть цієї галузі знань складає відносно мала кількість важливих фінансових вимірників, ґрунтуючись на яких можна досягти розквіту будь-якого комерційного підприємства" [26, с. 13].

Виходячи з нашого розуміння якісних характеристик і цільової функції фінансових ресурсів [27], вибір системи показників оцінки фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств здійснювався на основі таких принципів: обєктивності, тобто наявність існування конкретного елементу; істотності впливу на обєкт дослідження; причинності та залежності, тобто наявність очевидного або емпірично встановленого звязку між фінансовим потенціалом і формуючим його чинником; кількісного виміру, тобто наявності для оцінки інформації й можливості її математичної формалізації; відсутність автокореляції між чинниками.

З цих позицій фінансовий потенціал підприємства визначають пять груп показників, повязаних із формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів, що характеризують: 1) наявність, структуру та забезпеченість фінансовими ресурсами; 2) структуру джерел формування фінансових ресурсів; 3) пропорційність між фінансовими ресурсами (окремими їх елементами) та джерелами формування; 4) грошові потоки підприємства; 5) результативність (ефективність) використання фінансових ресурсів.

У процесі дослідження виділено такі суттєві характеристики фінансового потенціалу: його кількісне значення залежить від обсягу та структури фінансових ресурсів підприємства, а якісна характеристика визначається співвідношеннями між фінансовими ресурсами та джерелами їх формування; реалізація фінансового потенціалу детермінована до певних можливостей та умов діяльності підприємства; варіативність обсягу і структури залежить від фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності; результатом використання фінансового потенціалу є обсяг чистих грошових потоків підприємства.