Статистика продуктивності праці в сільському господарстві

курсовая работа

1.3 Поняття продуктивності праці і методика її визначення в сільському господарстві

Продуктивність праці була і буде одним з головних показників, який визначає науково-технічний прогрес суспільства, характеризує становище держави, окремої галузі, підприємства. Взаємозвязок між продуктивністю праці і економічним зростанням є очевидним, адже продуктивність праці у ринковій економіці є одним з факторів формування сукупної пропозиції. Досягнутий рівень продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві України не відповідає ні наявним природним та матеріально-технічним ресурсам, ні сучасним вимогам. Маючи найсприятливіші можливості для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, Україна навіть у найкращі роки поступалась іншим розвинутим країнам світу за рівнем продуктивності праці.

Цей, відкинутий сьогодні на задні щаблі важливий економічний показник є безперечно узагальнюючим та універсальним, його аналіз дозволяє контролювати поставлені цілі. Продуктивність праці - це результативний показник діяльності працівника, підприємства, галузі, ринку, держави.

Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людей здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.

З розвитком науково-технічного прогресу праця трудівників сільського господарства стає дедалі продуктивнішою, забезпечуючи зростання виробництва продуктів рослинництва і тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональне використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів у сільськогосподарському виробництві є одним з найважливіших завдань агропромислового комплексу.

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо [1, с. 9].

По території України сформовані неоднакові умови для сільськогосподарського виробництва, що серйозно позначається на їх ефективності, в тому числі й продуктивності праці. Умови виробництва мають переважно природний характер, як-то: родючість ґрунтів, розміри полів, кліматичні фактори. [8, с. 137].

З метою розроблення та впровадження у практику макроекономічного аналізу і прогнозування показника продуктивності праці Міністерством економіки України від 26 грудня 2008 року N 916 розроблено та затверджено Тимчасові методичні рекомендації розрахунку продуктивності праці в цілому в економіці та за видами економічної діяльності

Згідно даного нормативного документу продуктивність праці визначається як узагальнюючий показник результативності праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг [24].

Продуктивність праці - це ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції [11].

У кожній країні існують свої методи для обчислення продуктивності праці, часом неефективні і не відображають дійсний стан економіки тієї чи іншої країни. Причиною цьому можуть бути показники тіньових економік в слабо розвинених країнах світу, які не враховуються в розрахунках продуктивності праці.

На продуктивність праці впливає не лише рівень технологій і розвиненість економіки країни. Існує ряд інших факторів, які також у великій мірі впливають на продуктивність праці, такі як, кваліфікація персоналу, конкурентоспроможність компанії і можливість її виходу на світовий ринок, масштаб бізнес-операцій, привабливість компанії для інвесторів, ефективне управління компанією і здатність до зростання і просування.

Крім перерахованих вище факторів, що впливають на продуктивність праці, варто вказати також на те, що демографічні показники в країні теж особливо не впливають на фактор продуктивність праці, і помилкою багатьох країн є надмірна увага до політики збереження робочих місць, замість політики ефективного підвищення продуктивності праці.

У доповіді Міжнародної організації праці було сказано, що рівень зайнятості в сільськогосподарському секторі розвинених країн знизився, однак він як і раніше залишається високим, у порівнянні з іншими країнами.

Продуктивність праці є одним із головних факторів досягнення високих показників діяльності підприємства, яка істотно залежить від трудової мотивації працівників. У загальному визначені трудову мотивацію можна сформулювати як процес заохочення кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

Одним із головних факторів мотивації праці працівників є заробітна плата, яка, нажаль, в сільському господарстві є найнижчою як серед інших видів економічної діяльності, так і порівняно із середнім показником по Україні. У нашій державі в основу концепції побудови заробітної плати покладена теорія «мінімуму засобів існування».

Протягом останніх десятиріч спостерігається незадовільне міжгалузеве співвідношення заробітної плати. Так, в сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки фіксується найнижчий рівень заробітної плати, який не перевищував 65% від середнього по економіці [12].

На сьогоднішній день низький рівень заробітної плати та рівень життя сільського населення сприяють його міграції як за межі області, так і в країни близького та далекого зарубіжжя. Відплив кваліфікованої робочої сили з села призводить до погіршення якісної структури трудових ресурсів, відповідно до не належного виконанням селом своїх функцій, таких як: виробнича, соціально-демографічна, духовно-культурна, природоохоронна, рекреаційна, контрольно-територіальна. Саме ці фактори негативно позначаються на результатах господарської діяльності підприємств [5, с. 75].

Дослідження шляхів підвищення ефективності праці слід розпочати з аналізу темпів зростання матеріальної зацікавленості працівників (заробітної плати) та продуктивності праці. Теоретично, з точки зору політекономії, дана залежність прямо пропорційна, а тому адміністративний апарат має усвідомлювати, що за нормальних економічних умов граничні темпи зростання реальної заробітної плати та реальних доходів не повинні перевищувати реальні темпи зростання продуктивності праці як в економіці загалом, так і в її основних галузях. Якщо перевищити межу ефективності, то можна спровокувати появу оберненого ефекту [7, с. 37].

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох чинників - як зовнішніх, так і внутрішніх. Всі чинники збільшення продуктивності праці можна обєднати у чотири основні групи:

1. Техніко-технологічні чинники визначаються рівнем розвитку засобів виробництва із впровадженням нових технологій, використанням якісної сировини. Важливим чинником є індустріалізація, яка полягає у створенні прогресивної виробничо-технологічної бази. Це комплексний процес, в якому лежить застосування сучасних нових виробничих технологій, упровадження нових компютерних розробок, перехід до механізованого складання різноманітних виробів тощо.

2. Організаційні чинники спрямовані на створення такої організації виробничого процесу, яка ліквідує втрати робочого часу і забезпечує оптимальне завантаження як усім членам трудового колективу, так і основним виробничим фондам підприємства.

3. Соціально-економічні чинники можна умовно поділити на фактори морального і матеріального стимулювання. До них належать зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творча заінтересованість, карєра, підвищення кваліфікації тощо.

4. Природні умови та географічне розміщення виділяють і аналізують передусім на підприємствах сільськогосподарської, добувної та деяких переробних галузей промисловості, а саме впливають на вид діяльності підприємства і його звязки з постачальниками і споживачами [3, с. 4].

Існуючі проблеми, які повязані з продуктивністю праці потрібно вирішувати. Але для того, щоб вирішити ці проблеми мало визначити продуктивність праці за формулою.

Потрібно починати проводити дослідження продуктивності праці з рівня підприємств. Тому що лише тоді, коли ми проведемо дослідження підприємства, визначимо всі фактори та їх складові, які впливають саме на це підприємство, ми зможемо визначити які саме шляхи підвищення продуктивності праці можна застосувати до даного підприємства. А вже виходячи з цього, переходити до дослідження продуктивності праці в галузі і продуктивності праці на загальнодержавному рівні.

Делись добром ;)