Теоретичні основи управління виробничими запасами на підприємстві

курсовая работа

3. РОЗПОДІЛ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво 1-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно - натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси - це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не задіяні в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами виконує наступні функції:

· розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві;

· правильне розміщення запасів на складах;

· організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану;

· створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання.

Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі наступних даних:

1. Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр.

2. Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості матеріалів що надійшли - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних заходів по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп.

3. Технологічна підготовка матеріалів до виробництва - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт.

4. Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовольняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот.

5. Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс:

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс (3.1)

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається:

Ннат = Ндн • Мдн (3.2)

Мдн - одноденний розхід в натуральному виразі.

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається:

Нст = Нд • См = Ндн • Мдн • Ц (3.3)

Постачальна діяльність переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Найбільше вона звязана з маркетингом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення. У звязку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

· закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему;

· склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів;

· запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит;

· обслуговування виробництва - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу виробництва;

виробничий запас управління

· транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів;

· інформація - підсистема, яка забезпечує звязок і координацію всіх елементів логістичної системи;

· кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій;

· збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Розрізняють матеріальні потоки:

· зовнішні

· внутрішні

· вхідні

· вихідні

Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:

· гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів;

· скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу;

· мінімізація товарних запасів;

· скорочення часу доставки товарів;

· прискорення процесу отримання інформації;

· підвищення рівня сервісу.

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

· бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність

· нормативні матеріали

· первинна технічна і технологічна документація

· дані спец спостережень і досліджень

· анкетні дані, тестування

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно. В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ - показники звязані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога - показники технічного рівня виробництва.

Відділ нової техніки - показники технічної підготовки виробництва.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації виробництва.

4. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТОВ «ГРОСС»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гросс», в своїй діяльності керується Законами України, а також рішеннями керівних органів ТОВ «Гросс», наказами та розпорядженнями директора підприємства в межах їх компетенції та повноважень.

Підприємство створене з метою насичення споживчого ринку товарами і послугами. На основі отриманого прибутку товариство ставить своїм завданням задоволення економічних та соціальних інтересів учасників товариства та його працівників.

В свою чергу ТОВ «Гросс» зобовязується виготовити продукцію відповідної якості і в заданий строк. Оплата проводиться після відвантаження товару клієнту, за передбаченими в контракті розцінками на одиницю продукції без врахування вартості сировини і матеріалів.

Предметом діяльності підприємства є:

1. виробництво виробів;

2. оптова, дрібно - оптова, роздрібна торгівля товарами власного виробництва;

3. організація та проведення торговельно-реалізаційних заходів (аукціонів, виставок-продажів, ярмарків);

4. інші види підприємницької діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у банках, круглу печатку з власним найменуванням зареєстрований у встановленому Законом порядку.

Майно Підприємства складається з основних активів та оборотних запасів, а також інших цінностей, вартість яких відображена у Балансі підприємства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи виробничого та соціального розвитку. Підприємство встановлює свої відносини з замовниками, постачальниками та іншими юридичними та фізичними особами, в основному на договірній основі.

ТОВ «Гросс» забезпечує виробництво якісної продукцієї. Підприємство достатньо довго працює на ринку і встигло зарекомендувати себе як надійний партнер.

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на рахунках у банку).

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті “оборотні кошти підприємства” ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов`язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Особливу увагу при вивченні складу і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізу стану запасів, аналізу стану розрахунків з дебіторами та аналізу руху грошових коштів.

Склад поточних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція.

Структура поточних активів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів. Структура поточних активів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконання робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

На кожному окремому підприємстві склад і структура поточних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції, що виготовляється, матеріально-виробничого постачання тощо.

Розуміння специфіки структури поточних активів на підприємстві дозволяє не лише краще управляти ними, але і концентрувати увагу саме на тих ділянках, де повинно бути забезпечено найефективніше їх використання.

В табл. 4.1 наведені склад та структура поточних коштів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки.

Аналізуючи зміни структур поточних активів на ТОВ «Гросс», можна зробити висновок, що, порівняно з 2007 роком, вартість поточних активів зменшилась на 15,1 тис. грн. (20,57%) в 2008 році, та зросла на тис 155,6 грн. (192,8%) в 2009 році.

На фінансовий стан підприємства впливають виробничі запаси і готова продукція. Для нормального розвитку виробництва і збуту продукції кількість запасів повинна бути оптимальною. Накопичення великих обсягів запасів свідчить про зниження активності підприємства, про уповільнення оберненості зворотного капіталу. На ряду з цим, нестача запасів теж негативно впливає на фінансовий стан підприємства, бо зменшується виробництво продукції і прибуток. Іншими словами, будь-яке зростання вартості запасів повинно супроводжуватись пропорційним або більшим зростанням оберненості поточного капіталу.

Таблиця 4.1

Склад та структура поточних активів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки

Стаття

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Темп росту до 2007 р., %

тис. грн.

у % до підсумку

тис. грн.

у % до підсумку

тис. грн.

у % до підсумку

2008 р.

2009 р.

Абсолютн., (+,-)

Відносн., %

Абсолютн., (+,-)

Відносн., %

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Всього поточні активи, з них:

73,4

100

58,3

100

229

100

-15,1

79,43

155,6

392,8

1. Запаси

26,1

35,6

13,7

23,5

60,5

35,4

-12,4

52,49

34,4

231,8

1.1. виробничі запаси

17,6

23,98

9,7

16,64

42,6

18,6

-7,9

55,11

25,0

242,04

1.2. готова продукція

8,5

11,58

4,0

6,86

17,9

7,82

-4,5

-47,06

9,4

210,59

2.Дебіторська заборгованість

9,2

12,5

8,1

14,0

72,2

42,2

-1,1

88,04

64,1

891,35

3. Грошові кошти

0,8

1,1

0,3

0,5

1,4

0,8

-0,5

37,5

0,6

175,0

4. Інші поточні активи

37,2

50,7

36,1

62,0

36,9

21,6

-5,6

97,04

-0,3

99,19

Виробничі запаси відображають вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин.

Сума виробничих запасів в 2008 році, в порівнянні з 2007 роком зменшилась на 44,89%, а в 2009 році збільшилась - на 142,04 %. Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, унаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах.

Під готовою продукцією розуміють вартість виробів на складі, обробка яких закінчена і які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам, вона є результатом виробництва. Її величина в 2008 році зменшилась на 52,94 % відносно 2007 року, з цього можна зробити висновок, що продукція добре реалізувалася та не затримувалася на стадії незавершеного виробництва. В 2009 році обсяг готової продукції збільшився на 110,59% відносно 2007 року; це є негативним явищем, і говорить про те, що готова продукція залежується на складах, не користується попитом, погано реалізується та цим відволікає кошти з обороту.

Значного впливу на фінансовий стан підприємства здійснює дебіторська заборгованість.

Розмір дебіторської заборгованості в 2009 році збільшився на 891% порівнюючи з 2008 роком, та на 785% порівнюючи з 2007 роком. Це говорить про збільшення обсягів виробництва та несвоєчасність розрахунків з покупцями, і є негативним явищем для фінансової діяльності підприємства.

Як видно з (табл. 4.1), найменший вклад в формування поточних активів підприємства внесли грошові кошти. Їх вартість в 2008 році зменшилась порівняно з 2007 роком на 0,5 тис. грн. (62,5 %), тобто майже в 3 рази; а в 2009 році зросла на 0,6 тис. грн.. (75 %), тобто майже в 2 рази. Зростання цього показника в 2009 році пов`язане зі значним збільшенням об`ємів випуску продукції, обсягу замовлень та кількістю замовників на продукцію.

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів щодо кожного збільшеного елемента оборотних коштів наведено графік динаміки структури поточних активів підприємства (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Динаміка структури оборотних активів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки

Розглянувши динаміку структури оборотних активів, можна зробити висновки, що:

- інші поточні активи на протязі 2007 та 2008 року займали найбільшу частку в структурі поточних активів. Їх вага в 2008 збільшилась, порівняно з 2007 роком на 11,3%, а в 2009 році - зменшилась на 29,1%.

- розмір запасів на протязі трьох років за часткою в структурі поточних активів займав друге місце, але спостерігалася тенденція зменшення частки цього показника, порівняно з 2007 роком на 3,4% в 2008 році, та на 3% - в 2009 році.

Дебіторська заборгованість в структурі поточних активів з кожним роком змінювалася. Найбільшого розміру вона набула в 2009 році, на 63% більше, ніж в 2007 році. В 2008 році, її частка зменшилась порівняно з 2007 роком на 1,1%.

Грошові кошти на протязі трьох років займали найменшу частку в структурі поточних активів підприємства , їх вага в 2008 році зменшилася на 0,6%, а в 2009 році - на 0,3%, в порівнянні з 2007 роком.

Загальний стан поточних активів ТОВ «Гросс» за період 2007-2009 роки постійно змінювався. В 2008 році відбулося значне скорочення вартості поточних активів. На це вплинуло зменшення всіх складових поточних активів ТОВ «Гросс».

Таке скорочення поточних активів в 2008 році обмежило можливості підприємства щодо збільшення обсягу виготовленої продукції. В 2009 році вартість поточних активів ТОВ «Гросс», порівняно з 2007 роком, навпаки, зросла на 212%.

Це зростання відбулося через збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та запасів, тобто підприємство мало достатньо ресурсів для нарощення виробництва.

5. ОЦІНКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ ТОВ «ГРОСС»

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності.

Управління товарно-матеріальними запасами повязане з компромісом між витратами по збереженню товарно-матеріальних запасів та прибутком від володіння ними. Різні номенклатурні позиції товарно-матеріальних запасів відрізняються за вартістю, доходністю, площею, яку вони займають; при чому чим більший обєм запасів, тим вища вартість їх зберігання, страхування від нещасного випадку та крадіжки. З іншої сторони, збільшення товарно-матеріальних запасів знижує ризик скорочення потенційних продаж через відсутність товарів на складі і сповільнення виробництва, викликаного недостатніми товарно-матеріальними запасами. Крім того, великі об`єми закупок призводять до збільшення скидок з продаж.

Шляхи удосконалення управління поточними активами для ТОВ «Гросс» представлено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Шляхи удосконалення управління виробничими запасами

Заходи

Шляхи досягнення

Отриманий результат

Покращення управління товарно-матеріальними запасами

1. Реалізація виробів, які користуються невеликим попитом за нижчою ціною.

2. Визначення оптимального розміру замовлення та моменту його поновлення

Зниження витрат за зберігання, підвищення притоку грошових коштів

Отже, політика управління поточними активами полягає в раціоналізації їх обігу і оптимізації структури джерел їх формування. Задачі управління полягають у забезпеченні безперебійності виробничого процесу, прискоренні обертання оборотних засобів, забезпеченні ліквідності і платоспроможності, підвищенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і втрат в процесі їх формування і використання.

Ефективне управління поточними активами веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів підприємства. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство може максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприємство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі і т.д. Політика управління товарно-матеріальними запасами полягає в оптимізації їх розміру і прискорення їх обігу.

Управління товарно-матеріальними запасами полягає у вирішенні наступних задач:

1) визначення оптимального розміру грошових коштів для формування запасів товарно-матеріальних цінностей;

2) мінімізація витрат по обслуговуванню запасів;

3) визначення оптимального часу для поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей;

4) визначення раціональних способів закупівлі товарно-матеріальних цінностей;

5) забезпечення своєчасного залучення в обіг зайвих поточних активів.

Метою управління товарно-матеріальними запасами є розробка політики, за допомогою якої можна досягти оптимальних капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси. Цей рівень неоднаковий для різних галузей промисловості та для підприємств в даній галузі промисловості. Успішне управління товарно-матеріальними запасами мінімізує об`єми товарно-матеріальних запасів, допомагає знизити витрати та підвищує доход.

В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами особливу увагу необхідно звернути на визначення:

- оптимального розміру замовлення;

- моменту замовлення;

- раціонального способу закупівлі.

Оптимальний розмір замовлення це така замовлена кількість товарів, при якій сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть оптимальними, тобто який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів.

Для визначення оптимального розміру замовлення застосовується модель Уілсона:

ОРЗ = (5.1)

де, ОРЗ - оптимальний розмір замовлення;

П - потреба в запасах за весь період (рік, квартал, місяць);

Во.з. - витрати на організацію замовлення на всю партію товару :

Вз. - витрати на зберігання одиниці товару.

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу.

Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі витрати запасів). Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіслана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного виробництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції.

Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановленого строку між попередньою доставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей день у розпорядженні підприємства залишається критичний залишок запасів, якого вистачить якраз до надходження нової партії. Для визначення оптимального моменту для поновлення замовлення застосовується наступна кількісна модель:

tn = (ОРЗ - Зкр) / Во = (ОРЗ - Во Ч tц) / Во, (5.2)

де, tn - оптимальний момент поновлення замовлення;

ОРЗ - оптимальний розмір замовлення;

Зкр - критичний надлишок запасів;

Во - витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу у відповідності з виробничими потребами;

tц - тривалість циклу замовлення.

Від кількісних моделей управління товарно-матеріальними запасами можна відмовитися у випадку: нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів (страйки, перебої у виробництві, проблеми з імпортом, транспортування і інше.); очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні запаси (чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси у порівнянні з їх оптимальним розміром); невизначених умов господарювання (повинен бути певний резерв на випадок розвитку подій за несприятливим сценарієм);

швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель Задача підвищення ефективності використання оборотних коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти (грошові і фондові). Водночас, підприємство може перейти до зберігання тимчасово вільних грошових коштів на комбінованих банківських рахунках.

Іншим аспектом підвищення ефективності використання грошових активів є мінімізація сукупних витрат по їх утриманню і зворотній конвертації короткострокових фінансових вкладень в готові засоби платежу.

Вирішується дана задача за допомогою знаходження оптимального розміру залишку грошових коштів. Для цього в міжнародній практиці фінансового менеджменту використовуються кількісні моделі Баумоля і Міллера-Орра.

Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв`язку з невизначеністю майбутні з платежів важко розробити детальний план надходження і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю використані запаси грошових кошів. При цьому мінімальний залишок грошових коштів вважається нульовим, а оптимальний залишок є одночасно максимальним і визначається за формулою:

(5.3)

де, ОЗгк - оптимальний залишок грошових коштів;

ПОп - плановий платіжний оборот або сумарні витрати грошових коштів в плановому періоді;

Вк - середні витрати на конвертацію поточних фінансових інвестицій в розрахунку на одну операцію;

СП - ставка процента по поточних фінансових інвестиціях (виражена десятковим дробом).

Ставка процента в моделі Баумоля характеризує рівень можливих альтернативних) витрат або недоотриманий дохід із-зі конвертації короткострокових фінансових вкладень у грошові кошти. Більш високе значення ставки процента передбачає необхідність зменшення оптимального залишку грошових коштів. Як правило, коли ставка процента висока, підприємства намагаються мати якомога менші залишки грошових коштів на своїх рахункових рахунках. З іншого боку, якщо фірма має значний платіжний оборот, а витрати по конвертації цінних паперів високі, доцільніше збільшувати середній залишок грошових коштів і здійснювати операції по конвертації рідше. Таким чином, як і у випадку з моделлю Уілсона, управління залишком грошових коштів з використанням моделі Баумоля дозволяє знайти такий мінімальний розмір разової конвертації, при якому мінімізуються сукупні витрати : на здійснення конвертацій них операцій та можливі (альтернативні) витрати або недоотриманий дохід із-за вилучення інвестицій.

Модель Баумоля добре працює коли підприємства добре використовують свої запаси грошових коштів. Однак в реальному житті це використовується не так часто. Як правило, процес руху грошових коштів має стохастичний характер. В одні періоди підприємство може отримувати значні суми по оплачених рахунках і відповідно має надлишок грошових коштів. В інші періоди, навпаки, потрібно розрахуватися з кредиторами і витрачати значні суми грошових коштів.

Делись добром ;)