Управління виробничими запасами на підприємстві СТОВ "Урожай" Голованівського району Кіровоградської області

курсовая работа

Аналіз оборотності виробничих запасів.

Аналіз факторів, що впливають на виробничі запаси та їх оборотність.

Інформаційною базою для аналізу виробничих запасів є нормативні та статистичні дані, бухгалтерська фінансова звітність досліджуваного підприємства (форми. 1, 2, 5, 50), періодичні та спеціальні наукові видання, публікації з питань теми дослідження. Основними методами аналізу є горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний і чинниковий.

Запаси відносяться до оборотного капіталу підприємства, і грамотне керування цими ресурсами дозволяє ритмічно вести діяльність. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь в процесі виробництва, то оборотні активи - один раз, повністю споживаючись в кожному його циклі. Оборот основних засобів вимірюється роками, в той час як активи протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Отже, активи багато в чому визначають загальні темпи і ефективність оперативної діяльності підприємства. Сума, інвестована в кожну з позицій поточних активів, може щоденно змінюватися і повинна уважно контролюватися для забезпечення найбільш продуктивного використання грошових коштів. Мати великі залишки грошових коштів на рахунках досить ризиковано. Наприклад, товарно-матеріальні запаси можуть не користуватися великим попитом, а дебіторська заборгованість не зможе бути інкасована. З іншої сторони, збереження необґрунтовано завищених оборотних активів може виявитися коштовним. Бізнес стане збитковим, якщо запасів продукції виявиться недостатньо.

Управління товарно-матеріальними запасами визначається своєчасними оптимальними об`ємами замовлень є актуальною тому, що ефективне управління оборотним капіталом веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів компанії. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство зможе максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

1. Суть та значення виробничих запасів підприємства

В основі розвитку людського суспільство лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

У дійсності, якщо процес виробництва на кожному підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товару та виробничу[6 С.7-8].

Виробничі запаси - це товарно-матеріальні цінності, які вносять до інвентаризаційного опису за кожним окремим найменуванням. При фактичній перевірці встановлюють наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В звязку з цим К. Маркс писав, що "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту". Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Структура оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі. У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг[7 С.4-8].

Запасам товарно-матеріальних цінностей властиві певні відмінності порівняно з іншими видами активів, а саме:

* їх характерною рисою є постійна циркуляція;

* на відміну від основних засобів запаси постійно використовуються;

* враховуючи процес постійного використання їх, внаслідок якого відбувається реалізація готової продукції, запаси потребують безперебійного поповнення;

* у процесі перетворення вони можуть перебувати в трьох формах:

Рис. 1.1 Форми запасів у процесі перетворення

* запаси на відміну від грошових коштів або заборгованості не створюють самостійного доходу.

Залежно від характеру господарської діяльності і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"[4], затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, на підприємстві можуть бути створені такі види запасів товарно-матеріальних цінностей:

* запаси сировини та матеріалів, метою яких є забезпечення тривалості виробничого процесу. При цьому вони можуть становити неоднорідний технологічний асортимент на підприємстві. Створення оптимального запасу сировини та матеріалів дає можливість забезпечити ритмічність роботи підприємства на період між придбанням наступної партії запасів і обсягом запасів, які перебувають у виробництві;

* запаси готової продукції, призначені для задоволення попиту споживача, асортимент і величина поставки яких значною мірою залежать від конкурентоздатності на ринку. Створення певної партії запасів готової продукції забезпечує збереження проміжної ланки між продуктивністю операційної системи і швидкістю відвантаження при продажу їх;

* запаси незавершеного виробництва, які можуть перебувати на різних етапах виробничого процесу. На їх матеріальну структуру, величину, швидкість відновлення тощо мають значний вплив технологія і організація виробництва. Створення раціонального запасу незавершеного виробництва забезпечує ритмічність між послідовними виробничими процесами;

* запаси товарів у вигляді матеріальних цінностей виникають на торговельних підприємствах і призначені для термінового задоволення попиту споживача. Створення і зберігання певних запасів товарів в основному залежать від попиту на ці товари, якості, ціни тощо;

* запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів створюються залежно від потреби підприємства в них, враховуючи характер його господарської діяльності.

Придбання і зберігання запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві - це певний господарський процес, який тісно повязаний з тривалим періодом замороження грошових коштів, вкладених у ці запаси. Сам процес придбання і зберігання запасів полягає у виконанні дій, які спричиняють певні витрати і втрати, а саме:

* витрати, повязані з опрацюванням замовлення. До них відносять витрати з вивчення цін, величини і періодичності поставки, умови оплати та ін.;

* витрати на зберігання запасів, які можуть виникати внаслідок розрахунку відсотка від коштів, вкладених у ці запаси, а також на складування, охорону, страхування, перевезення, завантаження, розвантаження тощо;

* витрати і втрати, які можуть виникнути у звязку із зниженням реалізації в результаті зменшення попиту на цю продукцію, а також втрати, зумовлені підвищенням витрат у звязку з вимушеною взаємозамінністю запасів та ін.

Отже, завданням кожного підприємства є визначення оптимального рівня вкладення і безпечного зниження вкладення грошових коштів у придбання і зберігання запасів. Ця проблема є особливо важливою для підприємств, де запаси становлять значну частину оборотних фондів.

Скорочення запасів на підприємстві до безпечного рівня дасть змогу збільшити обігові кошти для більш раціонального застосування їх, а також сприятиме усуненню їх можливого фізичного і морального старіння.

Завданням менеджерів, які здійснюють операції з придбання запасів, є зменшення витрат, повязаних із придбанням їх, і знаходження більш доступної ціни, за якою буде вигідно придбати ці запаси[10 С.61-64].

Перед ними завжди стоятиме дилема: придбати матеріальні запаси за низькою ціною, але з вищими витратами придбання, або ці самі запаси тієї самої якості придбати за вищою ціною, але з меншими витратами придбання. На практиці майже не буває ситуації, коли запаси можна придбати за найнижчою ціною із запропонованих до того ж відповідної якості та за найнижчих витрат.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів базується на використанні моделі оптимального рівня запасів (базової моделі) ЕOQ (EconomicOderingQuantity). Дана модель розроблена у 1915 році Фордом В. Харрісоном і отримала світове визнання.

Ідея побудови моделі полягає у визначенні такого рівня запасів, дотримання якого мінімізує сукупні витрати по управлінню ними. При цьому сукупні витрати розбивають на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, повязані з формуванням запасів, та витрати, які виникають внаслідок браку виробничих запасів. Класифікація витрат управління виробничими запасами, а також характер їх поведінки при збільшенні рівня запасів відображено в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат управління запасами

Види витрат

Характер поведінки витрат при збільшенні рівня запасів

І. Витрати зберігання запасів

Витрати, повязані з іммобілізацією капіталу, інвестованого в запаси

Складські витрати

Витрати по страхуванню

Податок на майно

Псування, старіння та розкрадання

Зростають

ІІ. Витрати, що повязані з формуванням запасів

1. Витрати розміщення замовлень

2. Транспортні витрати

Знижуються

ІІІ. Витрати, що повязані з дефіцитом запасів

Втрати обсягу реалізації

Втрати від зниження гудвілу (good-will)

Витрати від неоптимального використання цінових дисконтів, що надаються постачальниками

Знижуються

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності (пряма А на рис. 1.1), так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, повязані з старінням та ушкодженням виробничих запасів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту виробничих запасів.

Рис. 1.1. Залежність рівня витрат від обсягу виробничих запасів

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.1).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга - знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описуються кривою С на рис.1.1. Їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А та В перетинаються, темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначення:

S - обсяг реалізації продукції на рік;

N - кількість замовлень на рік;

Q - розмір одного замовлення;

t - період реалізації партії продукції;

А - середній розмір наявних запасів протягом періоду t;

р - ціна придбання одиниці запасів у постачальника;

С - середні витрати зберігання (у відсотках до вартості запасів);

Т1 - сукупні витрати зберігання;

F - витрати розміщення одного замовлення та його транспортування;

Т2 - сукупні витрати розміщення та транспортування запасів;

Т - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається обсягом реалізації продукції на рік та кількістю замовлень, що прогнозуються:

Q = S / N (1.1)

середній розмір наявних запасів протягом періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q + 0) / 2 = S / 2N(1.2)

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані так:

Т1 = СрА = СрQ / 2 (1.3)

Сукупні витрати розміщення та транспортування:

Т2 = FN = FS / 2A = FS / Q(1.4)

В цьому разі сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т1 + Т2 = СрQ / 2 + FS / Q(1.5)

Оптимальний розмір запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

(1.6)

(1.7)

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень на рік (N*) та оптимальної кількості днів між замовленнями (t*):

(1.8)

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою та застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішення з управління виробничими запасами[16 С.23-31].

Оскільки в основу побудови базової моделі покладена досить жорстка система вихідних передумов, яка не завжди враховує реалії, вчені-дослідники багатьох країн протягом останніх 80 років займаються проблемами удосконалення базової моделі.

Центральною ланкою механізму управління виробничими запасами є нормування та планування їх обсягу. Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормування виробничих запасів базується на таких принципах:

Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри виробничих запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу. Критерії оптимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рівні вирішуються завдання управління запасами.

Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту виробничого процесу від непередбачених коливань.

Науковість. Відповідно до даного принципу нормування виробничих запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених в результаті аналізу основних закономірностей формування виробничих запасів.

Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру.

Ефективність. Нормування виробничих запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення на місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, повязані з доставкою та зберіганням запасів.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських приміщень, вести постачання "з коліс".

Планування обсягу виробничих запасів проводиться на основі розрахованих нормативів утворення запасів поточного зберігання, а також виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів.

Нині у вітчизняній та іноземній практиці накопичений достатній досвід організації робіт з контролю рівня виробничих запасів. При цьому методичний апарат, який використовується, залежить від розміру підприємства, політики та технології менеджменту, обсягу, видів та інших особливостей запасів[11 С.137].

Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському процесі.

В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах - систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобовязання при їх реалізації.

2. Фінансово-економічна характеристика підприємства та організація управління виробничими запасами

2.1 Фінансово-економічна характеристика СТОВ «Урожай», Голованівського району, Кіровоградської області

Обєктом дослідження виступає сільськогосподарське товариство обмеженої відповідальності «Урожай». Розташоване у селі Молодовка Голованівського району, Кіровоградської області.

Підприємство розміщене у лісостеповій зоні, та має досить сприятливий клімат та природні умови для вирощування продукції сільського господарства. Середня температура повітря в липні 24оСв січні -18оС. Загально-середня сума опадів становить 588 мм. За період з травня по серпень випадає в середньому 165 мм, ГТК (гідротехнічний коефіцієнт) становить 1,3 а отже умови зволоження задовільні. Температурний режим , досить таки помірний, визначається тривалістю високих температур повітря, які припадають саме на середину вегетаційного періоду.

Розглянемо наявність сільськогосподарських угідь та ефективність їх використання в СТОВ « Урожай»

Таблиця 2.1

Наявність сільськогосподарських угідь, та ефективність їх використання в СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2010 від 2008 рр. (+,-)

Площа с.-г. угідь, га

2690

2685

2674

-16

Навантаження на 1 середньорічного працівника, га

51,73

58,37

52,43

0,7

Одержано на 100 га с.-г. угідь:

- чистого прибутку, тис грн.

1,82

25,51

177,75

175,93

- валової продукції у співставних цінах, тис грн

85,85

168,81

378,84

292,99

- виручки від реалізації, тис грн.

78,05

153,46

344,4

266,35

Площа сільськогосподарських угідь в господарстві протягом досліджуваного періоду зменшилася на 16 га, а навантаження на одного середньорічного працівника зросло на 0,7 га. Сума чистого прибутку у розрахунку на 100 га угідь зросла на 175,93 тис.грн. Також варто відмітити, що вартість виручки від реалізації що припадає на 100 га у 2010 році склала 344,4 тис.грн.

Для того, щоб детально розглянути фінансово-економічну характеристику досліджуваного господарства розглянемо загальну фінансово-економічну характеристику господарства у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Фінансово-економічна характеристика СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 від 2008 рр. (+,-)

Валова продукція в співставних цінах, тис.грн

2309,45

4532,44

10130,1

7820,67

- на 1 середньріч. працівника, тис.грн

44,41

98,53

198,63

154,22

- на 100га с/г угідь тис.грн

85,85

168,81

378,84

292,99

Виручка від реалізації, тис грн

2326

4246

9420

7094

Повна собівартість, тис грн

1957

3013

4081

2124

Чистий прибуток, тис грн.

49

685

4753

4704

Рівень рентабельності,%

2,5

22,7

116,5

113,9 в.п.

Розглянувши дані у таблиці 2.2 можна зробити висновок, що стан виробництва в СТОВ «Урожай» поступово покращується. Так виходячи із збільшення валового випуску у 2010 році на 7820,67 тис.грн., зросла і виручка від реалізації на 7094 тис.грн. Збільшення повної собівартості відбулося лише на 2124 тис.грн.,та у 2010 році склала 4081 тис.грн., що менше за ріст виручки, тому сума чистого прибутку виросла відповідно на 4704 тис.грн., та у 2010 році склала 4753 тис.грн.

Рівень рентабельності спираючись на позитивну тенденцію також виріс на 113,9 в.п., так як у 2008 році він становив 2,5%, а у 2010 році аж 116,5%.

Розглянемо середньорічну чисельність працівників у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Середньорічна чисельність працівників у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 від 2008 рр. (+,-)

Середньорічна чисельність працівників, чол..

52

46

51

-1

в т.ч. у рослинництві

47

40

46

-1

у тваринництві

5

6

5

-

У період з 2008 по 2010 рік середньорічна чисельність працівників майже не змінилася. Так у 2010 році у рослинництві працювали 46 працівників, а у тваринництві 5 працівників.

Розглянемо динаміку та склад основних оборотних засобів господарства у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад та динаміка основних виробничих фондів у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи засобів, тис.грн.

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 від 2008 рр. (+,-)

Будинки споруди та передавальні пристрої

6878

6878

6878

0

Машини та обладнання

2336

2336

4618

2282

Транспортні засоби

1230

1233

1233

3

Інструменти, прилади, інвентар

18

18

18

0

Тварини

31

29

29

-2

Багаторічні насадження

26

26

26

0

Разом

10519

10520

12802

2283

Вартість основних виробничих засобів у СТОВ «Урожай» збільшилася протягом досліджуваного періоду на 2283 тис.грн., та у 2010 році склала 12802 тис.грн. Вартість тварин зменшилася всього на 2 тис.грн. Натомість збільшилася вартість машин та обладнання на 2282 тис.грн.

У таблиці 2.5 розглянемо склад та динаміку оборотних засобів господарства у 2008-2010 роках.

Таблиця 2.5

Склад та динаміка основних оборотних виробничих засобів СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи засобів, тис.грн.

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 від 2008 рр. (+,-)

Виробничі запаси

724

820

1215

491

Поточні біологічні активи

80

164

157

77

Незавершене будівництво

1029

1156

1115

86

Готова продукція

999

1173

789

-210

Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги

202

286

329

127

Грошові кошти

41

217

2091

2050

Інші оборотні активи

7

3

1

-6

Разом

3082

3819

5697

2615

Отже, вартість оборотних засобів у СТОВ «Урожай» зросла у 2010 році на 2615 тис.грн., та склала 5697 тис.грн.. При цьому варто зазначити, що зросла вартість таких груп засобів, як: виробничих запасів на 491 тис.грн., поточних біологічних активів на 77 тис.грн., незавершене будівництво на 86 тис.грн., дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги на 127 тис.грн. та грошові кошти на 2050 тис.грн. Зменшилася вартість таких груп: готова продукція на 210 тис.грн., та інші оборотні активи на 6 тис.грн.

2.2 Аналіз динаміки виробничих запасів

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову.

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті "оборотні кошти підприємства" ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обовязково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Розглянемо склад та динаміку виробничих запасів СТОВ «Урожай» у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Склад та динаміка виробничих запасів СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи запасів, тис.грн.

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 від 2008 рр. (+,-)

тис.грн

%

тис.грн

%

тис.грн

%

Виробничі запаси

724

25,56

820

24,75

1215

37,09

491

Поточні біологічні активи

80

2,82

164

4,95

157

4,79

77

Незавершене виробництво

1029

36,33

1156

34,89

1115

34,04

86

Готова продукція

999

35,28

1173

35,41

789

24,08

-210

Разом

2832

100,00

3313

100,00

3276

100,00

444

У структурі виробничих запасів СТОВ «Урожай» у 2008 році незавершене виробництво займало 36,33%, готова продукція 35,28%, виробничі запаси 25,56%, а поточні біологічні активи лише 2,82%.

У 2009 році ситуація була подібною до 2008 року. Так готова продукція займала 35,41%, незавершене виробництво 34,89%, виробничі запаси 24,75%, а поточні біологічні активи уже 4,79%.

У 2010 році найбільшу частку зайняли виробничі запаси 37,09%, потім незавершене виробництво 34,04%, готова продукція 24,08% та поточні біологічні активи 4,79%.

Загальна вартість запасів у 2008 році становила 2832 тис.грн., а вже у 2010 році на 444 тис.грн. більше - 3276 тис.грн. Так протягом досліджуваного періоду вартість готової продукції зменшилася на 2010 тис.грн. Усі ніші групи запасів збільшили свою вартість.

Делись добром ;)