Управління продуктивністю праці на ПАТ "Янтар"

дипломная работа

1.1 Поняття продуктивності праці

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять в перед народом по створенню національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупності праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні ринкова трансформація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, але й кардинальних зрушень для зростання продуктивності праці. [8, с.21] Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, Україна перебуває на 89 місці з продуктивності праці - між Марокко і Пакистаном. Серед країн СНД ми займаємо четверту позицію. Україну випереджають Білорусь, Казахстан і Росія. Середньорічні темпи падіння продуктивності праці у промисловості тільки за останні 5 років становили близько 8%, а в сільському господарстві - 12%.

Погіршилась трудова і виробнича дисципліна, зменшилась зацікавленість працівників у розвитку своєї майстерності, набула поширення трудова апатія. Така ситуація вимагає практичних дій в цьому напрямку на мікро - і макроекономічному рівнях.[4, с. 36]

В економічній науці й господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня протягом багатьох років використовується категорія "продуктивність праці", яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, і затрат паці на її виробництво.

Багатогранна проблема підвищення продуктивності праці стала предметом уваги багатьох зарубіжних дослідників, зокрема - Д. Сінка, Ф Тейлора, Г. Емерсона, Б. Генкіна, Р. Колосової, Р. Яковлєва та ін. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цієї проблеми належить А. Ревенко, А. Колоту, Т. Заяць, Г. Кулікову, О. Грішновій ін.

Аналіз відомих з літератури підходів дозволяє зясувати, що серед вчених продовжується дискусія навколо тлумачення терміна «продуктивність праці», що зумовлює відмінності в методологічних підходах щодо вимірювання продуктивності праці на різних економічних рівнях.

Тому, розглянемо детальніше поняття «продуктивності праці» для кращого розуміння досліджуваної теми.

Таблиця 1.1. Огляд літературних джерел за темою дослідження

№ з/п

Автор та назва літературного джерела

Питання, що досліджується

1.

Калина та ін. Менеджмент продуктивності.-К.:МАУП,2005.-232с.[20]

Продуктивність праці відображає ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг, тобто результативність конкретної праці (с.10).

2.

Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - 951с.[24]

Продуктивність праці-це ефективність виробничої діяльності людей у процесі

створення матеріальних благ і послуг (с.118).

3.

Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535с. [10]

Продуктивність праці є узагальнюючим показником використання робочої сили,.. що,

як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку, - результатів праці та її витрат (с.361).

4.

Синк Д.С. Управление производительностью:планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. - М.: «Прогресс», 2010. - 532 с.

Продуктивність праці- це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період часу (с.29).

5.

Рекомендації МОП

Продуктивність праці - це показник, який відображає ступінь ефективності використання одного конкретного фактору виробництва (або ресурсу) - праці.

6.

Качан Є.П., Дяків О.П.,Островерхов О.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 407 с. [21]

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції (с.150).

7.

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. -- 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 624 с.[2]

Продуктивність праці - це реалізована здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи (с.230).

8.

Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]-- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 728 с. [16]

Продуктивність праці - це показник що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу (с.237).

9.

Калина А.В., Калініна С.П., Лукянченко Н.Д. Менеджмент продуктивності: Навч.посібник. - К.МАУП, 2005.- 232с. [20]

Продуктивність праці - це ефективність витрат конкретної праці або ресурсів живої та уречевленої праці стосовно конкретного субєкта ринкових відносин (с.13).

10.

Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства: Навч.посібник.- Київ: Видавничий дім «Слово», 2004.-253с.[32]

Продуктивність праці - це кількісне відношення обсягу отриманого продукту праці до витрат на його виготовлення. Вона виражається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу (виробком) чи витратами часу на одиницю продукції (трудомісткістю) (с.157).

11.

Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с. [9]

Продуктивність праці характеризує ефективність, результативність витрат праці й визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції, або виконаних робіт (с.122).

12.

Іляш О.І., Гринкевич С.С. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник- К.: Знання, 2010.-476с.[18]

Продуктивність праці визначає ступінь ефективності процесу праці, що характеризується обсягом продукції, виробленої за одиницю часу, або економією робочого часу, витраченого на одиницю продукції (с.315).

13.

Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т.В. та ін. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 328 с. [3]

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію (с.178).

14.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: навчальний посібник / - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с. [8]

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних блат за одиницю часу (с.195).

15.

Ковальчук І.В. Економіка підприємства : навч. Посібник. - К. : Знання, 2008. - 679 с. [22]

Продуктивність праці - це економічна категорія, яка відображає результативність та ефективність праці людини. Сутність продуктивності праці полягає в тому, що одна й та сама жива конкретна праця залежно від умов виробництва може виробляти за одиницю часу різну кількість продукції (с.258).

16.

Калина А.В., Калініна С.П., Лукянченко Н.Д. Менеджмент продуктивності: Навч.посібник. - К.МАУП, 2005.- 232с. [20]

Продуктивність праці - це продуктивність суспільної праці, яка характеризує ефективність використання сукупних витрат праці (с.11).

Узагальнюючі наукові погляди, можна зробити висновок, що продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Суттєвою особливістю категорії "продуктивність праці" є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів (наприклад: вченого, лікаря, вчителя, артиста, підприємця, менеджера, робітника тощо) і всієї сукупної праці суспільства, а також усіх її складових (якості, кількості, інтенсивності, продуктивної сили). Категорія "продуктивність праці" має соціальний аспект, який у цивілізованих країнах набуває виключно важливого значення. Отже, продуктивність праці розглядається в економічній науці як самостійна категорія і обчислюється у суспільстві в цілому, в окремих галузях і підприємствах (організаціях, установах, закладах) [15, с.55].

Рівень продуктивності праці в ринковій економіці характеризується системою взаємоповязаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожний з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі ринкової економіки у відповідності з його економічною природою і тією роллю, яку він здатний відігравати в тій чи іншій ланці господарювання (аналізі, плануванні, стимулюванні). В галузях матеріального виробництва такими показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції і кількість продукції в розрахунку на одиницю робочого часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції [9, с.85].

В сфері нематеріального виробництва показниками результативності трудової діяльності виступають: вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, зручність, уважність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі і затрати праці на одиницю обсягу діяльності [9, с.86].

Суть проблеми підвищення продуктивності праці, полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці. Кожний субєкт і суспільство в цілому ставлять перед собою свою мету, але для всіх є спільне - намагання досягти мети з мінімальними зусиллями. Досягнення мети з мінімальними зусиллями виступає однією з економічних закономірностей суспільства, що зумовлена всезростаючими потребами громадян у товарах, послугах та суспільних благах, а також необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах.

Підвищення продуктивності праці безпосередньо повязане з головною метою суспільства - забезпеченням стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається як збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення. Збільшення кількості товарів і послуг у процесі економічного зростання забезпечує населенню країни більш високий рівень життя. Економічне зростання надає людям ширші можливості вибору занять, роботи і відпочинку [8, с.63].

Щоб підвищити продуктивність праці, необхідно визначити фактори (рушійні сили) на неї. Продуктивність праці складається під впливом багатьох факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних шляхів підвищення продуктивності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом. Знання факторів продуктивності праці й механізму їх дії дозволяє цілеспрямовано впливати на досягнення необхідних результатів [3, с.87].

На результативність трудової діяльності людей і, зрештою, на економічне зростання, як відзначалося вище, безпосередньо впливають фактори виробництва і технологія. Обсяг продукції є функцією кількості праці та капіталу при існуючій виробничій технології. Якщо збільшується кількість праці та капіталу, то зростає і кількість продукції. Обсяг продукції збільшується також при застосуванні кращої технології. Але як відомо, ринкова економіка розвивається циклічно, що зумовлює періодичні спади виробництва, неповне використання трудових ресурсів і завантаження виробничих потужностей. У цих умовах суспільству доводиться вибирати, що і в якій кількості виробляти в першу чергу і як краще використовувати ресурси [3, с.59].

Як тільки економіка країни досягає стійкого стану, коли можливості суспільства розвиватися за рахунок збільшення праці й капіталу вичерпуються, темпи зростання виробництва залежать лише від прискорення технологічного прогресу, від технічних нововведень. Лише технологічний прогрес може підтримувати безперервне зростання випуску продукції в розрахунку на одного працівника. На основі технологічного прогресу відбуваються зміни в кількості праці й капіталу, а також у величині сукупної продуктивності факторів виробництва [15, с.39].

Дослідження факторів продуктивності праці не слід обмежувати кількісними параметрами праці й капіталу та їх технологічним поєднанням. Продуктивність праці залежить від працівників. Як субєкти трудової діяльності люди розглядаються з точки зору біологічних, психологічних і соціальних властивостей, що впливають на трудовий процес та його результати. Це стать, вік, стан здоровя, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, сумлінність, дисциплінованість, організованість, інтереси, потреби тощо. Продуктивність праці залежить також від умов трудової діяльності: соціально - економічних, організаційних, правових, психологічних, санітарно - гігієнічних, природних. Стан середовища, в якому працюють люди, впливає на них, визначає рівень їхніх фізичних, інтелектуальних і моральних сил, ставлення до праці. Внаслідок одночасної дії всієї сукупності факторів може складатися зростаюча, стала або спадна продуктивності праці. Застосування продуктивності праці як показника дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу працівників. Підвищення продуктивності праці завжди має вирішальне значення для розвитку економіки країни. Ріст продуктивності праці завжди виявляється у наступних формах:

скорочення витрат праці на одиницю виробленої споживацької вартості, що виражається в економії матеріальних і трудових ресурсів;

- ріст маси споживацьких вартостей, що відображається не у витратах, а в результатах праці;

- зміна та співвідношення між живою та упредметненою працею зі зменшенням витрат сукупної праці;

- збільшення маси та норми прибавочного продукту [25, с.98].

Вимір продуктивності праці стосується трьох взаємоповязаних питань:

- економічного змісту продуктивності праці;

- визначення показників, які могли б служити кількісною мірою продуктивності праці;

- принципів порівняння показників продуктивності праці в часі та просторі.

Вимоги, які висуваються обліку продуктивності праці:

- одиниця виміру не повинна перекручувати показники продуктивності праці і при цьому повинна відповідати задачам обліку;

- змістовність обліку і відповідність облікового обсягу виробництва фізичному обсягу робіт; є

- єдність методів виміру продуктивності праці;

- показник продуктивності праці повинен бути наскрізним, зведеним, порівняним і мати високий ступінь узагальнення, гнучкості, універсальності застосування;

- забезпечення можливості отримання даних не тільки для виміру, але й для планування, а також аналізу факторів, за рахунок впливу яких продуктивність праці змінюється або повинна змінюватись в порівнянні з базисним (плановим) періодом [36, с.94].

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги) [24, с.107].

Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом порівняння результатів праці у вигляді обсягів виробленої праці (робіт, послуг) із витратами праці (середньооблікова чисельність робітників).

Рівень та динаміку продуктивності праці можна висловити і за допомогою зворотної величини - трудомісткості. Тобто - витрати робочого часу на одиницю продукції [12, с.112].

Таким чином, виробіток виражає ріст продуктивності праці через збільшення обсягу продукції в одиницю часу, трудомісткість характеризує економію праці, затраченої на випуск одиниці продукції.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом). Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів дозволяє розширити можливість застосування цих показників [13, с.124].

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.

Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішим є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються [13, с.127].

Методи вимірювання продуктивності праці відрізняються залежно від способів визначення обсягів виробництва. Їх є чотири: натуральний (в т, кг, одиницях), умовно - натуральний, вартісний (в грошовому вираженні), трудовий (у людино/годинах) [25, с.76].

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В цьому випадку одиниці виміру обсягу продукції - т, шт., м, кг, віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд. - годин, люд. - днів, тощо.

Перевага даного методу полягає у встановленні залежності між обсягом виробництва і трудовими витратами, у виключенні впливу на показник продуктивності праці змін в обсягах поставок, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно увязати зміни продуктивності праці з виявленням резервів її росту, співставити затрати праці на однакові вироби у різних цехах підприємства [26, с.154].

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується у тому випадку, коли на підприємстві декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою.

Перевага даного методу в безпосередній зрівнюваності показників продуктивності праці. Недолік натурального і умовно - натурального методів у тому, що можна вимірювати продуктивність праці лише в межах окремих видів продукції або робіт [26, с.157].

Натуральний і умовно - натуральний показники не можуть вимірювати обсяг складних виробів, які мають багатоцільове призначення. Вони не можуть застосовуватися на підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію. Крім того, не забезпечують наскрізного обліку витрат праці навіть на одному підприємстві, не говорячи вже про галузь, все народне господарство. Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Вартісні показники продуктивності праці є універсальними. Оскільки вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві наспів ставних благ. Недоліком вартісного методу є те, що необґрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками призводить до фіктивного зростання продуктивності їх праці [5, с.168].

Вартісні показники продуктивності праці є: (рік, півріччя, квартал, місяць)

1)валова продукція в поточних, або спів ставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Валова продукція по галузі - це сума показників валової продукції всіх промислових обєднань і самостійних підприємств галузі [11, с.125].

2)товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Під товарною продукцією розуміють тільки повністю закінчені і ті, що можуть бути реалізовані вироби і роботи промислового характеру, але не враховуються зміни залишків незавершеного виробництва, цикл виготовлення, яких перевищує два місяці.

3) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцями, або збутовою організацією. Недолік даного показника полягає в тому, що обєктивно складається значний розрив у часі між завершенням виробництва продукції і призначенням її реалізованою.

Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо - години, тобто кількість праці, в людино - годинах, яка потрібна по нормах для виготовлення одиниці продукції. Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. При науково - обґрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці [13, с.156].

Фактори підвищення продуктивності праці є такі, як науково - технологічні, організаційні, структурні та соціальні, які у свою чергу, поєднуються в наступні групи: трудові, природні, матеріальні, технологічні та фінансові.

Науково-технологічні фактори відіграють вирішальну роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції та створюванні матеріально - технічної бази ефективності праці, до них відносяться: технологія як звязкова ланка між людиною предметами і засобами праці та мікроекологією праці, які використовуються; автоматизація як соціально - орієнтований напрямок підвищення ефективності людської діяльності [5, с.145].

Організаційні фактори відіграють синтезуючу, координуючу роль у комплексному використанні всіх факторів ефективності праці. До них відносяться: взаємодія людини з предметами та засобами праці; взаємодія людей у процесі спільної праці; виконання трудових, виробничих та господарчих функцій у всіх сферах діяльності, будування організаційних структур; формування ефективності використання трудових та матеріально-технічних ресурсів, вдосконалення організації праці і виробництва, механізація і раціоналізація праці в управлінні, удосконалення нормування праці, підвищення або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості [9, с.127].

Структурні фактори - це зміна виробничої програми за обсягом продукції, її складу (номенклатурі, якості), яка призводить до змін співвідношень між різними видами продукції, тобто до структурних зрушень у виробництві. Соціальні фактори - відображають три найважливіші характеристики: якісний рівень трудових ресурсів, відношення робітників до праці, соціальні умови праці, а також підвищення виробничої кваліфікації, покращення характеру і умов праці, стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності. На підвищення продуктивності праці суттєво впливають не тільки фактори ефективності праці як рушійна сила її росту, але й резерви росту продуктивності праці. Звязок факторів і резервів підвищення продуктивності праці полягає в тому, що якщо фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то використання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів [24, с.184].

Делись добром ;)