Теоретичні основи конкуренції

курсовая работа

1.2 Конкурентоспроможність у сільському господарстві

Сучасні умови розвитку характеризуються поглибленням інтеграційних процесів, лібералізацією умов торгівлі сільськогосподарськими товарами, орієнтацією на зовнішні ринки, а також підвищеною увагою до якості продукції. Проблема конкурентоспроможності посідає одне з провідних місць в економічному аналізі різних субєктів господарської діяльності, що пояснюється обєктивним посиленням міжнародної та внутрішньої конкуренції. У звязку з цим особливої актуальності набувають підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції обумовлюється економічними, політичними, демографічними та іншими чинниками, а в умовах відкритої економіки важливого значення набуває здатність країни й товаровиробників протистояти конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Питання конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських підприємств загострилися після вступу України в СОТ та в умовах зростання цін на сільськогосподарську продукцію.

Основним показником, який характеризує розвиток вітчизняного товаровиробника, є конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку, що проявляється через поточний стан конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників і визначається структурою й динамікою експорту та імпорту. В сучасних умовах сільськогосподарська продукція займає значну частку у зовнішній торгівлі України. Сільське господарство залишається єдиною галуззю, яка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі [12, с.79].

Конкурентоспроможність у сільському господарстві відбувається між господарствами різних форм власності й господарювання та між усіма товаровиробниками за найбільш вигідні економічні умови діяльності й фінансові результати. Необхідно зазначити, що в сучасних умовах конкуренція між господарствами з різними формами власності поки що незначна.

Характеризуючи конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, необхідно враховувати чинники конкурентоспроможності, її рівні, а також результати аналізу середовища.

Аналіз загальної ситуації і конкуренції в галузі повязаний зі зясуванням основних економічних показників, за якими можна охарактеризувати галузь, конкурентних сил, що діють в галузі, і міри їх впливу, причини змін у структурі конкурентних сил і впливу цих чинників у майбутньому; оцінюванням конкуруючих компаній з найбільш сильними/слабкими конкурентними позиціями; обґрунтуванням ступеня привабливості галузі щодо перспектив отримання прибутку, вищого за середній.

Конкурентоспроможність є ключовим критерієм, який характеризує національну економіку й визначається через чинники ціноутворення, якості й ліквідності. Так, показники ліквідності, повязані з формуванням попиту та пропозиції на ринках сільськогосподарської продукції, визначаються через співвідношення обсягів виробництва, споживання, імпорту й експорту.

В сучасних умовах конкурентні переваги продукції аграрного сектору України підвищуються за рахунок низької собівартості, але зменшуються через низький рівень державної підтримки [19, с.59]. За всіма видами сільськогосподарської продукції, крім мяса, частка ціни продажі у роздрібній ціні не перевищує 40%.

Частка ціни зерна пшениці в ціні борошна становить близько 20%. Звичайно такий рівень цін на сільськогосподарську продукцію не дозволяє сільськогосподарським підприємствам окупати витрати на її виробництво, і вони змушені його скорочувати. Такі умови не сприяють підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, тому що вони негативно позначаються на розвитку виробництва. Зниження втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна за короткий термін отримати значний економічний ефект шляхом створення порівняно невеликих підприємств, які не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових витрат при невисокому ризику для іноземних інвесторів.

На формування конкуренції в сільському господарстві особливий вплив мають взаємини між господарствами-виробниками сільськогосподарської продукції й підприємствами переробки. Конкуренція між ними проявляється на ринку збуту продукції при встановленні ціни на продукцію сільського господарства, яка для переробного підприємства є сировиною, при встановленні закупівельних цін та при визначенні частки закупівельної ціни у роздрібній ціні продукту.

Якщо не підвищувати рівень конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції, то на зовнішньому ринку зростає небезпека посилення таких негативних тенденцій:

1) виробники аграрної продукції недоотримуватимуть доходи, що призведе до погіршення соціально-економічних умов у сільській місцевості;

2) надалі зростатиме негативне сальдо зовнішньої торгівлі України взагалі та сільськогосподарською продукцією зокрема;

3) збільшиться частка імпортної продукції в сукупному споживанні продуктів харчування в Україні.

Необхідність посилення конкурентоспроможності АПК України на зовнішніх ринках пояснюється такими чинниками:

1) підвищення цін на сільськогосподарську продукцію внаслідок загострення світової продовольчої кризи та збільшення виробництва й використання біологічного палива, що обумовлює збільшення потенційного попиту на вітчизняну продукцію;

2) зростання попиту, зокрема в європейських країнах, на органічну продукцію (вирощену без використання синтетичних хімікатів, гормонів росту, генетично модифікованих організмів (ГМО) та перероблену без використання консервантів, барвників, стабілізаторів), причому ціни на таку продукцію вищі на 20-50%. Зважаючи на те, що в Україні більшість виробленої сільськогосподарської продукції є органічною, вітчизняні агропідприємства є потенційними експортерами цієї продукції на ринки інших країн;

3) лише 20% виробленої в Україні аграрної продукції споживається в межах країни, а решту 80% можна експортувати;

4) низька мобільність та "старіння" сільського населення.

Зусилля держави повинні концентруватись на сприянні розвитку й збільшенні обсягів продукції аграрного виробництва, перетворенні АПК у високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки. Незалежно від мотивів, якими керується компанія при розширенні своєї діяльності за межі внутрішніх ринків, вона повинна адаптувати свою конкурентну стратегію до ситуації в конкретній країні, враховуючи культурні, демографічні й ринкові умови.

Конкуренція в сільському господарстві в сучасних умовах являє собою боротьбу за виживання на місцевих ринках. Основну загрозу сільськогосподарським виробникам несуть виробники інших регіонів, які працюють у кращих умовах і мають нижчу собівартість продукції. З такою конкуренцією дуже важко боротися, а часом і неможливо. Сільськогосподарські виробники не можуть вибирати в більшості випадків розташування свого господарства, на відміну від промислового виробництва, що призводить до того, що одна частина з них завжди буде мати монополістичні переваги. Ця ж обставина визначає й зональну спеціалізацію сільськогосподарського виробництва, коли та або інша продукція виробляється в певному місці, і чим більше розвинена інфраструктура виробництва, тим більш можливий високий рівень спеціалізації, що підсилює конкурентні переваги виробників, які мають кращі умови господарювання. Але це й збільшує суспільний продукт, створений у сільському господарстві. Саме формування конкурентного середовища сприяє формуванню оптимальної структури виробництва в галузі. З іншого боку, в аграрному виробництві більше, ніж в інших, може бути розвинена локальна монополія, коли місцеві виробники отримують перевагу над виробниками якіснішої або дешевшої продукції з інших регіонів за рахунок економії на транспортних видатках. Значна частина сільськогосподарських продуктів характеризується тим, що витрати на їх транспортування й зберігання досить великі. Це стосується як продуктів рослинництва, так і тваринництва [9, с.167].

На відміну від інших галузей, поняття "конкурент" для сільськогосподарського підприємства більш абстрактне. Сільськогосподарський виробник не має певного кола "супротивників", на яких він орієнтується, й основним мотивом служить бажання збільшити або зберегти дохід, а бажання перемогти конкурента або страх відстати від нього проявляється менше.

Аграрний бізнес до певної міри монополізує збут сільськогосподарської продукції, але у звязку із загальними інтеграційними процесами, що відбуваються на ринку, найгостріша конкуренція відбувається між вертикально інтегрованими й кооперованими структурами, які поєднують усі етапи проходження товару. Тому особливістю конкуренції в сучасному аграрному виробництві є переважна конкуренція між територіально кооперованими структурами.

Наявність конкурентного середовища в агропромисловій галузі є передумовою вигідного використання ресурсів суспільства, створення національного багатства при можливо низьких витратах виробництва, а її моніторинг ставиться до числа стратегічних завдань розвитку економіки сільського господарства.

Делись добром ;)