Стан і перспективи зайнятості трудових ресурсів Донецької області в умовах інноваційних змін

курсовая работа

5. Проблеми зайнятості трудових ресурсів Донецької області в епоху міграційних рухів, шляхи вирішення та перспективи

Міграція населення -- це переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

До чинників, які активізують міждержавну трудову міграцію, належать:

1) брак умов праці (вакансій з відповідним укладом);

2) проблема "бідності за можливостями" (недоступність якісної освіти, медичного й культурного обслуговування, низький рівень благоустрою та умов праці, особливо у сільських населених пунктах);

3) можливість навчання;

4) можливість створення сімї та родинні звязки;

5) демографічна криза створює сприятливі умови для залучення трудових мігрантів у високорозвинені країни.

Гуманна та впорядкована міграція сьогодні вважається явищем позитивним, корисним, як для мігрантів, так і для суспільства. Основним позитивним наслідком трудової міграції населення Донецької області є додаткове спрямування значних фінансових потоків на Донбас, адже основна мета будь-якого трудового мігранта - заробити якомога більше коштів. Більша частина зароблених за кордоном грошей різними шляхами переправляється до України. Як свідчить світова практика, частка коштів що офіційно переправляються в країну з якої виїхав мігрант, практично дорівнює тій кількості, що вивозиться ним безпосередньо [21, с.169].

Трудова міграція має і негативні риси, оскільки отримання більшістю сімей у Донецькій області додаткових прибутків у вигляді грошових переказів часто призводить до викривлення даних про реальну ситуацію в області, повязану з визначенням рівня бідності і наданням соціальної допомоги тим, хто її потребує.

До того ж трудова міграція позбавляє Донецьку область кваліфікованих кадрів, які, здебільшого, були підготовлені за кошти держави. В Росії та Країнах Європейського Союзу (ЄС) чимало мігрантів мешканців з Донецької області, які були фахівцями високого рівня, однак вже втратили свою кваліфікацію і працюють пересічними працівниками. Лише певна частина мігрантів - представників Донецької області за кордоном підвищує свою кваліфікацію, освоює нові професії [18, с.20].

Трудові мігранти, котрі залишають терени батьківщини, дуже часто вибувають на заробітки «неофіційно», не реєструючись у відповідних державних органах. За оцінками фахівців, лише 5 % майбутніх трудових мігрантів реєструються і відповідних установах. Опосередкованим підтвердженням цієї інформації є постійне зростання потоку міграційного капіталу [6].

Турбує, що майже 30 % мігрантів - це висококваліфіковані фахівці, які користуються найбільшим попитом у розвинених країнах. Як правило таких спеціалістів запрошують на роботу на довгостроковий період, або ж пропонують проживання. Тобто спеціалісти високого рівня кваліфікації залишають країну з більшою ймовірністю не повернуться до неї. Знання, професійний досвід, набуті в Україні та за її рахунок примножують суспільний інтелект інших держав, працюють на їх добробут. Це негативно позначається не тільки на кількісному, а й якісному потенціалі трудових ресурсів.

Переважно не легальний характер трудової міграції з Донецького регіону, крім погіршення трудового потенціалу нашої держави, призводить до додаткового навантаження на систему соціального забезпечення населення оскільки мігранти не сплачуючи пенсійні внески, не поповнюють пенсійний фонд та не забезпечують власної гідної пенсії в Україні.

Регулювання зовнішньої трудової міграції фактично залишається поза увагою держави. Регуляторні функції у цій сфері «розкидані» між різними установами (МЗС, МВС, Мінпраці, Адміністрації Державної прикордонної служби, служби безпеки України) і не обєднані спільною програмою дій. Більше того, відомості щодо міграційних потоків у цих установах не мають взаємного звязку і не відтворюють справжньої ситуації міграційних процесів[17, с. 125].

Для Донецької області характерні відємні показники міграції в межах України і додатні показники зовнішньої міграції (проте показники зовнішньої міграції не "перекривають" показники міжрегіональної, тому для області загалом характерний відтік населення в інші області України)10. Тому трудова міграція одночасно викликає напругу на ринку праці, посилює навантаження на соціальну інфраструктуру, й навпроти, відтік трудових ресурсів веде до знищення сформованої структури зайнятості, уповільнення економічного розвитку, зростання демографічного навантаження на працюючих.

Зменшити масштаби сучасної трудової міграції населення Донецької області можливо тільки в тому випадку, коли в країні буде здійснюватися виважена соціально-економічна політика, орієнтована на зниження рівня бідності громадян, ліквідацію безробіття, наближення прибутків громадян до рівня країн Європи.

На нинішньому етапі економічного розвитку країни існують підтверджені результатами обстеження обєктивні передумови трудової міграції громадян за кордон. З огляду на це трудова міграція повинна враховуватися при економічному плануванні, формуванні політики зайнятості, освітньої політики, розробці інвестиційних програм і на центральному, і на регіональному рівнях[23, с. 35]. Дії держави у відповідній сфері мають бути спрямовані передусім на:

1. Встановлення в Україні єдиного органа управління процесом розвитку населення у регіонах та визначення джерел фінансування його роботи.

2. Створення умов для скорочення виїзду на заробітки закордон;

3. Для подальшої більш ефективної роботи громадських обєднань на території Донецької області необхідно залучати більше молоді.

4. Розробку системи обліку в якій буде враховуватись вік, національність, освіта, сімейний стан, фах, причини, напрями і строки міграції трудових мігрантів і намагання працевлаштувати їх в Україні.

5. Захист прав громадян, які працюють за кордоном;

6. Забезпечення більш сприятливих можливостей їхнього працевлаштування в зарубіжних країнах;

7. Заохочення повернення мігрантів на батьківщину та максимальне використання результатів трудової міграції в інтересах розвитку домогосподарств мігрантів, місцевих громад, регіону та країни вцілому.

У наслідок значного поширення нелегального працевлаштування у зарубіжних країнах найважливішим завданням видається забезпечення легальної та регульованої міграції, яка сприятиме поступальному розвитку країни, на відміну від міграції стихійної або організованої кримінальними угрупованнями та заснованої на корупційних звязках, що дестабілізує суспільство. У звязку з цим:

1) першочергова увага має приділятися забезпеченню легальних можливостей працевлаштування українців за кордоном шляхом укладання відповідних двосторонніх та багатосторонніх угод, забезпечення законодавчих механізмів їх реалізації, постійного контролю за їх виконанням;

2) з огляду на формування у деяких зарубіжних країнах досить численного і стабільного контингенту українських працівників особливого значення набуває укладення двосторонніх угод щодо соціального та пенсійного страхування, результативність яких та значення для мігрантів, вочевидь є вищими, ніж угоди про працевлаштування;

3) задля розширення можливостей легального працевлаштування за кордоном варто надавати державну підтримку ліцензованим приватним агенціям, які займаються посередництвом і є нині фактично єдиними організаціями, що забезпечують легальний виїзд українців на роботу за кордон.

З метою забезпечення більшої організованості міграційного процесу в інтересах і окремих громадян, і суспільства в цілому необхідно посилити керуючу роль держави, перетворити державні органи, участь яких у працевлаштуванні за кордоном наразі мінімальна, на головного менеджера у сфері трудової міграції. Для цього:

Ш держава має взяти на себе пошуки та освоєння нових ринків для української робочої сили, зокрема у країнах третього світу, що потребують висококваліфікованих спеціалістів і готові гідно оплачувати їхні послуги;

Ш було б доцільно створити госпрозрахункові агенції з працевлаштування за кордоном при чи під патронатом державної служби зайнятості;

Ш так само при центрах зайнятості варто організувати мережу освітніх структур для підготовки осіб, які бажають працювати за кордоном, де б здійснювалася професійна, мовна підготовка, надавались юридичні консультації, а також інформація про особливості культури та звичаї країн призначення;

Ш корисним вбачається створення спеціального інформаційного центру, де б накопичувалася інформація щодо міграційної ситуації та міграційного законодавства зарубіжних країн, конюнктури ринку праці, можливостей працевлаштування в них.

Таким чином, основними проблемами зайнятості в епоху міграційних рухів стали втрати економічно активного населення, порушення соціальної структури населення, викривлення системи розселення, поширення зарубіжних культур і цінностей, що ідеологічно суперечать національним. Суперечливість явища трудової міграції підводить до висновків про те, що основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати в мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних для громадян (у тому числі працівників-мігрантів і їх дітей) та суспільства результатів.

зайнятість трудовий ресурс інноваційний

Делись добром ;)