Стан і перспективи зайнятості трудових ресурсів Донецької області в умовах інноваційних змін

2. Передумови і фактори впливу на розвиток трудового потенціалу Донецької області в умовах реструктуризації зайнятості

Трудовий потенціал - це інтегральна сукупність можливостей населення здійснювати трудову, у тому числі підприємницьку, інноваційну діяльність субєктів. Трудовий потенціал узагальнює кількісно-якісні властивості людської праці, його стан, визначає продуктивні потужності території, поступальний розвиток, конкурентоспроможність і соціально-економічне місце серед регіонів України. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства[22, с. 93].

Донецька область є однією з найпотужніших ланок виробництва національної економіки. З 2007 року спостерігається приріст промислового і сільськогосподарського виробництва, збільшився обсяг вантажообігу та роздрібного товарообігу. Водночас економічні здобутки області, обумовлені розвитком виробничої сфери, спричинюють втрати трудового потенціалу внаслідок поглиблення демографічної і економічної кризи, тому область потребує ретельної уваги з боку органів державного управління для помякшення ризиків руйнування трудового потенціалу.

Основними факторами, що зумовлюють зміни трудового потенціалу, є природний приріст населення, зміцнення фізичного стану і здоровя населення¹. Перелічені фактори, які впливають на стан трудового потенціалу можуть бути обєктивними та субєктивними[19, с. 22].

До обєктивних факторів належать: демографічна ситуація, яка впливає на зміну кількості населення, і на його якісні характеристики (демографічна підсистема¹) та природні умови (посухи, повені, несприятливі погодні умови), які викликають непродуктивну працю і незадовільно позначаються на використанні трудових ресурсів. Однак за рахунок природних факторів зростають можливості виходу на міжнародний ринок через вигідне геополітичне розташування, сприятливий клімат і ресурсне забезпечення.

До субєктивних факторів належать соціально-економічний розвиток суспільства (професійно-кваліфікаційна і соціально-культурна підсистема¹) та непрофесійне (в ряді випадків) управління трудовим потенціалом.

І властивостями культурних факторів є підтримка через впливи релігійних інститутів позитивних рис трудової діяльності. В результаті наслідками є готовність працювати в умовах затримки заробітної плати, волонтерська діяльність.

Вплив найбільш важливих факторів з конкретизацією можливих ризикових проявів у довготривалій перспективі описано в додатку Б².

Так, недоліки, допущені в ході системної перебудови усього суспільства та його народного господарства в період переходу від планової централізованої до ринкової економіки, призвели до безпрецедентного падіння виробництва, втрати багатьох соціальних гарантій, значних втрат наукового потенціалу, зниження культурного рівня. Це найболісніше відбилося на трудовому потенціалі суспільства і на кожному з його компонентів [4, с. 187 ].

Донецька область займає 4,4% території України. За чисельністю наявного населення область посідає перше місце в Україні (близько (9% від загальної чисельності населення країни). Населення Донецької області динамічно зменшується починаючи з 1993 року на 0,6-1,5 % від загальної чисельності щорічно. За 2011-2010 роки воно скоротилось на 33,7 тисяч осіб, а за період 2007-2011 років на 147,6 тисяч осіб. Середня щільність населення області (165 осіб на 1 км кв) за станом на 2011 рік вдвічі перевищувала загальні дані по Україні (75,9 ос. на 1 км кв).

У Донецькій області тривають негативні демографічні процеси, що призвели до руйнівного стану трудового потенціалу. Криза демореальності полягає у погіршенні показнків природного руху населення. Демографічна криза ускладнювалась і поглиблювалась протягом багатьох десятиліть, вона є наслідком деформації життєдіяльності суспільства, виявляє низькі соціально-економічні можливості відтворення робочої сили [22, с. 94].

У Донецькому регіоні рівень народжуваності населення є дещо нижчим загального в Україні. За 5 останніх років цей показник значно зменшився і не забезпечує навіть простого відтворення населення. Поряд з низьким економічними можливостями суспільства вагомою перешкодою зростання народжуваності є втрата традицій багатодітності. У життєвих ціннісних орієнтаціях донеччан виділено певну межу народжуваності за яку не можна перступати, оскільки за нею виявляється низка матеріальних проблем.

Депопуляція населення, руйнування трудового потенціалу спричинює високий рівень смертності, у тому числі населення у працездатному віці. За 2010-2011 роки кількість померлих скоротилась на 0,6 тис. осіб на 1000 осіб наявного населення. Основними причинами смертності є хвороби системи кровообігу(65,15%) та новоутворення (14,24%). У числі населення працездатного віку серцево-судинні захворювання спричинюють кожний четвертий смертельний випадок у чоловіків і пятий - у жінок. Вагоме місце серед причин смертності займають нещасні випадки, отруєння та травми, які спричинюють біля 30% смертельних безповоротних втрат трудового потенціалу. Донецька область посідає друге місце в Україні за показниками дитячої смертності: у 2007 році цей показник становив 13,8 проміле при середньому в країні - 11,1 (на 1000 народжених), а в 2011році 11,4 проміле, при середньому в країні - 9,1. Зниження народжуваності та зростання смертності призвели до стабільного відємного природного приросту населення.

Трудовий потенціал у кількісному вимірі визначається як сукупність людино-років періоду трудової діяльності або років економічної активності. У Донецькій області порівняно з іншими регіонами України надто низька реальна тривалість трудового життя, яка становить для чоловіків - 37,76 року, для жінок - 38,42 року. Крім того, Донеччина втрачає трудовий потенціал унаслідок відпливу, інтенсивного міграційного руху.

Отже, позитивні зрушення, що останнім часом намітилися у показниках відтворення трудового потенціалу Донецької області, не досягли тих значень, які давали б підставу впевнено стверджувати про істотні успіхи демографічної регіональної політики. До основних негативних факторів впливу на характеристику трудового потенціалу належать депопуляція населення, трудова міграція, до більш розвинутих країн, зменшення народжуваності, погіршення показників здоровя, смертність населення працездатного віку, старіння нації.