1.3 Напрями відтворення основних фондів та шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства

Відтворення основних фондів підприємств - це складний процес, який включає такі взаємоповязані стадії, як: створення, споживання, амортизація, відновлення і заміщення засобів праці.

У процесі інвентаризації на вже діючому підприємстві виявляють застарілі та зношені основні фонди. Вони відновлюються проведенням різного виду ремонтів за рахунок амортизаційних відрахувань (просте відтворення), а також здійсненням технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва (розширене відтворення).

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Під час реконструкції основна частина інвестицій спрямовується на вдосконалення активної частини основних фондів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випуску продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки порівняно з новим будівництвом.

Розширення підприємства - це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво - будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

Ефективність використання основних фондів характеризується показниками, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Ф_в)

Ф_в= , грн., (1.11)

де Q - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.;

S_СЕР - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Фондовіддача, обчислена за прибутком, характеризує рентабельність основних фондів:

(1.12)

де П - прибуток підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Ф_м):

Ф_М= , грн. (1.13)

Фондоозброєність праці (Ф_о) обчислюється за формулою:

Ф_О= , грн., (1.14)

де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол. Середньорічна вартість основних фондів (S_cep) обчислюється за формулою:

S_cep = S_поч + S_вв* - S_вив * , грн., (1.15)

де S_поч - вартість основних фондів на початок року, грн.;

S_вв - вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Т_вв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

S_вив - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;

Т_вив - кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр);

коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

К_екст у групі обладнання цеху визначають:

, (1.16)

де Ф_д, Ф_н - дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

Ф_Н = (Ф_К - (В+С)) t_3М - З_ЗМ, год., (1.17)

де Ф_к - календарний фонд часу, дні;

В, С - вихідні і святкові дні;

t_3M - тривалість зміни, год.;

З_зм - кількість змін роботи обладнання на добу.

К_екст на робочому місці обчислюється:

, (1.18)

де m - кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

N_і - обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

К_інт по групі обладнання обчислюється:

К_інт = , (1.19)

де t_факт - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

t_норм - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

К_інт на робочому місці визначають:

(1.20)

де t_{Mаш. і} - машинний час обробки однієї деталі і-го виду, н-год.;

К_інтегр = К_екст * К_інт.

Коефіцієнт змінності обчислюється:

(1.21)

де В_зм - кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д - кількість відпрацьованих верстато-днів;

Ф_д - дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_Д1 - дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі.

Основними шляхами поліпшення використання основних фондів підприємств є:

1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого і непродуктивного обладнання, швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Це впливає на суми нарахованої амортизації, обсяги випуску продукції, що, в свою чергу, позначається на витратах її виробництва.

У нормальних умовах все наявне обладнання, за винятком резервного і того, що перебуває в ремонті, повинно працювати. Якщо частина його (до 15-20% встановленого) бездіяльна, то це пояснюється непідготовленістю виробничих площ до монтажу машин і устаткування, диспропорціями між продуктивністю окремих ділянок виробництва, некомплектністю поставки обладнання або простою, дезорганізацією у виробничому процесі.

2. Поліпшення експлуатації машин і обладнання в часі (екстенсивне завантаження), яка досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Цей чинник має важливе значення для галузей з перервним режимом роботи. Більш повне завантаження обладнання можливе за умови скорочення простоїв (як планових, так і позапланових), чого можна досягти вдосконаленням організації виробництва і праці, матеріально-технічного забезпечення.

Підвищення змінності не вимагає додаткових вкладень в основні фонди, а забезпечується використанням внутрішніх організаційних резервів підприємства.

3. Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів. У галузі організації самих ремонтних робіт слід дотримуватися принципів раціональної організації виробництва (паралельності, пропорційності, неперервності тощо), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі компютеризації розвязання практичних завдань.

Також необхідно підвищити технічний рівень забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів підприємства і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.

Удосконалення технологічної структури основних фондів з урахуванням тих чинників, які впливають на неї.

Використання прогресивних напрямів відтворення основних фондів підприємств через їх реконструкцію, технічне переоснащення, модернізацію. Це супроводжується широким оновленням основних фондів і забезпечує структури інвестицій на користь збільшення затрат на машини, обладнання.

6. Швидке оновлення проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Щорічні втрати через надмірне зволікання термінів освоєння проектних потужностей складають мільйони гривень. Щоправда, за останні роки спостерігається тенденція до їх скорочення, що повязано зі зміною організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності, приватизацією виробничих обєктів та ін.